Місія Анатолія Абрамчука

На переконання вчителя географії та економіки Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцею Анатолія АБРАМЧУКА, в кожної людини є своя місія на землі, яку вона повинна виконати за призначенням зверху. Його, скажімо, – популяризація здорового способу життя серед учнівської юні, яку навчає понад 30 років.

Чоловік родом із Федорівки, там і школу закінчив, а після 8 класу вступив до Дубенського педучилища (згодом - у Луцький педагогічний інститут). Ще встиг півтора місяця попрацювати в Бутейках, а потім сільського хлопчину забрали в армію на 2 роки. Служив у Німеччині в десантних військах. Саме там отримав перший туристичний досвід, який згодом переріс у велике захоплення і справу його життя. Поки чекали його повернення додому, юнак на півночі від Берліна брав участь у виснажливих походах, цілодобових змаганнях на полігоні, коли кожен наступний учасник стартував через півгодини. Стрибав і з парашутом із АН-26.
Після повернення в рідне село Анатолій Йосипович став знову вчителювати. Не одна дівчина мріяла потай про кремезного парубка, але він вибрав Галину. Як і сам, по батькові Йосипівну. Вони й народилися в один день – 1 липня. І хай що там говорять астрологи, – щаслива та сім’я, де кожен любить і підтримує іншого. Син Сергій навчався в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки в Луцьку. Як і батько, вчитель географії, а ще завзятий учасник клубу веселих і кмітливих. Особливістю родини, розповів її глава, є те, що в ній усі педагоги – і сват, і сваха, і невістка. А дружина – вихователь ДНЗ № 3 «Веселка» в селищі Клесів. Дошкільний заклад щойно відсвяткував своє 40-річчя. Радіє подружжя, коли є нагода побачити внучку Анастасію.
Учитель, який не палить і по-справжньому сповідує здоровий спосіб життя, не дуже хоче згадувати той період, коли хвороба прикувала його до ліжка майже на цілий рік. Тільки людина сильна духом, може повірити в себе, свої сили та можливості. Аби стати на ноги, займався за системою Порфирія Іванова, сконструював власноруч дошку Євменова. А вихованців закликає вчити біологію. Адже коли знаєш все про організм, зможеш йому допомогти.
Анатолій Абрамчук вважає, що будь-яка людина здатна зберігати своє здоров’я упродовж усього життя, якщо пра¬цюватиме над собою, а не плистиме за течією. Чудово усвідомлює, що від медицини залежить лише 10 відсотків того, наскільки будемо здоровими. Набагато доцільніше інвестувати в профілактику, попередження хвороби, ніж у її лікування.
Педагог із теплотою говорить про колегу Петра Гришкевича, який цьогоріч пішов на пенсію. З ним разом починали справу, добивалися туристичного спорядження. Коли біля Коплища Петро Якимович проводив змагання, Анатолій Абрамчук фотографував і вчився сам. Згодом брав участь у туристичних вчительських. Тепер вчитель географії та економіки може з гордістю продемонструвати намети, рюкзаки, спальники тощо. Побачили також і зразки мінералів, гірських порід, серед них амазоніт із Кольського півострова, зуб невідомої істоти (можливо, мамонта).
В закладі освіти працюють два факультативи – туризму й геології. Одержані теоретичні знання діти застосовують на практиці. А найкраща популяризація предмету, розповідає Анатолій Йосипович, коли вони самі діляться враженнями з однолітками й друзями про отримане від походів задоволення. Головне, каже, забрати дітей з вулиці. У них завжди має бути вибір – посидіти з вудочкою біля ставка, з друзями поїсти каші біля розпаленого багаття чи зайнятися спортом.
Цьогоріч у червні в лісовому масиві біля села Грушівка впродовж трьох днів проходили змагання зі спортивного туризму й орієнтування в залік обласної Спартакіади школярів Рівненщини, ХV обласний зліт юних туристів-краєзнавців, активістів руху учнівської молоді «Моя земля - земля моїх батьків». Треба відзначити, що вони завжди відбуваються в екстремальних погодних умовах. Найголовніша, навіть для мінімальної туристичної конкуренції, - картографічна підготовка. Адже спортивні орієнтування й туризм, а також завдання по маршруту без неї неможливі. І вчителі, і діти вдячні працівникові Рівненської обласної станції юних туристів Леоніду Ольховику, який розробив спортивну карту. Тож тепер Анатолій Абрамчук знає напевне, що мрії збуваються. А з нею (картою), каже, можна проводити змагання.

