Коли мовчить телефон служби порятунку?

Якщо поцікавитеся рядками щоденних оперативних зведень Головного управління МНС України в Рівненській області, то переконаєтесь, що затишшя — факт рідкісний. Пожежі, отруєння чадним газом, жертви холоду, вибухи газових балонів…

Ще десять років тому яскраво-червоні автомобілі виїжджали 3-5 разів на добу, тепер ця статистика невтішна. Прикро, коли деякі ЗМІ смакують фактами про нещасні випадки, аби привернути до себе читацьку аудиторію. Тож і з’являються повідомлення під заголовками на кшталт «На Рівненщині горіла Чудельська школа-інтернат»… А вже потім про те, що пошкоджену вогнем покрівлю закладу оперативно відновили.
Голова Сарненської райдержадміністрації Анатолій Остапчук подякував рятувальникам за професійність і злагоджену роботу, адже пожежу загасили не тільки вчасно, а й професійно, не заливши водою стіни спального корпусу. Тож обійшлися їх косметичним ремонтом.
Як розповіла директор КЗ «Чудельська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 1» Надія Мельник, увесь район одразу взявся допомагати. У закладі, розрахованому на 140 дітей, нині – 108. 30 із них (віком від 5 до 10 років) уже перевели в оновлену групу. Окрім того, всі вихованці готують святковий концерт для рятувальників, аби подякувати як за оперативне знешкодження вогню, так і за відновлення 20 метрів покрівлі після пожежі. А щодо подальшої безпеки дітей, то заклад має необхідний запас вогнегасників, а всі приміщення оброблені вогнетривким розчином.
Спілкуючись із людьми, які першими отримали сигнал тривоги того вечора о 23 год. 07 хв., насамперед, начальником служби цивільного захисту в Сарненському районі Сергієм Мосійчуком, дізналась, що одразу ж на виклик виїхали два відділення Державної пожежної рятувальної частини № 14 міста Сарни, одночасно оповістивши її начальника, майора Ореста Павлюка. Приїхав уночі й очільник Територіального управління МНС у Рівненській області Володимир Оглобля. Вже на 3 день 8 чоловік особового складу допомогли поновити в закладі освіти дах.

А все починалося так
Добровільну пожежну дружину створили ще в 1925 році. Тоді оплачувана посада була лише в її начальника. На озброєнні мали ручні пожежні насоси, кінно-бочкові ходи та шанцеві інструменти (передбачені по штату у військових підрозділах і призначені для виконання інженерних робіт). Пожежне депо розташувалось на вулиці Широкій, було два виїзди, а в мансардному приміщенні обладнана квартира начальника. Для виїзду на пожежі особовий склад скликали за допомогою ручної сирени, а для обозу затримували підводи громадян, перепрягали коней, якими й направлялись до місця пожежі. У 1937 році придбали 2 автоходи «Фіат» і переносну мотопомпу «Леопольдвіль». Прийняли на роботу двох водіїв: Гордія Никитчука і Бориса Горбачика - які чергували щодобово. У вересні 1939 року від прямого попадання снаряду пожежне депо разом із технікою згоріло дощенту. З цього часу й по липень 1941 року місцева пожежна команда тіснилась у різних пристосованих приміщеннях. А в період окупації, за розповідями тодішніх робітників, у Сарнах не діяла взагалі. Після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників 21 січня 1944 року організували міську пожежну команду, що налічувала 23 чоловіки особового складу, яку очолив Володимир Булда.
У травні 1944-го фашистська авіація щоночі скидала на місто сотні фугасних, запалювальних бомб, у результаті чого воно було знищене на 40 відсотків, одночасно виникали десятки пожеж. Не дивлячись на слабку пожежну техніку, пожежні мужньо боролися з вогнем. Так, при виконанні службових обов’язків, під час бомбардування, загинув заступник начальника Борис Касперчик. А в селі Любиковичі героїчно поліг пожежний Христофор Вилимець.
У січні 1980 року професійна пожежна частина № 5 переїхала в нове пожежне депо на 6 виїздів по вулиці Белгородській, 41. Отримали техніку, необхідну для опорного пункту. У 1982-ому - пожежну автоцистерну заводу-виробника протипожежного обладнання в м. Торжок Московської області. В цьому ж році частина зайняла перше місце в огляді-конкурсі «На кращу частину з безпеки руху серед частин Рівненської області». Через 4 роки Сарненський опорний пункт з гасіння великих і складних пожеж посів перше місце в огляді-конкурсі опорних пунктів УРСР, за що отримав грамоту УПО МВС УРСР.
Самостійну державну пожежну частину з охорони міста Сарни створили в 1995 році. Очолив її Ярослав Кульчинський.
Після закінчення Львівського пожежно-технічного училища МВС СРСР він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (з 20 листопада 1988-го по 20 квітня 1989 року). Виконував обов’язки старшого зміни профілактичної групи ВПЧ-2. Капітан внутрішньої служби, ветеран органів внутрішніх справ, начальник СДПЧ-14 з 1995 по 1999 роки, інженер відділу служби й підготовки Управління ДПО УМВС Хмельницької області, нині підполковник внутрішньої служби у відставці Ярослав Кульчинськй нагороджений медалями «За бездоганну службу» ІІІ ступеня й «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» та іншими нагородами.

