Під знаком «Сарненського хреста»

День захисника Вітчизни, який рівно за два тижні святкуватимемо, завжди асоціюватиметься з ветеранами Великої Вітчизняної, яких, на жаль, з кожним роком стає менше. Проте не лише вони входять до складу районної ради Організації ветеранів України, яка 13 лютого відзначить чвертьвіковий ювілей. Ця дата і зумовила перше запитання до голови Сарненського районного осередку Ріната ВАЛЄЄВА.

- Рінате Насатовичу, з якою метою була створена ваша організація і хто стояв біля її витоків?
- Зауважте, Організацію ветеранів України створили 28 березня 1987 р. А Сарненський районний осередок – 13 лютого того ж року, тобто на півтора місяця раніше. Маючи за мету об’єднати ветеранів війни та праці, розглядати суспільно-побутові проблеми членів організації, створювати умови для активної їх участі у вихованні молоді на славних бойових і трудових традиціях старших поколінь. Тоді ж створили 65 ветеранських осередків, які об’єднали 12 тис. пенсіонерів, у т.ч. 1307 учасників Великої Вітчизняної війни. Очолив районну організацію ветеранів Віктор Макаров. Згодом його змінив Олексій Клименко, інвалід Великої Вітчизняної війни, нагороджений двома орденами та 14 медалями Радянського Союзу й України, медалями Республіки Білорусь, почесними знаками та грамотами. Саме в цей період посилив роботу клуб «Ветеран» під керуванням Інни Кудіної.
На другій звітно-виборній конференції обрали новий склад районної ради та голову – Павла Ратича, учасника боїв на Курській дузі, за визволення Києва, Білої Церкви, Умані, Могильова, Бельців, Вени, Праги, Будапешта. Серед державних нагород колишнього воїна – медаль «За відвагу», орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, інші відзнаки. Лави членів організації в цей час поповнюють ветерани праці, військової служби, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України.
12 років незмінно обирали головою районної ради Організації ветеранів України легендарну особистість, нагороджену орденами Великої Вітчизняної війни та «За мужність», медалями, - Лідію Борову. 17-річною вона пішла в діючу армію, у Берліні зустріла Перемогу, учасниця бойових дій у війні з Японією. До речі, за заслуги в розвитку ветеранського руху на Сарненщині Лідію Борову одностайно обрали Почесним головою районної ради Організації ветеранів України.
У 2003 році на цьому відповідальному посту її змінив ветеран військової служби Іван Ковальов. Саме за його головування районна організація повсякчас посідала в області найвищі місця. Тож маю намір поклопотати про нагородження Івана Миколайовича знаком «Почесний ветеран України».
Мій попередник, Михайло Гук, – ветеран військової служби, підполковник запасу, керував організацією з 2008 по 2011 рік.
- Іншими словами, Ви на цій посаді нещодавно…
- Якщо точніше (а ми, колишні військові, маємо схильність до порядку та точності), то з 26 жовтня 2011 року. Сам належу до ветеранів військової служби, майор запасу, учасник бойових дій. Принагідно наголошу, що членами нашої організації можуть бути не лише ветерани Великої Вітчизняної, а й праці, інших локальних війн і воєнних конфліктів, військової служби, інших силових структур, діти війни, громадяни похилого віку, які визнають статут і беруть участь у роботі організації. При цьому національність, партійну приналежність до уваги не беремо.
Як голова районної організації, мрію втілити в життя такий проект – створити алею Героїв або звести стелу на меморіалі Солдатської слави, щоб вшанувати й увічнити імена і мертвих, і живих сарненців, які воювали на фронтах Великої Вітчизняної, відновлювали зруйноване війною народне господарство. Адже в багатьох селах і містах є пам’ятники землякам-героям. Користуючись нагодою, повідомляю банківські реквізити для тих, хто бажає зробити посильний внесок у благородну справу, - р/р № 260063013506, код ЄДРПОУ 22567753, МФО 333368, операційний відділ Ощадбанку м. Рівне. Плекаю надію, що толока збере-таки кошти, адже без благодійних пожертв не звели б пам’ятник Великому Кобзареві, не відреставрували б пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи.
- Заговорили про добровільні пожертви. Зважаючи на це, кого б зі спонсорів хотіли згадати напередодні 25 річниці заснування організації?
- Гірко про це говорити, та з семи керівників підприємств, до яких звернулись з проханням про допомогу, відгукнулись лише три. А спонсори - це насамперед генеральний директор Сарненського заводу металевих виробів Андрій Циганенко, директори ТОВ фірми «Журавлина» Олег Політило та ДП «Сарненське лісове господарство» Сергій Белеля, керівник служби радіотаксі «1561» Леонід Копищик, господиня кафе «Міраж» Тамара Шапірко, яка до Дня Перемоги впродовж багатьох років організовує для ветеранів святковий обід. З розумінням ставиться до наших потреб і голова обласного Фонду захисту ветеранів війни Микола Власюк, завдяки якому отримали 400 кг гуманітарної допомоги у вигляді одягу. Не можу не згадати керівника депутатської фракції «Наше місто» Василя Потаповича, який подав депутатське звернення на ім’я міського голови стосовно ремонту приміщення Будинку ветерана, що перебуває в жалюгідному стані.
А член президії районної ради Організації ветеранів України Георгій Александрович всебічно й об’єктивно висвітлює в пресі нашу діяльність і наші проблеми. Не залишається осторонь суспільного життя і відповідальний секретар президії Ірина Колонтирська.
