Back to top

Станіслав Мичка: «Аби досягти чогось у житті, треба частіше радитися з калькулятором...»

P6136631.jpg

Фото Василя СОСЮКА.

Наближається велике державне свято - День Конституції України. З яким настроєм, якими здобутками зустрічають його громадяни? Що доброго змогли накопичити й занести в загальний чи особистий актив сарненці за роки незалежності, який негатив тлумить душу, чого потрібно прагнути і від чого відмовитися? Напевно, схожі запитання ставить перед собою кожен. Власне, це й стало темою розмови кореспондента "Сарненських новин" з відомим на Сарненщині приватним підприємцем Станіславом МИЧКОЮ.

- День Конституції України, - бере слово Станіслав Мартинович, - справді велике свято, і його треба шанувати. Але давайте відверто говорити про те, наскільки Основний Закон виправдовує свою місію в нашому суспільстві. Закон захищає суспільство, а хто і як захищає людей? Та в нас же немає жодного механізму такого ось захисту. Наведу два конкретні приклади, причому районного масштабу. Влітку в Немовичах «погостював» ураган. Зрозуміло, що збитків завдав колосальних. Але суть в іншому: ніхто не збирався компенсувати їх населенню. Навіщо брати на себе таку мороку? По лінії адміністрації з обласного центру отримали довідку, де говорилося про те, що сила вітру в цій місцевості не перевищувала двадцяти метрів за секунду. По закону ж, якщо вітер сягає швидкості більше двадцяти п’яти метрів за секунду, страхові компанії зобов’язані всі збитки від стихії компенсувати в повному обсязі. Став вивчати це питання, і з’ясувалося, що в нашій державі нема навіть приладів, які могли б зафіксувати ураган. То кого обманюємо? Та самі себе! А хто страждає від цього? Так самі ж і потерпаємо.

- То запропонуйте щось конкретне...

- Вважаю, що в нас повинні не просто бути створені, а справді працювати державні комісії, які надавали б захист постраждалим від того ж таки урагану. Всім відомо, що означає перекрити в селі покрівлю чи хоча б посклити шибки. Це немалі гроші навіть у тому випадку, коли вони є. А як нема? То про який захист людей можна вести мову? А тим часом на всіх рівнях чуємо, що прямуємо в Європу. Кому ми там треба такі, якщо від нас можна чекати чого завгодно, тільки не позитиву?

Приклад другий: шостого січня, якраз перед Різдвом, знову ж таки у Немовичах в електричних розетках на двісті двадцять вольт наміряли чотириста вісімнадцять вольт. Усе це робили в присутності сільського голови, дипломованого спеціаліста-енергетика. Повідомили про це адміністрацію, підрозділи Міністерства з надзвичайних ситуацій з проханням офіційно зафіксувати цей факт, аби люди могли звернутися хоча б за якоюсь компенсацією у відповідні інстанції.

- А що, власне, трапилося шостого січня?

- Удвічі потужніша напруга в електромережі призвела до того, що погоріли газові котли, холодильники, телевізори, інші електроприлади. Ви уявляєте, який це збиток для селянина? Так ось, жодної комісії в районі створено не було, не було зафіксовано й самого факту дивовижного стрибка напруги. То на підставі чого тепер шукати десь правду? Такий стан справ не може не хвилювати нас, громадян держави, яка прагне інтегрувати в Євросоюз і має прийняту та визнану Конституцію. Основний Закон повинен включати всі нюанси, що стосуються захисту громадян, Конституція повинна бути гарантом наших з вами прав і свобод не на словах, бо інакше що вона є, що її нема – однаково. Згодні зі мною? Хотів би, щоб депутати та керівники району спільно розробили механізм виходу з таких ось нестандартних ситуацій, щоб кожен громадянин району знав, куди треба звертатися в таких випадках за допомогою.

- Так, звичайно. Станіславе Мартиновичу, Ви ведете мову, однак, про масштабну проблему. А наскільки захищеним почуваєтеся як приватний підприємець?

- Так само недостатньо. І це стосується не одного лише мене. Давайте прикинемо, скільки в Сарненському районі є підприємців. Кожен (ну нехай кожен другий) має найманих працівників. Знайдіть тепер, де в районі можна пройти інструктаж з охорони праці для найманих працівників. Абсурд, але це така штучно створена проблема, що просто плакати хочеться. Можливо, усе це можна було б професійно організувати на базі районного центру зайнятості населення. Я готовий запропонувати кілька бізнес-планів, які б допомогли створити для підприємців належні умови роботи та поповнити місцевий бюджет.

Ось простий приклад: кожен водій перед тим, як сісти за кермо, повинен пройти медичний огляд. Моя база розташована в Немовичах, просто через дорогу - ФАП. З договором у руках іду до головного лікаря району і пропоную сплачувати в місяць, наприклад, тридцять гривень. У рік це буде 360 гривень, а якщо помножити цю суму на кількість перевізників, то районна лікарня щороку мала б новий автомобіль швидкої допомоги. Чим погана ідея? З усього цього мав би щось і конкретно взятий фельдшерсько-акушерський пункт, і медицина району взагалі. А всього-на-всього для цього медикам треба взяти відповідну ліцензію. То хіба це проблема?

- Ціна життя. Якими критеріями міряти її сьогодні?

- Знаєте, ціною життя може бути в нас десять літрів фарби. Маємо в Сарнах центральне перехрестя, на якому ще декілька днів тому не було поділу дорожньої розмітки – напрямку руху по полосах, то про яку безпеку можна вести мову? Я казав відповідним спеціа-лістам: порахуйте, скільки людей за рік стали тут інвалідами. А ціна цьому - десять літрів фарби. Чиновники мотивують свою бездіяльність тим, наприклад, що перехрестя чекає на реконструкцію. Тим часом строк служби дорожньої розмітки – один рік. Якщо реконструкція почнеться через, скажімо, п’ять років, то нам що, не робити й розмітки?

- Станіславе Мартиновичу, а який внесок у розбудову держави здійснили особисто Ви? Як приватний підприємець, заможна людина, патріот, нарешті.

- У житті я - оптиміст. Нині з власних піноблоків планую зводити монолітні будинки. Виробляємо дробарки на щепу, плуги до сільгосптехніки, установки для виробництва піноблоків, переобладнуємо Т-150 двигунами ЮМЗ-236, 238, здійснюємо капітальний ремонт тракторів К-700 і К-701, ремонтуємо двигуни ЮМЗ усіх модифікацій. Упевнений, щоб досягти чогось у житті, треба дуже наполегливо працювати, частіше радитись з калькулятором. І хоч які б невдачі спіткали, - не втрачати віри та сили волі, не опускати руки.

Схожі матеріали

Минулого тижня відбулася виїзна колегія управління ветеринарної медицини області з участю керівників ветеринарної служби районів і міст краю та...
Повертаючись додому з міського Будинку культури «Залізничник», у голові Олега Семенова перепліталося багато думок. Понад 30 років він присвятив...
знайшов улюблену роботу та сімейне щастя 15 квітня карний розшук України відзначив 96 день народження: 15 квітня 1919 р. декретом Рад наркому...
Щороку славні сарненці, працівники виробничої та гуманітарної сфер, поповнюють когорту тих, кому присвоїли звання «Гордість міста» із занесенням їх...
Щороку житель гірничого селища Томашгород Антон Гарбовський заготовляє на зиму до тонни яблук. - Яблука з мого саду без хімії і дуже смачні, - каже...