Чи вільна Сарненщина від хабарників?

Останнім часом дуже багато людей жаліються на «бардак» у державі. При чому цей вислів застосовують до всієї нації. Насправді це не так. Кожний українець прагне щось зробити для себе, ближнього, спасіння своєї душі. Це в його генах, крові, серці. Кожен підприємець щось старається продати, виробити чи побудувати. Водночас він платить гроші продавцю, робітнику чи будівельнику. Багатіє підприємець - багатіють працівники. Краще йдуть справи в бізнесмена - як правило, більше отримують підлеглі. Крім того, підприємства ще сплачують безліч усіляких податків і зборів до бюджетів усіх рівнів. У той же час у країні - «бардак». Чому?

На мою думку, причина лише в нечесних на руку державних службовцях. Вони не продають, не виробляють, не будують, зате отримують гроші. За що? В усіх цивілізованих країнах їм платять з державного бюджету за створення сприятливих умов ведення бізнесу, надання лікарської допомоги, законотворчу діяльність, підтримання безпеки від грабіж-ників чи злодіїв… За таку почесну працю надають ще безліч пільг і преференцій. А в нас? У нас - так само. Лише одна проблема, що нашим держслужбовцям мало пристойної (в порівнянні із середньою в країні) заробітної плати, мало державної пенсії і т. ін. Що вони роблять? Найчастіше створюють штучні умови, які перешкоджають будь-якій діяльності. Наприклад, ви прийшли за довідкою в четвер. Вам кажуть: «Сьогодні неприйомний день. Прийдіть у понеділок». Один варіант: «А можна сьогодні, бо дуже треба». «Можна – 150 грн.». Інший варіант. Прийшли в понеділок. Вам кажуть, що довідку не можуть видати, бо начальник поїхав у Рівне, або не працює комп’ютер, або немає печатки, або працівник пішов у відпустку, або ваш запит ще не розписали, або сьогодні день народження чи ще щось. Одно слово, пропонують прийти в середу. А в середу скажуть, що ви не принесли ідентифікаційний код, причому нотаріально завірений!!! І так далі, аж поки людина не зірветься й одного з них не придушить (як правило, хабарники слабкі фізично та психічно, бо відчувають постійний страх бути розкритими) або не сплатить тих самих 150 грн.
Часто хабарі вимагають під виглядом невеликих легальних платежів. Наприклад, 2 грн. - за довідку, 10 грн. - за документацію або 39 гривень - за такі й такі послуги. Запам’ятайте: всі легальні проплати в державних установах здійснюють через касу банку. Не робіть із себе дурнів. Краще спитайте: за що конкретно сплачуються кошти і яким законом врегульовано здійснення цих платежів. Також попросіть виписати прибутковий касовий ордер, скажімо, для документування витрат на здійснення певного виду діяльності. «Охота» отримувати гроші зникає, а ви краще за ці кошти купіть дітям фруктів чи овочів.
Хто проводив реєстрацію автомобілів у Києві, той знає, наскільки легко й просто це робиться в столиці: без будь-яких натяків і «решайл». Отримав консультацію, сплатив передбачені законом платежі, максимум через годину всі документи готові, отримуй номерні знаки і їдь собі додому. А вдома ...
Лікарі, лікарі... Полікуйте (окремі з вас) свою душу від хворобливої пожадливості до грошей. Прочитайте якусь нову книжку, загляньте в Інтернет – може, чого нового навчитесь. А то грип від хламідіозу відрізнити не спроможні. Підвищуйте свою кваліфікацію. Бо до вас останнім часом страшно заходити. Краще поїхати в Рівне. Там спочатку лікують, а потім за роботу можна і віддячити. А ви повністю ігноруєте заяви чи скарги хворого, доки не отримаєте хабара. А потім ще й калічите, бо гроші затьмарюють розум, за допомогою якого справжні лікарі виліковують хворих. Скажете, що багато затратили часу й коштів на навчання, інтернатуру й т.д., тепер свої гроші «відбиваєте». Подекуди ваша халатність призводить до каліцтва чи навіть летальних випадків. І якщо вину лікаря важко довести в суді, то повірте: на суді Божому нічого нікому доводити не треба. Факти й сльози матерів доходять аж до неба. А якщо впевнені у своїй бездоганній кваліфікації - відкривайте приватні кабінети. У вас будуть свої клієнти. Бо дуже легко в клініці чи лікарні, побудованій за бюджетні кошти, на державному обладнанні здійснювати не підприємницьку, а прямо рекетирську діяльність по відношенню до людей, які опинилися в біді. Повторюся, це стосується не всіх, а окремих медиків.
