Говорить Полісся

У кожної матеріальної чи нематеріальної речі на планеті теж є своя доля.

Навіть у камінчика, що валяється під ногами. Бо ж, можливо, раніше він був частиною гори. І завдяки щілинам у шинах автомобіля або підошві перехожого опинився на вулиці міста. Навіть пилинка і та колись була складовою липового цвіту або ж пухової нитки, з якої хтось комусь прохолодного зимового вечора при світлі лампи в’язав кофтину. Скільки ж тут можна домріювати… Але то так. Чи ж заперечите, що і в нашої держави теж є своя доля? Народилася Україна, а в ній починали виростати власні незалежні діти – міністерства, суди, підприємства… І що головне – українська четверта влада. У тяжкі дев’яності вона тільки вчилася виживати й працювати на новий манер. Радіо, телебачення, преса, реклама і навіть книговидання – такими різнобічними є засоби масової інформації. Але сьогодні нас цікавить радіомовлення, і саме Сарненщини. Бо ж нещодавно йому виповнилося 15 років. Радіопідліток, що має славну й нелегку історію.
Варто почати з 90-х років, коли повсюди в райцентрах створювали районні редакції проводового мовлення, які стали організовувати діяльність згідно з ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Цікаво те, що теперішні працівники редакції газети «Сарненські новини» починали свою кар’єру радіожурналістами. Згадують, як непросто тоді доводилося працювати у сфері FM. Це зараз диктофони важать як пір’їнки, а кілька років тому для того, щоб зробити матеріал, потрібно було всюди за собою носити важезну штукенцію, певно, ще важчу за магнітолу. Проблеми траплялися, коли цей засіб підключали, бо не завжди підходили розетки або шнури. Невеселі історії інколи супроводжували журналістів при запису інформації на плівку, яка, до речі, теж важила не так уже й мало. Вона рвалася, заплутувалась, зажовувалась… Часом із метою економії записи робили на вже кілька раз використаний предмет фіксування голосу. Тоді попередні матеріали проривалися знову й виходила ціла какофонія. Це зараз, щоб відредагувати інформацію, вистачить натискання на необхідні кнопки. А раніше такої розкоші не було. Обмежили журналіста 15-20 хвилинами ефірного часу, тому ні більше, ні менше мав наговорити. Бо закінчиться плівка й обірветься голос, а не скаже за таким регламентом, буде декілька секунд тиші он-лайн.
Свою історію Сарненське районне радіо відлічує від 31 жовтня 1997 року, коли рішенням районної ради затвердили статут. На початку редакцію цього засобу масової інформації представляла одна особа – головний редактор Віра Шашук. Мало кому відомо, що саме завдяки завзятю й сміливості Віри Артемівни тепер звучить радіо «Полісся». Нелегким видався шлях до отримання бажаної ліцензії. Хтось уже давно зламався б… Тож правду кажуть, якщо чогось сильно захотіти, то це обов’язково трапиться, головне – бажання. Довгі й важкі етапи формальних і технічних приготувань увінчалися успіхом: на частоті 106.6 FM зазвучало радіо рідного краю, назване словом «Полісся», що уособлює приналежність до наймальовничішої території на мапі нашої держави. Перший ефір відбувся 1 липня 2006 року.
