Back to top

Судмедекспертиза: знайти істину

На фото: судмедексперт Наталія ЛЕНЧИНСЬКА (праворуч) зі своїм пухнастим улюбленцем Бубликом, молодшою медичною сестрою Ганною ДОЛІД (у центрі) і медсестрою Юлією МИРОН (ліворуч).

Чесно кажучи, я особисто не надто обізнана з такими фахівцями, які, втім, тою чи іншою мірою присутні замалим не в кожному детективі, надто в телевізійній екранізації романів. Здебільшого це чоловіки в темному хірургічному одязі та клейончастому фартусі, до яких передусім апелюють слідчі, з’ясовуючи подробиці скоєного злочину.

Зазвичай свої спостереження вони висловлюють стисло, подекуди навіть намагаючись жартувати чи пропонують колегам зняти стрес від побаченого в морзі спиртним і закусити солоним огірком безпосередньо на робочому місці. Але це в кіно. Дізналася, щоб стати судмедекспертом, треба щось набагато більше, ніж просте бажання вивчитися на звичайного «вузького» лікаря. Бо це, виявляється, чи не найскладніша медична професія, важка в фізичному розумінні і складна — в моральному.
Судмедексперт, лікар вищої категорії, міжрайонний експерт (Сарненський і Дубровицький райони) Наталія Ленчинська професію свою обрала не випадково. З юних років захопилася книгами Юргена Торвальда «Век криминалистики» і «Следы в пыли», які й вплинули на життєвий вибір. У Сарнах працює з 1996 року під безпосереднім керівництвом Рівненського обласного бюро судово-медичної експертизи. Шлях до професіоналізму, розповідає, важкий. Потребує спілкування з фахівцями інших галузей, клініцистами, читання фахової літератури. Пощастило, каже Наталія Вікторівна, на таких особистостей, як Микола Сергеєв, начальник обласного бюро, талановитий адміністратор і чуйна людина, В’ячеслав Никонов, заступник начальника, Олег Бороденко, завідуючий відділом експертизи трупів. Це не лише ентузіасти й працелюби, а й справжні спеціалісти. Вдячна за матеріально-технічне забезпечення головному лікарю КЗ «Сарненська ЦРЛ» Ярославу Романюку. Є співпраця також із працівниками райвідділу міліції, з якими приймає спільні рішення.
А от у спілкуванні з родичами покійних часто виникають скандальні та гострі ситуації, які неможливо згладити. Цій жінці неординарної і зовсім не слов’янської зовнішності не кажуть, як іншим: «Дякую, лікарю». Наталія Ленчинська намагається допомогти людям. Борони Боже, переконує, щоб через помилку судмедексперта постраждала невинна людина. Хотілося б, звісно, і кращих побутових умов у такій тяжкій праці (облаштувала на свій смак кабінет-амбулаторію). Тут комфортно почуваються брати наші менші (один із трьох котів увесь час намагався під час нашої розмови зручно влаштуватися на руках господині). Дома є 4, а ще собака Аполлінарія, що дружить із ними. Окрім тварин, лікар любить квіти, захоплюється класичною музикою і вивченням, хоча й бракує часу, давньогрецької і давньоримської міфології, сучасних субкультур. Аби підвищити фахову майстерність, бере активну участь у форумах, у тому числі й міжнародних, та Інтернет-консультаціях судмедекспертів. Якщо вдається разом із колегами зробити висновок, що сподобається і самій, отримує задоволення.
Її життя – її робота, яку чесно виконує понад 20 років. І понад 20 років правилом, що не може порушити – включений телефон удень і вночі. Ніколи нікому не відмовила. Так, зізнається, має непростий характер, часто буває навіть грубою, у чому потім розкаюється. Коли Наталія Ленчинська переступає поріг моргу, для неї не існує нічого, окрім об’єкта для досліджень і встановлення причини смерті. Їй нічого не сниться. І, як і в кожної з нас, жінок, бувають веселі і сумні моменти, творчі злети і падіння. Нещодавно ж у житті судмедексперта сталася гарна подія: Наталія вийшла заміж за юнака на 23 роки молодшого. «Проаналізуйте, якого віку помирають чоловіки, - ділиться думками, - жінки живуть довше…».
За релігійними поглядами Наталія – атеїст. Натомість, вірить у знання, наукові докази і досвід роботи. Її підтримують молодша медична сестра Ганна Долід, з якою трудиться з 1996 року, медсестра Людмила Іванова. Юлія Мирон хоча працює тут усього 2 роки, каже, всі як одна сім’я.
Хто любить читати Марину Алексєєву (відома широкому читацькому загалу як автор популярних детективів про міліцію сусідньої держави), той знає, що на сторінках її творів домінують численні подробиці про розтин людських тіл. І вони, за словами письменниці, жорстокі, медичні та психологічні. Переконана, що саме так більшість із вас, шановні читачі, й уявляє роботу судмедексперта. Ставлення до неї неоднозначне. Хтось гидує, інший поводиться неадекватно, часто скаржаться. До речі, телефон довіри - на дверях на видному місці. Жодна скарга не залишається без розгляду керівництва. Мабуть, підсумовує розмову фахівець, не працювала б стільки років, якби йшла на поводу в потерпілих. А твердження, що «експерти пишуть, що хочуть», - міф. Реальність важка: майже 250 трупів у рік. Удвічі більше – потерпілих, обвинувачених і постраждалих. До неї звертаються тоді, коли сталася біда. І хоч би який був висновок, вони мають його прийняти.
Наталія Вікторівна насправді надзвичайний романтик, радіє кожному промінчику сонця і щебету птахів. І дуже любить слухати пісню Андрія Макаревича (група «Машина времени») «Пока горит свеча», особливо слова:
И пусть сегодня дней осталось мало,
И выпал снег, и кровь не горяча.
Я в сотый раз опять начну сначала,
Пока не меркнет свет, пока горит свеча…
Сьогодні, 4 липня, фахівці відзначають День судового експерта України. Це свято було засноване на знак визнання на державному рівні загального значення судово-експертної діяльності країни в забезпеченні правосуддя. За його введення спочатку виступила Координаційна рада з проблем судової експертизи, яка діє при Міністерстві юстиції України. Ініціатори керувалися тим, що судово-експертна сфера має величезне значення і для захисту прав людини. І хоча цей день не є вихідним, а вважається виключно професійним святом судових експертів, вітаємо Наталію Ленчинську та її колег.
Марія КУЗЬМИЧ.

Схожі матеріали

Наближається велике державне свято - День Конституції України. З яким настроєм, якими здобутками зустрічають його громадяни? Що доброго змогли...
Приємно, що ім’я Леоніда Куліша не забувається, його згадують, пам’ятають, читають і видають. І ось знову випала приємна нагода для зустрічі з...
Якщо Олена КРАСНОВА потрапляє в незнайоме товариство чи на громадський захід, не може з упевненістю сказати, що почуває себе, як риба у воді. А на...
Марія РАДЬКО з Яринівки довго не погоджувалась, аби про неї написала статтю. Хоча й заслуговує на титул кращої господині, адже вирощує 45 в’...
Кажуть, що метелики на своїх крилах приносять людям щастя. Та якби ви бачили, скільки ж того щастя літає над понад п’ятьма гектарами розсаднику і між...