Не лише романтика, а й спосіб життя
Ще одне хобі Анатолія Йосиповича – геологія. Юні клесівські геологи збирають зразки гірських порід і мінералів, беруть участь у різних конкурсах, ведуть посильну наукову роботу і (чи не найважливіше) вчаться працювати, долати труднощі, нести відповідальність за доручену справу. А найкращих, хто займає перші місця на Всеукраїнських олімпіадах із предмету, запрошують у збірну команду України.
Так, у серпні 2009 року геологи Рівненської обласної станції юних туристів завдяки спонсорській допомозі Спілки геологів України стали учасниками Всеросійської відкритої польової геологічної олімпіади, що проходила в місті Таганрог Ростовської області. До речі, Росія – єдина країна у світі, де декілька десятиліть тому виник і розвивається дитячо-юнацький геологічний рух.
Тоді українська виставка своїм оформленням не могла конкурувати з іншими через низку об’єктивних і суб’єктивних причин, однак інтерес до наших експонатів був досить великий (колекцій з України давно не бачили не лише юні геологи, а й їхні керівники). Зразки мінералів, гірських порід і палеонтологічних решток із Рівненщини зачарували багатьох. А перший успіх приніс конкурс малюнків і фотографії. Було чому повчитися й в умільців, які ставили намет усього за 10 секунд. Сергій Романчук, випускник Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцею, неодноразовий переможець обласних геологічних олімпіад і учасник змагань у Таганрозі, нині служить в армії.
Одним із основних конкурсів на російській олімпіаді був захист звіту, який презентували Максим Шевело та Сергій Романчук. Вони розповіли про юнацьку геологічну експедицію, що проходила в районі видобування бурштину на Сарненщині («Клесівське родовище бурштину»), з геологічною та картою фактичного матеріалу, польовим щоденником, маршрутною книгою, колекцією зразків гірських порід і мінералів, палеонтологічних знахідок. Звичайно ж, окрім суто специфічних, на олімпіаді відбулися конкурси художньої самодіяльності та спортивні змагання. Учасники грали у футбол, волейбол, брали участь у конкурсі пісні, представленні команд. Юні геологи 45 колективів іще раз на власному досвіді переконалися, що професія геолога – не лише романтика, а й спосіб життя. А ще організатори влаштували екскурсію по місту Таганрог із відвідуванням Миколаївської церкви, будинку-музею А. Чехова, міської набережної та інших цікавих місць.
Наступна геологічна олімпіада проходила в Сибіру, місті Томськ. Звіт української збірної захищав клесівець Дмитро Симоненко. Учасники отримали приз (гарно ілюстровані книги «Геологические памятники России») у номінації «Команда, яка найбільше сподобалась суддям». Юнак також брав участь у змаганнях з палеонтології та концерті художньої самодіяльності. Тепер Дмитро Симоненко – студент геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Якщо вам випадково потраплять до рук журнали «Геолог України», то в них кожен день олімпіади, що проходила в Росії впродовж тижня, яскраво описала адепт своєї професії, жінка, яка, попри повну відсутність методичних матеріалів і матеріальної підтримки, не перестає заохочувати до геології підростаюче покоління, керівник гуртка юних геологів Рівненського центру туризму Ніна Волненко. Вихованці Ніни Петрівни минулого року взяли участь у Всеросійській відкритій польовій олімпіаді юних геологів у Томську. Тепло згадують про доброзичливих суддів, вони терпляче намагалися зрозуміти учасників збірної України, які не вивчали російської мови. Добрими настановами їх підтримував віце-президент Російського геологічного товариства Євгеній Фаррахов. Усі змагання, конкурси, спортивні та культурні заходи проходили в дружній обстановці взаєморозуміння та поваги.
Ще два десятиліття тому професія геолога, овіяна романтикою доріг, вважалася однією з найпотрібніших, але поступово її віднесли до не престижних, що призвело до суттєвого старіння кадрів геологічної галузі. Але нині спостерігається поступове відродження цього напрямку в позашкільній освіті. Поєднання спеціальних знань з туристськими навичками, незабутні геолого-краєзнавчі експедиції та геологічні маршрути – добра школа для підростаючого покоління. От і на рівні держави Президент України Віктор Янукович доручив забезпечити в повному обсязі виконання регіональних програм розвитку туризму.
Анатолій Абрамчук сподівається, що скоро на зміну сьогоднішньому поколінню геологів прийдуть молоді, талановиті, високопрофесійні спеціалісти. А для цього треба з чогось почати. Можна так, як це роблять під час літньої навчальної практики у Зносицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Принаймні один день присвятити туризму й навчити дітей елементарним речам. Якщо людина буде захоплена цією справою, то зможе передати свій запал іншим. І завжди знайдуться діти, які потім захочуть її продовжити. Одно слово, туризм треба любити. Й так як ввели в навчальних закладах урок фізкультури з футболу, запровадити факультатив з туризму, вважає педагог.
Анатолій Абрамчук – шанована людина в Клесові, уже вдруге його обрали депутатом селищної ради. Пропагує культурну риболовлю, якою захоплюється. Цьогорічний трофей – 2 кілограми білого амура. Із задоволенням іде після уроків до лісу збирати гриби. Бо щоб навчити дітей орієнтуватися в ньому, треба самому добре знати, як це робити. Вчитель має чимало грамот і подяк Міністерства освіти України, районної та обласної держадміністрацій.
Напередодні професійного свята приєднуємось до всіх привітань і побажань, які отримає Анатолій Йосипович. Здоров’я та благополуччя, добра та злагоди в сім’ї, нових успіхів у Вашій надзвичайно важливій роботі.
Марія КУЗЬМИЧ.