Як кум до куми в гості ходив

Уже втретє Павло їздив на заробітки. Працював вахтовим методом: два місяці на роботі, а місяць вдома. Про свій приїзд дружині завчасно сповіщав, тож завжди, коли заходив у хату, його вже чекала на столі гаряча вечеря. Цього разу його приїзд випав на перше квітня, тож вирішив пожартувати з дружиною. Коли вже стемніло, підійшов до свого будинку, взяв у руки мобільний телефон і подзвонив:

- Галю, сьогодні мене не чекай, нас затримали на день. Буду післязавтра.

З іншого кінця дроту почулося:

- Ой, Павлику, а я вже стіл накрила, чекаю тебе.

Павло вимкнув телефон. За якусь мить Галя вискочила з хати й побігла в темряву, чоловік неабияк здивувався цьому, зайшов у приміщення. На столі дійсно вже парували його улюблені вареники з картоплею. Роздягнувся, сів за стіл і не помітив, коли зайшли в хату його Галя з кумом Іваном, в якого рік як померла дружина. У руках він тримав пляшку коньяку. Галя, побачивши за столом чоловіка, наче оніміла. Та кум не розгубився:

- А твоя Галя, Павле, відразу зрозуміла, що ти пожартував, бо ж сьогодні перше квітня. Тож прибігла до мене й каже: куме, мерщій одягайся, та будем Павла стрічати. Повірив тому Павло чи ні, хтозна, але більше після того жарту на заробітки не їздив.

Володимир ПІНЧУК,
м. Сарни