Опубліковано Анатолій Кардаш
Фото Василя СОСЮКА.
Кажуть, життя пройшло недаремно, якщо ти збудував дім, виростив сина, посадив дерево. У 72-річного жителя села Мар'янівка Адама Шкодич такий план перевиконаний у декілька разів, бо виростив четверо синів і дочку, збудував гарний великий будинок і затишну літню кухню, а скільки дерев посадив - не злічити, бо пропрацював лісником аж три десятиріччя.
За широкими воротами - просторий двір, де чимало господарчих будівель, стайня, гараж. Майже в центрі - верстат для обробки деревини. Видно, що на ньому вже сьогодні добряче попрацювали, бо поряд купа тирси. Під навісом пара дерев'яних саней, які взимку заміняють колеса підводи. Господар приязно запрошує в дім. І велика хата, і літня кухня ззовні дбайливо та гарно оббиті дощечками, а всередині все облаштовано, як кажуть, "під євро". Та особливо привертають увагу меблі, зроблені власноруч Адамом Степановичем. Стільці, столи, ліжка не просто майстерно виготовлені, а й прикрашені красивими узорами.
- Ось це стіл і стільці з мореного дуба, - каже господар. - Робив для себе, не на продаж, і хотілось, щоб зручна, гарна та міцна була кожна річ. Сюди вклав працю та свою задумку. Знаєте, у труді забуваються неприємності чи тривоги. Душа радіє, коли бачиш вдалий витвір своїх рук…
Дійсно, у роботі та турботах про чималу сім'ю проходили роки, десятиліття Адама Шкодича. І похвилюватись довелось за сина-військового, який два роки служив у Афганістані, фактично весь цей час був на війні, а там всяке траплялось. Мабуть, батьківське серце відчувало тривогу, коли син потрапив з групою солдатів в оточення, відчайдушно відбивався від наступаючих ворогів і лише радянський вертоліт з з підмогою, який пролітав випадково, врятував групу відважних воїнів вогнем з кулеметів. Син, звісно, не писав про це додому, а запитував у листах про життя в рідному селі, батьківські та материнські будні, ліси свого дитинства.
Адам Шкодич сумлінно дбав про зелені багатства краю. Кожна лісова стежина чи дорога багато разів сходжена ним у турботах про красу Батьківщини. А у вільний від роботи час лісник брався за улюблене столярство. Подивившись на чималий доробок умільця, впевнюєшся в тому, що його захоплення стоїть нарівні з мистецтвом.
Шанують умільця в Мар'янівці. І не тільки за красиві витвори його рук, а й за те, що багаторічною працею, усіма прожитими роками показав високий приклад виконання обов'язків громадянина, сім'янина, Людини.