Вчителі... Дехто з вас, схоже, змалку привчає дітей до підлості, підступності, хабарництва. Хоч основне завдання - виховати в дітях доброту, мужність, чесність, чистоту й справедливість. Десь у Святій книзі пишеться, що легше буде тому, кому повісять камінь на шию й кинуть у річку, ніж тому, хто дітей зводить з істинного шляху. Це про вас, шановні, бо вимагаєте від батьків на останній дзвоник вироби із золота, ставите завищені оцінки за кусок сала, ігноруєте наполегливість і старання дітей, батьки яких виховують свої чада в честі та правді й не дають хабарів.
Хабарі беруть також прості громадяни. Наприклад, за 100 гривень передають свій бюлетень під час голосування іншій особі, за 50 - беруть участь у мітингу політичної сили, ідеали якої для них не зрозумілі, або з ними не погоджуються. За 200 гривень і 200 грам горілки (наркоз для совісті) йдуть мітингувати за екологічно небезпечне виробництво. От вам і демократія, і «власть народа». Але то вже інша тема для розмови.
Один відкриває в густо населеній місцевості нічний клуб, де о третій годині ночі крики, стогін і нецензурні слова доносяться до вікон жителів будинку, що стоїть поруч. І він отримує дозвіл. Інший хоче відновити діяльність дитячого майданчика - і йому ставлять палки в колеса. Ще один відкриває заправку, що запах бензину доноситься вітром у дитячу кімнату, де спить немовля, й також отримує дозвіл. Інший хоче в сільській місцевості відкрити продуктовий магазин - і йому не дають.
Я вже мовчу за цех цинкування. Складається враження, що в Сарнах, якби кому на думку спало побудувати на центральній площі завод з утилізації ядерних відходів, – це б ініціатору вдалося. Очевидно, питання лише в сумі нелегальних платежів. І якщо вони задовольнять посадовців, то при цьому в районній газеті ще й будуть писати про великий обсяг інвестицій у вул. Широку та про створення робочих місць на кладовищі (вибачаюсь) у м. Сарни.
Що ви, хабарники, робите? Прочитайте 368 статтю ККУ «Одержання хабара». Якщо вам дали сто гривень (ч. 1) - від двох до п’яти років, якщо назвали суму – це вже вимагання (ч. 2) - від п’яти до десяти, якщо взяли багато (ч. 3) - від восьми до дванадцяти. Дуже легко потрапити до в’язниці. Необхідна лише одна умова – людину дістануть, і вона пише заяву про факт отримання вами хабара. Надієтесь на своїх покровителів у Рівному чи навіть Києві? Запам’ятайте: як тільки запахне смаженим – від вас відвернуться, як від останнього бомжа. Це не порожні слова, так показує практика. І всі подарунки, за хабарницькі гроші куплені, втратять свою вагу в одну мить.
Є Господь Бог на світі. Подивіться, як живуть відомі в районі хабарники. В одного згоріла хата – ледь карнізи з грошима, нажитими злочинним шляхом, встигли повиносити. В іншого вогонь знищив машину. Третій розбився в автокатастрофі. А четвертого жінка з молодими хлопцями зраджує, а він, як дурень, з рогами ходить і очима блимає. П’ятий усю сільську раду підробленою горілкою споїв, грошей наколотив, а сам - як не в аварію потрапить з тяжкими наслідками, то син прогуляє все награбоване батьком майно. У шостого дочка гарна росла, їй лише сімнадцять, а вже повія на всі Сарни. Соромно батьку за дочку, а вдіяти нічого не може. В інших коханки вже вилізли на голову й ноги звісили. Весь район сміється. А хабарники осліпли, не бачать. Блуд серед білого дня… на людях. Страшно. Як при кінці світу.
