Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Як відомо, в останній навчальний рік перед однадцятикласниками стоять нелегкі завдання: успішно закінчити школу й скласти зовнішнє незалежне тестування, а ще екзамени, останній дзвоник, випускний… Та найголовніше – зробити правильний вибір на майбутнє, тобто визначитися, куди поступати, щоб здобути бажану освіту, а згодом і професію.
Останнім часом популярності набуло навчання в сусідній державі Польщі. Представники з Європейської Освіти відвідують ЗОШ району, проводять інформаційну діяльність серед учнів, детально роз’яснюючи всі нюанси навчання, проживання та перебування за кордоном. Зокрема Програма «Європейська Освіта» – українсько-польська компанія, що здійснює діяльність на ринку інформаційних освітніх послуг України. Вона уповноважена кращими ВНЗ Польщі проводити вступну кампанію, надавати послуги з набору студентів (з правами приймальної комісії), з підбору житла, легалізації документів, отримання візи, перевезення на місце навчання, поселення та підтримки студента впродовж першого року навчання. Крім того, вона - офіційний представник 17 європейських вузів в Україні. Абітурієнти проходять в Україні співбесіду. Заманливо, чи не так? Та чи дійсно все, як обіцяють? Розповісти про європейську освіту попросили юнку з Сарн Яну АВРАМИШИНУ, яка вже другий рік навчається за цією програмою.
Минулорічна випускниця закінчила Сарненський НВК «Школа-колегіум» з відзнакою та золотою медаллю. І хоч деякі вчителі, друзі й рідні були впевнені, що їй відкриті двері в найкращі вузи України, обрала навчання в Польщі. На запитання, чому саме Польща, відповіла, що, в першу чергу, підкупив диплом європейського зразка, завдяки якому можна працювати в будь-якій країні, що є членом Євросоюзу. Та й умови вступу, навчання, на перший погляд, підходили якнайкраще. Тож оформили візу, документи - і гайда в сусідню країну. Вступила у вищу школу менеджменту, що у Варшаві, на факультет управління підприємствами в інтегрованій Європі.
Перший млинець, що став глевким для дівчини, та й інших земляків, адже, крім неї, тут навчаються ще п’ять сарненців: Катерина Колковець, Ірина Дебела, Карина Білотіл, Олександр Гордич, Михайло Арзуманян, не враховуючи чотирьох нинішніх першокурсників, - стала чужа мова. Хоч Яна ще в Сарнах відвідувала заняття у своєї наставниці, вчителя польської мови Ірини Ковтун, яка дала їй гарні знання, за що дуже вдячна. До речі, деякі закордонні педагоги не люблять іноземців, мотивуючи, що через незнання їхньої мови затримують програму. Яна, хоч досить вільно розмовляла польською, та все ж мала закінчити ще курси. Другим став гуртожиток, який злегка розчарував і не зовсім відповідав обіцяному. За попереднім описом, мав би бути трохи гіршим від тризіркового готелю. Також здивували деякі додаткові виплати, пов’язані з проживанням, що стали неприємним сюрпризом, про які чомусь ніхто не згадував.
Поселившись і владнавши всі проблеми, розпочали навчальний семестр. Розклад постійно різниться. Теорію та практику викладають паралельно, тільки в різний час й інколи інші викладачі, але навіть у цьому випадку звіряють плани занять, щоб одночасно подавати теми. Відвідування занять, так би мовити, вільне, тобто студент повинен бути зацікавленим їх не пропускати. І все ж більшість викладачів особисто ведуть листок відвідування для подальшої орієнтації на кожного, деякі навіть можуть не допустити до занять тих, хто пропустив понад 3 пари. У кінці семестру, зазвичай, - екзамени або ж заліки. Коли зайшла мова про екзамени, поцікавилась, як вони проходять і скільки коштують. Яна повідала, що заплативши на початку року потрібну суму (у даному випадку 3200 грн.), відвідувавши заняття й здавши успішно екзамени, упродовж року студент більше не платить жодної копійки. Безпосередньо перед іспитом учителі проводять «зерувку» (пробний екзамен), наступною йде поправка (вона може бути безкоштовна, це залежить від учителя, тобто її може й не бути), далі перша (офіційна) поправка, що коштує 30 злотих, друга - 60. Гроші за поправки, варунки й оплату за гуртожиток здійснюють через касу, що розташована в приміщенні навчального закладу, а чек треба здати в деканат. Після цього допускають на перездачу. Та, зазвичай, тільки ті, хто пропускають пари, не можуть здати іспити за першим разом. Моя співрозмовниця не підводить свою країну, а намагається бути гідною українкою, всі іспити здає вчасно та на «відмінно».
Поцікавилась також, чи можна підзаробити гроші, тобто влаштуватись там на роботу. Почула впевнену відповідь, що за спеціальністю ні, а взагалі мала підзаробіток і при потребі знайти роботу можна. А тим більше в цьому році їх гуртожитком уже не забезпечили, тож, щоб зняти й оплатити житло, кошти не будуть зайві. Пояснили це нехваткою місць і великою кількістю першокурсників-українців. До речі, у договорі з Європейською освітою про це не попереджали, і для багатьох факт став, як сніг на голову.
Навчання навчанням, та як молодь проводить там дозвілля? Й була здивована, що гуртків, нічого такого, де могли б проявити себе талановиті юнаки й дівчата, немає. Формально існують заняття з баскетболу, волейболу, футболу та плавання, але, через недобір, практично діє тільки чоловіча команда з футболу й баскетболу. Можливість займатися танцями є, але жоден із земляків чомусь їх не відвідує. Коли ж випадає шанс відпочити, то найчастіше відвідують «Старе місто» – старовинний район на території Варшави, де частенько проводять ярмарки, концерти й ін. Ходять у парки, які там дуже гарні, відвідують зоопарки з різними тваринами. Перед від’їздом на канікули на Батьківщину здійснила прогулянку до ялинки в «Старе місто», де все дуже гарно й святково прикрасили. Якщо говорити за активний відпочинок, бажаючі можуть придбати абонемент на заняття в басейні чи спортивній залі при вузі або неподалік місця проживання, оскільки таких закладів є багато.
Також хотілося б відзначити, що перед початком навчання «Європейська освіта» запевнила про існування декількох варіантів стипендій (за хороше навчання, вклад у розвиток школи та спортивна). Так, ще на першому курсі хлопцям, гравцям футбольної команди, гарантували спортивну стипендію від початку другого року навчання. Але досі жоден із українців її не отримав. Пояснили це в досить дивний спосіб: у зв’язку з тим, що Україна не є членом ЄС, вони, як її громадяни, не мають права отримувати грошової підтримки. Цей факт, звісно, дуже неприємно здивував і обурив.
На закінчення розповіді Яна сказала, що загалом усім задоволена, і не жалкує за вибором. Уже нині є подальші плани на майбутнє. Щоправда, мама дівчини Анна Володимирівна не всім задоволена, але разом із татом Олегом Степановичем будуть і надалі допомагати доньці в її починаннях. Ну що ж, залишається побажати землячці здоров’я, натхнення й успіхів на теренах сусідньої Польської держави.
Вікторія КОЛЯДИЧ.