Опубліковано СН
- Я думаю, у нас багато спільного - мови, запахи… Аня замислено дивилась на повідомлення. Мови – зрозуміло, а до чого запахи? Ну, звісно ж! Вона, заповнюючи анкету на сайті знайомств, написала, що її збуджують запахи. Але не мала на увазі запахи в глобальному масштабі, так як про них пише Влад.
Навіть думала, що в них щось вийде. Майже однолітки. Як і вона, Влад дуже багато працював усе своє життя, щоб чогось у ньому досягти. Але навіть не здогадувалась, що в цьому світі ще можна зустріти чоловіка справжнього дворянського роду, яким був він. Думала, що добре володіє іноземними мовами. Але в порівнянні з Владом, вона не знала жодної. Знову прийшло повідомлення від нього.
- Прикро, що ти не живеш у сусідньому будинку.
- Ти ж теж не живеш…
- У тебе хтось є?
- Можливо, так, а, можливо, ні.
- Ти дуже мудра жінка…
Так, життя навчило Аню бути мудрою і жити просто. Щоранку й щовечора молитись Богу, дякувати Йому за все, що мала, просити благословення й здоров’я для своєї родини. Хотіла бути щасливою сама. Втомилася слухати: «Якщо зранку немає щастя, то і ввечері його не чекай…». Аня чекала. Сподівалась. Знову прийшло повідомлення від Влада.
- А знаєш, ти єдина, яка написала, що вмієш готувати. Всі останні хочуть займатись чимось іншим…
Так, Аня вміла готувати сама і цьому завдячувала не лише своїй мамі, а й батьку. Коли мама потрапляла в лікарню, тато готував сам, не змушуючи це робити дітей. Доля розпорядилась так, що останні п’ять років він не піднімався з постелі, часто розповідав про те, що зафіксувала його пам’ять раніше…
Влад наполягав на зустрічі, але дівчина не змогла наважитись. Здавалось, вона так довго чекала і бажала її, але раптом останньої миті зрозуміла, що дворянський рід, запахи невідомих для неї французьких парфумів, італійська кухня – все це було в чиємусь іншому житті. Аня подивилась на годинник. Двадцять п’ять хвилин на десяту вечора. Добре, що завтра вихідний і субота. Можна буде виспатись за цілий тиждень. І треба забути все, про що не хочеться пам’ятати.
Марія КУЗЬМИЧ.