Ювілеї

Мені довелося працювати журналістом і керівником редакції районної газети в критичні історичні періоди нашої держави: так званого застою, потім перебудови, розпаду СРСР і в перші десятиліття незалежності України, тобто на зламі епох і тисячоліть.

З комуністичних часів подобалося ставлення влади до свого друкованого органу, створення нею журналістам належних умов, у тому числі житлово-побутових для творчої роботи. На всі критичні виступи райком партії та райвиконком – співзасновники газети – вимагали обов’язкового реагування, відповідей перших керівників і покарання винних.
Люди вірили...

Наша газета – то моя доля, адже практично весь трудовий шлях пройшла в складі колективу редакції, щодня, щороку пізнаючи й відтворюючи на папері багатогранне життя. Загалом мій журналістський стаж - майже чотири десятиліття – на 90 відсотків присвячений районному часопису.

Пам’ятаю літній день 1973-го року, наче вчора було, коли вперше переступила поріг редакції в якості штатного кореспондента. До того працювала в газетах Березного, Дубровиці, але таку ауру творчості, розуміння один одного, взаємопідтримки та простої товариськості, як у Сарнах, не зустрічала. І це не могло не...

Того осіннього ранку в перший день виходу на роботу в редакцію мене розбудили дзвінкі сарненські півні. Тому й згодом боязні проспати не було – вони жили у дворі невеликого приватного будиночка навпроти моєї кімнати в гуртожитку.

Звичайно, хвилювалась, як зустріне колектив. Але, як виявилося, даремно. Так само, як даремно побоювалася заступника редактора Георгія Ваганова. Він мав командирський голос і здавалося, що постійно ходить сердитий. Проте насправді це був вимогливий, справедливий керівник і глибоко порядна, добра людина. Взагалі колектив поставився до мене дуже доброзичливо. Можливо...

Як швидко летить час! Усе змінюється, змінила назву й сарненська районна газета «Будівник комунізму», в якій працювала. І ось нинішній творчий колектив редакції «Сарненських новин», яким керує Микола Драганчук, відзначає 70-літній ювілей.

Щиро бажаю всім колегам звершень і натхнення в цій нелегкій, але такій захоплюючій праці.
У наш час не кожна людина й не кожна газета доживає до 70 років. Сарненській районці це вдалося, вона стала літописом становлення й розвитку економіки, соціальної сфери, культури району, непростої історії Поліського краю. А нині гідно виконує свою головну функцію:...

Так розпорядилося життя, що в журналістику прийшов, закінчивши фізико-математичний факультет педінституту. Ще на службі в армії, потім студентом дописував у різні видання, і мене помітив редактор Сарненської районної газети «Будівник комунізму» Борис Бобер.

Зустрівшись якось зі мною, на той час студентом-випускником, запропонував у майбутньому роботу, звичайно ж, творчу в редакції. Усі мої сумніви: «Чи зможу?» блискавично розвіяв. «Душу журналіста відчуваю на відстані», - отак і сказав.
Тож мені залишилось лише отримати направлення з інституту в Сарненський район. Звичайно ж, на...

«Сарненським новинам» виповнилося 70. Вік і для людини, і для періодичного видання – солідний. Приємно, що й мені довелося, як кажуть, залишити свої «автографи» на сторінках районного часопису.

Правда, на сьогодні це вже регіональне видання, яке передплачують у шести районах області та Кузнецовську. А читають у багатьох куточках міст і сіл України. Адже сарненці, яких доля закинула далеко від рідного дому, приїжджаючи у відпустку, як сувенір, везуть із собою наш часопис. Знаю це від своїх друзів, рідних…
«Сарненським новинам» віддала 40 років. Помиляється, напевно, той, хто вважає, що в...