Якщо вже заговорили про органи місцевого самоврядування, то скажу, що Сергій Євтушок, Світлана Усик, Юрій Фішман тісно співпрацюють з ветеранською організацією, переймаються проблемами наших підопічних. Приміром, з міського бюджету оплачують комунальні послуги осередку: телефон, опалення, світло. Інні Наумович, заступнику голови РДА й куратору організації, теж вдячні за турботу й небайдужість.
Взагалі хочу відзначити, що голови райдержадміністрації Анатолій Остапчук, районної Микола Драганчук і міської Сергій Євтушок рад особисто беруть участь в урочистостях, наприклад до Дня партизанської слави, коли на станції Сарни відкрили меморіальну дошку, Дня визволення Сарн. На мою думку, 11 січня взагалі заслуговує на те, щоб його відзначали на рівні Дня Перемоги. Посудіть самі: цього дня місто звільнили від окупантів.
- З якими проблемами, як голові ветеранської організації, довелося стикнутися за 3 місяці перебування в «керівному кріслі»?
- По-перше, не створено міського осередку організації. Тим часом первинні ветеранські організації існують у багатьох колективах, скажімо, у райвідділі СБУ, ДП «Сарненське лісове господарство», на залізниці, у вузловій лікарні станції Сарни, ВАТ «СЗМТК», військовій частині А-0153 й інших. До речі, якщо хтось бажає очолити міський осередок, - ласкаво просимо.
Про ремонт Будинку ветерана, що давно вже назрів, я згадував. Ще одна проблема – оновлення меморіалу Солдатської слави, а це знову ж таки потребує коштів.
- До речі, про кошти. Як вас фінансують?
- Минулого року з районного бюджету спрямували 30 тис. грн. На що використали? Передплатили періодику учасникам бойових дій періоду Великої Вітчизняної війни та безпосередньо в Будинок ветерана, на відрядні делегатам звітно-виборної конференції, канцелярські товари, статутну діяльність, на гостинці для хворих ветеранів, зрештою, і на поховання. Скажімо, з початку року в районі померли 5 учасників бойових дій періоду Великої Вітчизняної, у місті їх залишилось 42, з них половина вже не виходять за межі житла…
24 лютого відбудеться засідання постійної комісії з питань бюджету та фінансів районної ради. Сподіваюсь, профінансують ветеранську організацію не гірше за минулий рік.
Ось і програму «Ветеран», на мою думку, фінансують недостатньо: коштів вистачає лише на перевезення хворих у Рівненський обласний госпіталь для інвалідів війни, частково на лікування. Хотілось би, щоб збільшив фінансування Чорнобильський фонд, адже відпуск ліків за безкоштовними рецептами строго лімітований.
- Свого часу «районка» писала про діяльність волонтерів, спрямовану на допомогу ветеранам. Чи проводять нині таку роботу?
- Аякже! У нас діє волонтерський центр, який очолює Марія Шиманська. Під її керівництвом трудяться волонтери, які обслуговують 543 ветеранів військової служби, Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій, дітей війни. Чим саме допомагають? Ходять в аптеку за ліками, у магазин за продуктами, здійснюють медичні маніпуляції: ін’єкції, лікувальні масажі – розносять гуманітарну допомогу, зокрема одяг, про який уже згадував. До слова, передали її в первинні організації при сільських і селищних радах. До речі, скажу, які чудові люди їх очолюють, - Марія Гоч (Степань), Федір Пінігін (Клесів), Василь Павлов (Вири), Костянтин Пузнік (Люхча). Найтепліших слів подяки заслуговують і голови первинних організацій РВ СБУ Олег Чижик, станції Сарни Володимир Гуменний. Усі вони докладають максимум зусиль, щоб ветерани не почувалися обділеними увагою та турботою.
- Зазвичай на завершення інтерв’ю запитують про плани на прийдешнє…
- І в мене вони є. Крім уже названих ремонту Будинку ветерана й оновлення меморіалу Солдатської слави, планую встановити зв’язки з ветеранськими організаціями Росії, Білорусі, Польщі. Знаєте, чим знаменний 2012-ий? Звісно, не лише тим, що 25 років тому створили Організацію ветеранів України, а й 70-річчям проведення славнозвісної операції «Сарненський хрест»!
Думаю, варто частіше проводити зустрічі ветеранів Великої Вітчизняної з першими особами міста й району, з молоддю, у т.ч. учнівською, щоб виник живий діалог між поколіннями. Адже ми – спадкоємці ковалів Великої Перемоги – маємо єдиним фронтом протистояти проявам неофашизму, насилля й нетерпимості.
І ще одне. Усе, що робимо, - це добре. Але дуже хочу, щоб ветеранів згадували не лише в День Перемоги чи День визволення міста. Наші увага й турбота потрібні їм щодня. Повірте, вони на це заслуговують. Бо робиться дуже гірко, коли ветерани (а найнезахищеніші категорії пенсіонерів – це ветерани праці та діти війни) ідуть з життя, так і не дочекавшись від місцевих органів влади обіцяної допомоги, як сталося з Денисом Коржем (покійний просив провести воду в приміщення). Зараз обиває пороги Ангеліна Ткаченко, в будинку якої протікає дах…
А як приємно стає на душі, коли підопічні діляться радістю! Наприклад, Катерині Бібілашвілі відремонтували покрівлю. На жаль, вона цими днями пішла із життя. Віра Царук пройшла курс лікування в неврологічному відділенні ЦРЛ, яким завідує Інна Дубінчук, і залишилась дуже задоволена персоналом. Михайла Бабіка прооперували в урологічному відділенні Рівненського обласного госпіталю інвалідів війни (завідувач Роман Мотовиляк). Він теж вдячний медикам за професіоналізм і чуйне ставлення.
- Рінате Насатовичу, дякую за змістовну бесіду. Удачі Вам!