Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Уміння бармена не випадково удостоїлося власного календарного свята.
Відзначають його 6 лютого, в день святого Аманда, якого вважають офіційним покровителем виноробів, торговців вином, пивоварів, власників барів, ресторанів і їх працівників. І хоча наша церква того святого ніби не визнає, і його день не святкує, зате ті, кому він допомагає, з задоволенням приймають вітання.
Професію переважно молодих людей можна порівняти з тою, що обирають водії автобусів, учителі й пожежники. Адже робота вимагає працьовитості, терпіння й зосередженості. Сама ж спеціальність з’явилася в часи «золотої лихоманки» на Дикому Заході, де власники магазинів заради збільшення прибутку почали порційно продавати алкоголь у своїх торгових точках. З часом приміщення торговельного закладу розділили на торгову й зону для відпочинку – бар, який став місцем для спілкування.
Найвправніші з барменів уміють будувати піраміди з десятків бокалів, розливати питва у 8 склянок одночасно й навіть працювати із зав’язаними очима. Їхні рухи часто нагадують жести фокусників, хоча самі вони скромно зауважують, що це навички, напрацьовані роками. Хороший бармен - у першу чергу добрий психолог (золоте правило професії), розповіли викладач спеціальних дисциплін і голова методичної комісії кухарів-барменів Сарненського ВПУ-22 Людмила Радько й майстер училища та завідуюча навчальним баром-кафе «Нептун» Надія Охнюк. Вони здатні встановити контакт із будь-яким клієнтом і нерідко вгадують улюблений його напій з першого погляду.
Упродовж 14 років з того часу, як тут створили відповідну кафедру, професійний заклад готує цих фахівців. Майже 400 учнів за цей період отримали спеціальність барменів-кухарів. Чимало праці вклали в неї, створюючи з нуля, Людмила Радько й майстер Надія Семенча (ас своєї справи, яка не один рік трудилась у сфері громадського харчування, але через 2 роки, коли твердо стали на ноги, померла).
Сьогодні бармен – обличчя «Нептуна». Він не лише обслуговує відвідувачів, змішуючи коктейлі, а ще й створює атмосферу в ньому. І це при тому, що йому доводиться проводити на ногах цілу добу. Викладачі показали чимало фото, зроблених під час атестації вихованців. Цікаво було побачити, як кожна дитина сервірує стіл до тематичних свят: днів матері, до святого Валентина, весілля, народження дитини тощо. Одно слово, неперевершено, й жодного повтору в композиціях. Цьому зовсім не здивуєшся, дізнавшись, хто їх навчає. Мої співрозмовники називають колег-майстрів Тетяну Череднікову, Надію Сущик, Тетяну Троцковець, Сніжану Галушко, Марію Білецьку. Серед членів атестаційної комісії й завідуюча їдальнею Марія Дриганець.
Випускники закладу працюють як у Сарнах у ресторані (Валерій Перепадя), кафе «Журавлина» (Петро Калюш і шеф-кухар Тетяна Куліш), «Хуторок» (Ольга Хомич), барі «Нептун» (Наталія Дячук), так і в Олевську Житомирської області (Андрій Ніколайчук), Костополі, Кузнецовську, Рівному, Володимирці, Гощі, Березному. З 30 студентів групи можна нарахувати дуже мало місцевих. В основному – з сусідніх районів, які після навчання повертаються додому. Багато й таких, хто поступає у вищі навчальні заклади на спеціальність готельне господарство. Так, Валерій Перепадя, працюючи, закінчив Львівську комерційну академію. Приємно констатувати той факт, що невдовзі навчання фахові в училищі замість півтора, триватиме 2 роки. Теоретична частина курсу дає знання студентам про напої, обладнання, документацію, психологію й т.д. Паралельно проходять практичні тренінги (подавання напоїв, приготування коктейлів тощо).
Не можу не сказати й про найініціативнішу людину, директора ВПУ-22 Володимира Городнюка, якого завжди переповнюють нові ідеї. З ним ні викладачі, ні учні не засумують. І в одних, і в других не одна нагорода й перемога. Згадаю лише одну з останніх – 2 місце Тетяни Троцковець в обласному конкурсі фахової майстерності за професією в номінації «Кухар», де змагались 12 учасників, у тому числі й із сусідньої Білорусі.
У практичній лабораторії кухарів-кондитерів закладу створені всі умови для здобуття спеціальності. На заняттях використовують як зняті цікаві власні відеосюжети, так і передачі «Азбука смаку». Здійснюють віртуальні подорожі в Італію, Японію, Францію, Китай, згадують історію цих країн, вчаться готувати популярні коктейлі.
Бармен – не професія, а покликання, стиль життя, чи, якщо хочете, просто діагноз, розповідають учні. Людина, яка одного разу стала за стійку бару й відчула: «Це моє!», хворіє цим серйозно й надовго. Хто ж вони такі, й що змушує молодих людей вдень і вночі стояти на ногах, крутитись дзиґою й готувати коктейлі, жартувати й спілкуватись із гостями, дивувати публіку майстерністю жонглера та фокусника? Що ж, на думку самих барменів, є головним у їхній непростій роботі, приваблює до неї увагу такої кількості людей?
Насамперед, тут не буває дрібниць. Важливо, який у тебе вигляд, як умієш налаштуватись на роботу, незалежно від своїх самопочуття й особистих проблем. Бо справжнього бармена й відрізняє те, що працює не з пляшками й бокалами, а з людьми. Сьогодні юнаки взяли на озброєння фрістайл і своїм шоу заводять публіку на вечірках. Досвідчений класичний бармен завжди цінується.
Якщо говорити про публіку барів, то за останні роки вона значно помолодшала. Люблять замовляти «Мохіто», «Світлофор», «Полуничну Маргариту».
Ще багато років тому, з розвитком барної індустрії й посиленням у ній конкуренції, почали шукати нові способи залучення клієнтів у свої заклади. Одні, намагаючись зацікавити відвідувачів, спритно підкидали пляшки та склянки, інші жонглювали шматочками льоду, а хтось робив акцент на незвичайній подачі напоїв. І, звичайно, всі прагнули під час хитромудрих дій спілкуватися з клієнтом. Так почав зароджуватися «флейринг». Він є одним із напрямків, який вивчають майбутні бармени ВПУ-22. Слово це прийшло до нас із Америки (flare — летить, ring — по колу). Саме такий рух і задає бармен інструментам своєї праці. Артистично готує змішані напої, при цьому перевертає, крутить, підкидає та ловить пляшки, шейкер, лід та ін. Кожен, хто бере в одну руку більше, ніж дві пляшки, використовує елементи флейрингу. Просто підкинути шматочок льоду й спіймати його в бокал – теж його фігура, хоча й найпростіша. Обов’язковий компонент – максимально точне наливання напоїв без використання мірного посуду. Розливання ж їх під час виконання трюків має бути мінімальним, а в ідеалі – нульовим. Головне – приготувати коктейль щонайбільше точно, ефектно й ефективно.
Поки вихованці застосовують на практиці набуті знання, їх креативні педагоги нині активно обговорюють, як краще облаштувати музей-світлицю стародавньої кухні в українському стилі. Вже змурували там справжню піч, «помазали» стелю. Тож, хто мріє потрапити в атмосферу життя своїх предків (від страв, які скуштують, до меблів та оформлення), незабаром зможе своє бажання здійснити.
Марія КУЗЬМИЧ.