Найдосвідченіший і найстарший працюючий бухгалтер району Степан Мурза сьгодні зустрічає своє 70-річчя, а через 10 днів – золотий ювілей професійної діяльності у ВАТ «Сарнифармація». За словами колег, це унікальний спеціаліст, який і в поважному віці на посаді головного фінансиста товариства бездоганно забезпечує облік, звітність, чудово володіє тонкощами складної професії. У нього ніколи не було проблем з контролюючими органами, а знаннями законодавчої бази охоче ділиться як з колегами, так і з перевіряючими.

Це дійсно професіонал, - каже голова правління Рослав Петришин. - Будь-які цифри чи...

Шість десятиліть у злагоді й любові прожили Марія й Арсен ВЄТРОВИ з села Зносичі. А глава сім’ї має ще дві ювілейні життєві віхи – 85-річчя від дня народження та чверть століття з часу виходу на пенсію. Однак і донині відпочивати найстаршому подружжю в селі доводиться рідко, бо щодня в клопотах по чималенькому домашньому господарству.

Господиня Марія Зотівна привітно зустріла нас на городі, біля купи буряків, які закінчувала чистити. На запитання, чи відчуває наближення знаменної дати особистого життя, охоче відповідає:
- Сказати, що прожила цих шістдесят літ у суцільному щасті, не можу, бо...

Районному часопису «Сарненські новини» цьогоріч виповнюється 70 років. Та попри поважний вік, примножуючи славні традиції сарненських газетярів, «районка» продовжує радувати читачів матеріалами на найрізноманітніші теми. Не менш цікаво знати, про що ж писала газета 45 літ тому, яка тоді мала назву «Будівник комунізму».

Початок 1964-го жителі Сарненщини ознаменували трудовими перемогами: «Повним завершенням річного плану та соціалістичних зобов’язань зустрів Новий рік колектив виконробівської дільниці районного відділу будівництва й експлуатації шляхів. Прокладено 5,5 кілометра шляху при...

На невеликому, припорошеному снігом подвір’ї охайно та затишно. Вузенька, як стрічка, стежина веде до ошатного будиночка. Стукаємо - й двері прочиняє літній чоловік, а за його спиною жінка, скроні якої помітно посріблила сивина. Обоє усміхнені, хоч обличчя помережені густими борозенками-зморшками. Здається, що й до вуст добралися. І очі-озерця вже не виблискують тими вогниками бадьорості. Роки ж бо не ті, обом за 70. Проте любо так і мило гомоніти з ними, бо є старожилам що розповісти - прожили в парі півстоліття, нещодавно відсвяткували золоте весілля.

Володимир і Софія Лехи - шановані в...

Днями Любиковицька ЗОШ І-ІІІ ст. відзначила тридцятирічний ювілей. Хто б міг подумати, що час так швидко промайне й усі знайомі та друзі зберуться разом у цей урочистий вечір? А директорам школи: першому її керівнику, поету Олександру Тисячному, який зараз мешкає на Київщині, та теперішньому флагману Віктору Мацкевичу - випала почесна місія загасити свічки на торті, котрий внесли до залу учениці у вишиванках.

Багато хто з прекрасного педагогічного колективу, на жаль, не дожив до цього дня. Якби з нами були Ніна Петрівна Артюшок, Галина Дмитрівна Свиридон, Олексій Трохимович Гуц, Марія...

прожили Єва й Пилип
Жуки з Чудля
Задушевна музика котиться полем аж за село. Гості віншують старожилів зі славною подією - золотим весіллям. Сват Григорій виводить на гармошці знайомий весільний мотив. Велика родина повниться кумами й друзями.

А ось і дружка Любов Мельник. Схвильовано сприйняли зустріч з нею винуватці торжества.
- З Любкою дружила багато літ, - каже ювілярка. – Либонь, тому, що завжди простою була, доброю.
Присівши на лаві біля будинку, подруги довго пригадували подію, що відбулась 28 вересня далекого 1958 року: того осіннього дня Жуки побралися. Рідні та знайомі бажали тоді...