Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
«У нас не так багато вболівальників, як би хотілось, але всі вони віддані команді. Можна просто прийти, покричати, а завтра забути про її існування. Але коли люди вболівають серцем – це вартує багато.
Хотілося б, щоб у майбутньому своєю грою привернули ще більше вболівальників. І дочекатись, щоб одного дня на стадіоні відбувся аншлаг. А всім, хто нас уже підтримує, хочу побажати здоров’я, щастя та успіхів. А головне – вірити в команду. Ми ж, із свого боку, докладемо максимум зусиль для того, щоб у людей залишались позитивні емоції на цілий тиждень, від гри до гри». Так сказав у своєму інтерв’ю головний тренер футбольної команди «Крымтеплица» Микола Федорко. Щоб там не говорили, але футболісти разом з тренером змусили себе поважати. А досягли цього тим, що покращили якість гри. Нам пощастило поспілкуватись із правим напівзахисником команди, нашим земляком Володимиром Симончуком. Про його приїзд у Сарни повідомив редакцію голова районної ради Микола Драганчук.
- Володимире, розкажіть про свої перші кроки у футболі. З чого все почалося?
- З дитинства, як усі хлопці, ганяв м’яча, потім, у школі. Їздив у складі шкільної футбольної команди на змагання. Згодом потрапив у районну команду юніорів «Маяк». Там мене помітив граючий тренер сарненського «Маяка» Микола Клевака і запросив до себе. З його легкої руки й почалася моя футбольна кар’єра. Пам’ятаю, дубровицькі футболісти, які вийшли у фінал, їхали в Крим і попросили пограти в їхньому складі. У Криму вже 10 років.
- Тобто, команда, в якій зараз…
- Раніше була «Динамо» (Сімферополь), потім «Динамо» («ИгроСервис»), а нині вже 3 роки - «Крымтеплица».
- Чим можете похвалитись?
- 3-є, 2-е і 1-е місця у другій лізі. Вихід у першу, де найвище місце, якого досягав, 4-е. Трішки не вистачає мене, щоб отримати бронзу.
- Яка гра запам’яталась найбільше?
- Рік тому, коли у складі «Крымтеплицы» та «ИгроСервиса» в 1/8 грали з таким грандом українського футболу, як «Динамо» (Київ).
- Ви народились у Стрільську. Сім’я у Вас велика?
- У Криму – дружина Валерія. У Стрільську живуть мама, Ганна Гуріївна, дві старші сестри, 5 племінників. Мамі 63, зараз на пенсії. А все життя працювала в колгоспі. Батька, Петра Матвійовича, вже 7 років як немає (царство йому небесне). Непросто їм було нас ставити на ноги.
- Допомагаєте рідним? Нескромне запитання: у Вас велика зарплата?
- Почну з другого. У «динамівців» чи футболістів «Шахтаря», як кажуть, грандів, мабуть, що велика. А в нас так, на життя вистачає. Але мамі намагаюсь допомагати. Навіть тоді, коли говорить, що нічого не треба.
- Як часто буваєте на батьківщині?
- Двічі на рік. Літом відпочиваємо всього 10 днів. Тож на 5 їдемо з дружиною до моря і потім до мами. Взимку – цілих 2 місяці.
- Коли приїжджаєте додому, є такі місця, які обов’язково відвідуєте?
- Так, могилу батька.
- Володимире, із своїм земляком Вадимом Мельником зустрічаєтесь?
- Коли Вадим з «Маяка» пішов грати за «Верес», я прийшов після нього. Але зустрічались тричі на футбольному полі. Коли бачимось – спілкуємось.
- На Вашу думку, як вдалося команді змінити ставлення до себе?
- Тренер націлює гравців на гру в короткий і середній пас, чого й дотримуємось. Всі хлопці наполегливо працювали і намагались досягти позитивного результату. Стало набагато легше грати, коли кожен викладався по максимуму. Зараз, як каже тренер, ми на правильному шляху і сподіваємось, що будемо робити свою роботу не просто добре, а відмінно. Щоб клуби прем’єр–ліги звернули увагу на тих, у кого ще є потенціал. Головне, не зупинятись на досягнутому і мати конкретну мету.
- Що в найближчих планах?
- Зараз команда у відпустці до 16 січня. Потім почнеться підготовка до другої половини сезону. Деякий час гравці проведуть на базі, де пройдуть медичне обстеження. Потім –збори в Євпаторії і в лютому – участь у домашньому «Кубку Крымтеплицы». Завершенням підготовки стануть збори в Феодосії.
- Що побажаєте вболівальникам і читачам?
- Здоров’я, щастя, благополуччя й миру.
- А я бажаю вашій команді піднятись на вищий щабель у турнірній таблиці й радувати своїх фанатів.
- Дякую.
P.S. Думаю, шановні читачі, вам цікаво буде дізнатись, що у складі футбольної команди «ИгроСервис» (Сімферополь) Володимир Симончук зіграв 1 матч у вищій лізі, у 1-ій - 149 ігор, 11 м’ячів, у 2-ій - 70 ігор, 1 м’яч. Всього за «ИгроСервис» футболіст зіграв 219 ігор і є абсолютним рекордсменом клубу по зіграних матчах.
Розмову вела
Марія КУЗЬМИЧ.