В епіцентрі подій - представники служби «101»
Коли сидиш і відпочиваєш перед телеекраном, де по інший бік демонструють кадри бойових буднів вогнеборців, не відчуваєш ні спекотного полум’я, що дихає їм в обличчя, ні стуку їхніх сердець. Люди в темних мундирах із сержантськими чи офіцерськими погонами на плечах — ознака професійної приналежності до структур Міністерства з надзвичайних ситуацій України. Пожежний-рятувальник-еменесник. Кожне з цих слів добре знайоме, бо, на жаль, у нашому житті трапляються події, позначені то вогнем, то катастрофами, то розгулом природних стихій — і в епіцентрі опиняються представники служби «101».
Не так давно знешкодили авіабомбу часів Другої світової в місті Сарни. Її виявили на глибині двох метрів під час земляних робіт на одному з приватних господарств. Для убезпечення підриву - МНСники викопали навколо неї 5-метровий котлован, який засипали піском і залили водою. На зручний момент для підриву довелося чекати декілька годин - через місцеву залізницю, колії якої проходять лише за сто п'ятдесят метрів від місця події. Нарешті, коли між рухом потягів утворилася велика перерва, авіабомба вибухнула. Під час операції не постраждали ні люди, ні їхнє майно. Лише на подвір'ї, де її підірвали, довелося закопати чималу вирву.
Безпека людей, каже Сергій Мосійчук, дуже часто залежить від них самих. Несправні димоходи, чадний газ приносять біду. Згадує, як у Любиковичах нещодавно від нього потерпіло одразу двоє людей – власник будинку й житель сусіднього Дубровицького району. Зі слів свідків, чоловіки любили випити, та й оселя була дерев’яною. В основному гинуть ті, хто зловживає спиртними напоями чи належить до категорії неблагополучних.
А найчастіше виникають пожежі внаслідок порушення протипожежних вимог при облаштуванні й експлуатації пічного опалення та електрообігрівачів. Це є результатом того, що в повсякденних турботах, рятуючись від холоду, не всі мешканці звертають увагу на дотримання правил пожежної безпеки, допускають неуважність і безпечність, а це рано чи пізно закінчується пожежею. Управління Держтехногенбезпеки в Рівненській області ще раз звертається до населення з проханням періодично перевіряти стан приладів опалення, щоб вчасно виявляти тріщини чи видаляти наліт сажі. В жодному разі не перегрівати печі, не розташовувати поблизу них ліжка, меблі, дрова чи інші легкозаймисті речі, а також не залишати вогонь без нагляду. Якщо ж це електричне опалення, то використовувати тільки сертифіковане обладнання, як і масляні радіатори. Так само слідкувати за електромережею, аби була справна, радить начальник служби цивільного захисту. Саме дотримання правил пожежної безпеки допоможе уникнути лиха й зберегти своє життя та майно. Банальні, здавалося б, причини з обмороженням людей від холодів. Але вони є. Як запобігти лиху? Для безхатьків у райцентрі облаштували пункт обігріву.
Ще в пам’яті 5 грудня 2012 року, коли на 321 км траси Київ–Ковель поблизу села Іванівка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю 2 автомобілів й автобуса сполученням Рівне–Кузнецовськ, в якому перебували майже 15 пасажирів. На щастя, ніхто з них травм не отримав. А от рятувальникам довелося діставати загиблого водія за допомогою спеціального обладнання, розповів Сергій Павлович. Рятував молоду дівчину, яка вирішила звести рахунки з власним життям, скочивши з мосту у воду, й заступник начальника пожежної частини Олександр Шахно.
Згадаймо ще один факт. Куди люди зазвичай виносять сміття з власних обійсть? Так, на береги малих річок, потічків. І так із року в рік. Врешті відходи потрапляють у русло, яке ніхто роками не чистить. А засмічення русел малих річок може подекуди спричинити підтоплення. Усе залежить від льодоходу. Працівники Державної пожежної рятувальної частини № 14 міста Сарни готові будь-якої миті за необхідності виконати підривні роботи. Ситуацію контролюють щодня.
Тепер, зважаючи на те, що подекуди проводове радіо мовчить, домовляються з операторами мобільного зв’язку про екстрену систему оповіщення людей на випадок стихії.