За роки існування представники цього засобу комунікації отримали не одну нагороду. Так, при редакції радіомовлення з 2002 року діє студія дитячої та молодіжної творчості «Слово і час». Розпочалося все з окремих сюжетів про життя дітей, підлітків і молоді. Згодом, у 2003-ому, почала виходити щотижнева радіопередача «Барвистий світ», яка вміщала новини дитячого й молодіжного середовища й тематичні рубрики. У наступні роки творчі доробки юних журналістів та аматорів радіомовлення з числа молоді змінювались і вдосконалювались. З’явилися окремі проекти й багато з них здобували визнання журі фестивалю «Кришталеві джерела», засновником якого є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Цьогоріч передача «Вітальня казкарів» (ведуча Катерина Сидорчук) стала дипломантом, а бліц-робота «Талант дарувати здоров’я» здобула диплом і кубок лауреата. До того ж, з-під професійного крила і під умілим керівництвом головного редактора Віри Шашук в Україні сформувався не один журналіст. Першою прославила творче об’єднання, яке відвідувала в дитячі роки, Наталія Міхнова. Ось, що каже молода представниця радіомовлення: «Маю яскраві спогади про сарненське радіо, адже звідти мій перший досвід роботи, де я спробувала працювати в журналістиці й набула перших навиків. Це дійсно був гарний час. Здобутий досвід знадобився мені у Львові, де свою кар’єру розпочинала також із радіо. Вдячна працівникам радіомовлення за цю можливість і керівнику Вірі Артемівні за її енергію, відданість і бажання допомагати починаючим журналістам. Після навчання у Львівському національному університеті імені І. Франка очолила управління внутрішньої політики в міській раді Львова. Бажаю радіо «Полісся» популярності, процвітання, нових ідей і високих рейтингів у слухачів. Приємно, що традиції продовжуються і молоді журналісти знаходять заняття до душі з допомогою пера та мікрофона. Це добрий початок, і хай їм щастить».
Сьогодні редакцію представляють Віра Шашук, Едуард Раковець, Юрій Прозапас. Головний редактор змогла подарувати нове життя не тільки для радіо, але й сама виховала двох доньок. Старша пішла стопами мами і зараз навчається на шостому курсі Інституту журналістики КНУ імені Шевченка. Зацікавлення цією справою вона відчула ще школяркою, коли потрапила у студію радіомовлення. Віра Артемівна ще й до всього зарекомендувала себе не лише, як керівник FM, але й добре володіє друкованим словом. Багато людей з її оточення говорять про неабияку обізнаність журналістки з лісовим господарством. Тривала співпраця з працівниками лісу стала наслідком того, що про цю сферу їй відомо майже все. І, як каже головний лісничий Сарненського лісгоспу Анатолій Корень, Віра Шашук може сміливо писати дисертацію. Робота повністю заповнила життєву чашу цієї людини, та без любові до журналістської справи не було б того, що є зараз.
А ось Едуард Раковець - досвідчений фахівець у галузі музичних технологій. Саме він планував і реалізував облаштування студій, введення в дію технічних засобів.
Молодий радіожурналіст, тато двох маленьких синочків Юрій Прозапас встигає всюди. Чудовий батько і талановитий працівник ЗМІ раніше поєднував свою творчу діяльність із освітянською сферою, та згодом його внутрішні терези переважили на бік радіо. Невеликим творчим колективом вони здійснюють величезну роботу, з якою здавалося б не справитися такій нечисельній кількості працівників: майже 30 годин галузевої норми на тиждень. Головною особливістю сарненського радіо є тематика його передач, які доносять до слухачів позитивні емоції, навчають добру, інформують про події в різних сферах діяльності Сарненського та інших регіонів області. Серед них пов’язані з освітньою галуззю, вироблені в співпраці з професійними навчальними закладами та педагогічного коледжу РДГУ, направлені на висвітлення діяльності охорони здоров’я та культури, інформаційно-аналітичні, економіко-просвітницькі, громадсько-політичні, духовно-народознавчі й інші.
Радіо завжди було надважливим засобом поширення інформації. Світ дізнавався про важливі події саме завдяки радіожурналістиці. Коли траплялися події, від яких залежало життя мільйонів, то першим про це повідомляло FM. Люди, які ще застали часи радянського періоду, добре пам’ятають голос Левітана та його славнозвісне: «Говорить Москва». Тепер цей факт виглядає для когось комічним, а тоді тембр ведучого змушував усіх затихати й уважно слухати найсвіжіші повідомлення: про початок Другої світової, про радість перемоги над фашистськими загарбниками і ще безліч історично важливих подій. Тепер в Україні є свої левітани, і Сарненщина - не виняток. Сьогодні говорить Полісся.
Антоніна КОРЕНЬ.