Можна й далі наводити приклади. Тільки для чого? Гляньте самі: в таких людей, як правило, набагато більше проблем, як здається. І за хабарницькі гроші вони чомусь не вирішуються. Дехто подумки скаже: «У мене все йде добре, у день майже дві тисячі «капає», частину начальнику, іншу - на Рівне, проте тисяча лишається. Двадцять робочих днів – двадцять тисяч. Будинок будується по останньому класу. Автомобіль міг би кращий купити, та не хочу перестрибнути начальника». Наглість не має меж. Гордість засліплює очі. Совість майже повністю вбита, залишки топляться горілкою. Господь довготерпеливий і багатомилостивий. Він чекає… вашого покаяння. А ні - то біда, смерть, пекло. За якісь сто п’ятдесят гривень з чоловіка ви - на розжареній сковороді. Дуже прикро, але буде пізно. Задумайтесь.
Зрозумійте: у майбутньому від цієї повальної корупції ваші ж діти будуть страждати. Ви як плануєте своє життя? «На державній службі наберу хабарів повну торбу, піду на пенсію. Оформлю групу. Відкрию власну справу, передам дітям. Сам помру». Та при таких зростаючих апетитах на хабарі вашим же дітям створять, м’яко кажучи, несприятливі умови для ведення бізнесу й вони збанкрутують. А враховуючи те, що досить часто діти відповідають за вчинки батьків - вони взагалі можуть лишитися без куска хліба. Ні, треба це зупинити. Бо хабар - це зло.
Що ж робити?
1. При кожній можливості (коли, звичайно, обставини не загрожують вашому життю), не давати хабарі. Не провокувати деяких ще чесних державних службовців. Не бути ініціатором дачі хабара. Нагадую ще раз, що відповідно до ст. 369 ККУ давання хабара карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років.
2. У разі, коли хабар вимагають (пропонують сплатити певну суму коштів), а у вас є законні підстави отримання, наприклад, дозвільних документів - написати заяву про це в СБУ, міліцію, прокуратуру районного чи обласного рівня (в залежності, кому більше довіряєте). Записати факт вимагання на диктофон (є майже в кожному мобільному телефоні) й долучити до матеріалів справи. Повірте, у разі, якщо напередодні десь на нараді начальника будь-якої з цих силових структур відчитають за відсутність порушених кримінальних справ за фактом вимагання хабара – ваша заява йому буде як єлей на голову. І в результаті - хабарник сидітиме за гратами.
3. Передзвоніть хоча б на телефон довіри в Київ або Рівне. Вони вивішені в усіх державних установах на стендах. Якщо страшно - не називайте своє ім’я. Так і скажіть «не називаю своє ім’я, бо страшно, але повідомляю, що такий і такий (посада, прізвище) вимагає хабар у такій сумі за таких обставин. І я чи мій сусід змушений був дати його». Повірте, зайва перевірка навіть з формальних причин може бути останньою в цього службовця. Його звільнять з роботи, а наступний уже трохи задумається над своїми вчинками.
4. Не спілкуватися з відомими в районі хабарниками. З ними не відпочивати, не пити по сто грамів, не дружити, тим більше сім’ями, бо це заразна хвороба, яка має багато мутацій. Як правило, у співрозмовників хабарника дуже швидко розвивається сильна заздрість, слабкість тіла, брехливість і відчуття приниження. Проявити до них так звану недовіру суспільства. Хай вони будуть ізгоями на Сарненщині. Скоро вибори – не голосуйте за хабарників. Краще поставте відмітку – ні за кого з кандидатів.
5. У жодному разі не душити хабарника. Особливо в службовому кабінеті. Не застосовувати фізичної сили. Краще його вбити морально.
6. Молоді держслужбовці, не робіть так, як ваші наставники. Вникайте в суть справи. Переймайтеся проблемними питаннями. Не стійте осторонь. Будьте ввічливими. І згадаєте: через років п’ять вас призначать на головні посади, бо ви були чесними та справедливими, відстоювали інтереси держави й суспільства, а не окремих ділків. І не були уособленням сірої маси хабарництва, некомпетенції, канцелярськими крисами.
7. А вам, хабарники, пропоную покаятись. Піти наступної суботи до церкви на сповідь. З полегшенням видихнути й стати чесними держ-службовцями, прикладом для інших, тою маленькою цеглинкою, з якої будується справжня правова, демократична, православна держава – Україна. В якій легко та радісно будуть жити ваші сини й дочки, внуки й правнуки.

Ярослав МІРКОВЕЦЬ.