Опубліковано Петро Катеринич
Фото автора.
Першою героїнею розповідей про молодих і талановитих у квітні стане студентка Національного університету державної податкової служби, переможець численних конкурсів та турнірів різного рівня, мешканка древнього Степаня Катерина КОРОТЧУК.
Молода, запальна та енергійна дівчина перемагає майже в усіх починаннях, бо іншого вона просто не ставить за мету. Бадьора, харизматична та щира полісянка з добрим серцем і відкритою душею завжди готова допомогти всім, хто цього потребує. У думках та емоціях Катерини живе істинна патріотка, яка заради Батьківщина готова на подвиги.
- Катерино, чи любиш ти весну? З чим вона в тебе асоціюється?
- Весну? Якщо чесно, то ні. Надаю перевагу осені, закохана в чисті, мов сльози, та свіжі жовтневі дощі, люблю, коли в повітрі пахне вже зимовою прохолодою, сонце світить ясно, але з обманом теплить, коли вітер куйовдить волосся, коли опале листя шепоче під ногами, люблю… осінь. А весна по-своєму прекрасна. Її магія відчутна всюди. Особливо в першоцвітах. Я обожнюю дивовижну та вишукану казку вишневого квіту. Коли він, немов сніжок, кружляє в повітрі, кличе з собою у вітровійні мандри. Весна – час мрій, надій, любові…
- Розкажи про студентське життя: як навчання, здобутки, які маєш мрії?
- У 2010 році вступила до Національного університету державної податкової служби України на обліково-економічний факультет. Відверто кажучи, пишаюся тим, що є студенткою саме цього університету. Щиро вірю, що тут реалізую свій потенціал. Високий рівень викладання, хороша матеріально-технічна база, активне громадське життя – все тут… Я рада, що мої викладачі – патріоти держави. Завдяки ним отримую знання, формую власний світогляд, вчуся жити. Кажуть, що студентські роки – незабутні. Згідна на всі сто відсотків. Я маю активну громадянську позицію, працюю в органах студентського самоврядування та займаюся науковою діяльністю, здобуваючи щоразу вищий рівень знань.
- Катерино, 2012 за китайським календарем – рік Дракона. А ця міфологічна істота, за легендами, любить творчих, впевнених і сміливих. Ти саме така. Які маєш плани?
- Першочергове завдання – це Євро-2012. Для мене важливо, аби наша держава виступила достойно. Щиро хочу, щоб весь світ визнав: Україна – неймовірно красива країна, земля з казковими пейзажами та щирими людьми, край, що народжує численні таланти, має багату, насичену історію, що заслуговує на повагу. Нехай усі повірять - ми готові ступити крок назустріч Європі. Україна – це працьовиті та неймовірно обдаровані талановиті люди. Разом ми - велика та потужна сила, яку не можна здолати.
- Що читаєш останнім часом?
- Нещодавно знову перечитувала Олексія Коломійця. Мене захоплюють його незрівнянно-реалістичні, драматичні твори. Він пише по-різному. Але все має сенс: і озвучена високими нотами душевної краси поетична повість про кохання «Голубі олені», прозора в чистоті та ніжності «Срібна павутина», і психологічно вибаглива драма «Дикий Ангел». Коломієць – справжній, щирий та відкритий. Його твори читаються з приємною легкістю та мають присмак щастя.
- Катерино, якби ти мала можливість реформувати якусь одну сферу в Україні, за що би взялася?
- Хм… за політику однозначно. Хто ж, як не я?
- Чого, на твою думку, не вистачає українцям?
- Українцям не вистачає… українськості… Забуваємо, якого ми роду, де наше коріння. Що нам потрібно, аби бути справжніми українцями? Паспорт, мозок чи серце? Не дурімо себе… Щорічно Україну покидають 2000 молодих фахівців. Не будьмо українцями лише за документами, будьмо ними душею та тілом: Україна не має майбутнього без нас! Треба стати щирими, відкрити свої серця для України. Нехай вона заполонить кожну клітину. Треба купувати, дивитися, любити українське, мріяти та кохати по-українськи, бо ми – унікальні! Кожен народ має свої традиції, котрі шанує і береже. Чому ми забуваємо власні? Необхідно продовжувати славні починання минулого, розвивати країну, виховувати молодь в українському стилі. Бо він – неповторний.
- До тебе часто приходить натхнення?
- Так, досить-таки часто. Натхнення – мій рушій.
- Катерино, з ким зі світових знаменитостей (шоу-бізнесу, політики, культури…) ти хотіла б зустрітися? Чому?
- Скажімо так, не зі світових, а з вітчизняних (підтримую національний продукт). Хотілося б зустрітися з В’ячеславом Чорноволом. Історія його життя – боротьба за долю країни. Чорновіл – це той, хто не зламався і переміг, дав надію і втілив в життя сподівання, той, чиє життя – битва. В’ячеслав Чорновіл, беззаперечно, був птахом високого польоту. Жаль, що його так раптово обірвано…
- Чи хотіла б написати власну книгу? Якщо так, то про що?
- Непогана ідея. Думаю, вона мала б автобіографічний характер. Про внутрішню війну. Ми постійно протистоїмо вибору. Чи то у вчинках, чи то в дружбі, чи то в любові, але життя – супермаркет, тож на касі обов’язково доведеться розраховуватися. Кажуть, що найбільша перемога - перемога над самим собою. Я хотіла б розказати історію своєї боротьби, повість власної битви, оповідь особистої перемоги.
- Що важливіше – почуття (серце) – чи міркування (розум)? Можеш виділити щось одне?
- Я вважаю, що міркування важливіше, бо часто, коли віддаємося почуттям, забуваємо про свідомість. Якщо любов стукає у двері, то розум вискакує через вікна.
- Катерино, що хотіла б змінити в житті? - Мабуть, саме життя. Кажуть, якщо немає можливості змінити ситуацію, то можна трансформувати своє ставлення. Але ж ні! Ми не можемо змінити ставлення, ми можемо змінити ситуацію. Я цього хочу і це робитиму!
- Якби мала можливість поїхати за кордон, яку країну обрала б?
- Люблю Україну, ціную її, пишаюсь нею… Впевнена, що якби мала можливість поїхати за кордон, то це було б виключно для отримання досвіду, скажімо, у Німеччину. Якщо я народжена в Україні – значить, моє призначення - служити українському народу. - Якою рисою характеру, на твою думку, насамперед повинна володіти молода людина?
- Виділити якусь одну рису характеру не можу. Молодість – це неймовірна пора, тому юна людина має бути впевненою в собі, рішучою, наполегливою, романтичною… і найголовніше – справжньою!
- Що побажаєш нашим читачам?
- Дорогі читачі, будьте справжніми. Життя – театр, і ми часто змінюємо маски. Але я впевнена, що серед всього цього «гардеробу» обов’язково знайдеться і ваша, котра принесе щастя, окрилить, додасть натхнення. Тож ніколи не зупиняйтеся на пройденому, бо нас ще стільки всього чекає попереду!
– Дякую, Катерино, за бесіду. Сонячного тобі настрою, душевного тепла та сил для нових звершень.