Нагороджений медаллю «За бездоганну службу»
Запобігти. Врятувати. Допомогти. Ці слова над входом у приміщення пожежної частини привертають увагу до діяльності пожежно-рятувальної служби. Начальник ДПРЧ-14 ТУ МНС Орест Павлюк продовжує розповідь про справжні бойові будні рятувальників. На підмозі – 10 одиниць техніки. Щоденно на чергуванні – 8 людей особового складу, 3 автомобілі. Два нові (швидкого реагування й цистерна на базі КамАЗа) у 2010-ому передали з аварійно-рятувального загону в Рівному. Пожежно-насосна станція з танковим двигуном подає 110 літрів води за секунду. Орест Євгенович демонструє захисний одяг: куртку, штани, каску, ремінь із карабіном і краги (захисні рукавиці). Створена база газодимозахисної служби, що обслуговує апарати на стиснутому повітрі (в підрозділі їх 10).
Щоранку особовий склад, що заступає на чергування, шикується. В працівників перевіряють не лише зовнішній вигляд, а й наявність службових документів. Підбивають підсумки роботи й отримують інструктаж на чергову добу.
Начальник караулу, старший лейтенант Олег Кір’ях – вогнеборець зі стажем. Працює тут із 1995 року. Прийшов після строкової служби в армії, яку проходив у Москві. Нагороджений медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня. Державну нагороду за врятоване життя дитини в Сарнах отримав від тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Молодому чоловікові благородної професії подобається допомагати людям. А дружині, Ользі Володимирівні, довелося звикнути до того, що йому в будь-яку хвилину дня чи ночі потрібно бути готовим залишити теплу оселю, аби зарадити тим, хто потрапив у біду.
Наймолодші жителі Сарненщини пробують проявити свої знання з правил безпечної життєдіяльності, взявши участь у конкурсі тематичних малюнків, старші змагаються між собою на фестивалі дружин юних пожежників. Так, у минулому році команда району виборола ІІІ місце в області. Найактивніші отримали від рятувальників подарунки та сувеніри з символікою служби МНС.
Насамкінець хочу відповісти на запитання в заголовку: «Коли мовчить телефон служби порятунку?». Тоді, як усе гаразд. Тож нехай він озивається лише для того, щоб повідомити приємну новину. Сухих рукавів вам, сарненські рятувальники.
Марія КУЗЬМИЧ.