Опубліковано Зоя Тимцунік
Автор фото Василь Сосюк.
Наближається сумна дата в історії України – 25 річниця аварії на Чорнобильській АЕС.
Масштаби катастрофи були б набагато страшнішими, якби на шляху розбурханого атома не стали й наші земляки–ліквідатори. На жаль, час не шкодує цих мужніх людей: багато з них пішли в небуття, решта отримала тяжкі захворювання, пов’язані з перебуванням у зоні радіоактивного забруднення…
Щоб допомогти тим, хто працював на Чорнобильській АЕС, свого часу створили громадське об’єднання «Союз-Чорнобиль». У районі його вже п’ять років очолює Анатолій КУЗЬМИЧ, який сам майже півроку працював у забрудненій зоні. Тож розмову почали саме з цього.
- Анатолію Васильович, чим Ви, працівник правоохоронних органів, займалися в Чорнобилі?
- У числі перших разом з іншими міліціонерами відрядили в 1986-ому в 30-кілометрову зону. Без удаваної скромності скажу, що хлопці-правоохоронці дисципліновані, вимогливі, тож обов’язки свої виконували добросовісно. Чим конкретно займалися? Супроводжували колони з переселенцями, відправляли приватні транспортні засоби на спецмайданчик, де їх з вертольотів обливали спеціальним рідким розчином. Доводилось нести чергування й на найближчому до реактора посту, який водії намагалися обминути, щоб зменшити час перебування біля джерела радіації. А найвідповідальнішими були відрядження, коли супроводжували потужні екскаватори імпортного виробництва, що рили навколо реактора траншеї завглибшки 150 м. Словом, виконували все потрібне в надзвичайній ситуації.
- Чи багато на Сарненщині Ваших побратимів-чорнобильців?
- На жаль, понад 90 з них пішли з життя. Нині в районі живуть 189 потерпілих ІІ категорії, 68 – третьої та 43 інваліди. Усі вони брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зрозуміло, що великої допомоги надати не можемо, адже об’єднання наше існує на громадських засадах. Щоправда, попервах переказували кошти на рахунки членів організації. Започаткував це тодішній голова Микола Шут.
- Як пільги мають ліквідатори?
- Згідно із законодавством, це плата за комунальні послуги, на лікування, проїзд. Відносно останнього, то виникають нарікання з боку перевізників, що компенсацію їм дають із запізненням, а пальне дорожчає. Що стосується медикаментозного забезпечення ліквідаторів, то воно нині не на такому рівні, як раніше. Звісна річ, лікування в Києві, Луцьку чи Рівному оплачують власним коштом.
- Чи допомагають вам органи місцевого самоврядування, керівники підприємств?
- Приємно, що знайшли порозуміння з керівництвом центральної районної лікарні, яке не забуває про ліквідаторів-медиків. Найтепліших слів на свою адресу заслуговують костянтинівський сільський голова Роман Боровик, чудельський Володимир Жук, колишній кам’яне-случанський Галина Петровчук, ремчицький Леонід Долід. Приємно, що ці очільники сільських громад з пошаною ставляться до земляків, які ліквідовували наслідки аварії на ЧАЕС. Тим часом деякі навіть не знають, чи працюють у них представники цієї категорії. А варто було б керівникам підприємств, організацій, установ, приватним підприємцям таки знати, а ще краще – допомагати чи, принаймні, згадати до річниці Чорнобильської катастрофи або Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який відзначаємо 14 грудня. Певно, для того, щоб ще раз привернути увагу громадськості, органів влади до проблем ліквідаторів, потерпілих. Скажімо, не всі з них забезпечені житлом. Не раз зверталися з цією проблемою в Кабінет міністрів України, та віз і нині там.
- Вочевидь, усе зводиться до проведення заходів?..
- До речі, про заходи. Їх дійсно було чимало. У навчальних і закладах культури, Сарненському історико-етнографічному музеї. Відбулись також зустрічі ліквідаторів з губернатором, головою обласної організації «Союз-Чорнобиль» Георгієм Хілею, народними депутатами України Миколою Шершуном, Сергієм Кошиним. На останній, що відбулась у Дубровиці, Любомир Синюга відстоював позицію сарненських ліквідаторів щодо перегляду меж радіоактивного забруднення Поліського краю, скасування чорнобильського статусу району, медикаментозного та забезпечення продуктами харчування, безкоштовного перевезення. Тим часом не виконується такий пункт заходів, як забезпечення в межах обсягів фінансування погашення заборгованості з надання та виплат компенсацій. Зважаючи на це, дуже вдячний тим керівникам колективів підприємств, організацій, торговельних закладів, які відгукнулись на наше прохання про спонсорську допомогу на оновлення пам’ятного знаку «Жертвам Чорнобиля», що виготовлять із червоного граніту. До речі, питання реставрації пам’ятника ще за часів першої своєї каденції порушував голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук.
Прикро, що не всі державні мужі приязно ставляться до наших звернень про допомогу, певно, забувають, що ліквідатори жертвували собою, аби приборкати стихію. Усе ж сподіваюсь, що і влада, і колективи оцінять нашу лепту в спасіння людства і згадуватимуть про ліквідаторів не лише в скорботну річницю.