Back to top

В осінньому лісі поблизу Томашгорода

Уже й сарненський хліб від «Рум’янця» повезли новою білощебеневою дорогою в магазин, а я тільки-но збираюсь їхати в ліс. Та мої гриби мене дочекаються.

Дорогу, довжиною понад півкілометра, цієї осені висипали олевські шляховики. Вона з’єднує вулицю Зелену селища Томашгород і нашу околицю, що офіційно зветься вулиця Ломська. За це люди щиро вдячні місцевій селищній раді та її очільнику Вікторові Аксьонову. Молодь будується. І таке піклування влади додає їй авторитету.
Від моєї домівки до лісу - рукою подати. Велосипед повз ожини слухняно петляє стежкою, що виходить до затопленого колишнього польського кар’єру. А ось і загадковий Фурманів кар’єр! Справжня лісова перлина! І це в якихось 3-4 кілометрах від центру селища каменярів. Таки чудово тут відпочивати.
До вересня 1939 року тут вручну видобували й обробляли камінь і вивозили в Польщу, десь під Варшаву. Керував роботами пан Фурман. Старожили кажуть, добрий і хазяйський був чоловік. Побудував млин, магазин, вузькоколійку до залізничної станції Томашгород. Робітники за ним не бідували. Та все розвіяли вітри часу… Перетинаю невеличкий брід, і вже починаються грибні місця. Ого! Та тут у березняках їх, гарненьких боровиків, майже з десяток.
Ось грибочок, ще грибочок,
Йди у кошик мій, браточок.
А поважний боровик у моху ховатись звик…
На острівці, що розділяє невеличке болото, назбирав чимало польських грибів і багняків, або ж по-народному козликів. Повірте, вони пахнуть зрілою осінню.
Повернув у бік старовинного села Сехи. Тут на пагорбах гарно ростуть зелениці, білі гриби, трапляються семироги. Хоч із зеленцями чимало мороки, але мариновані вони, та ще й під картопельку, ну дуже смачні. А ще ж треба назбирати маслюків - грибів мого дитинства. Ще хлопчиною в молоденькому лісі в урочищі «Рачова» біля рідного села Любиковичі назбирував їх здоровенного вербового коша. Бувало, й продавав на ринку в Сарнах. Як зараз пам’ятаю, за кошик цих грибів правив 5 радянських карбованців. Ну а потім «відтягувався» на повну! Купував собі аж 2 кухлі хлібного квасу по 6 копійок кожен, та ще пончиків із повидлом. А в книжковому магазині, що був розташований по нинішній вулиці Широкій, за карбованець міг придбати 2-3 книжечки, а то й на два. Залишок вторгованих грошей віддавав матері Василині Кирилівні. Сушив ще й лікарські рослини, які здавав в аптеку міста Дубровиця. Отож чесно зароблені гроші мені були аж ніяк не зайвими. А тоді ж на один карбованець можна було придбати шість буханців хліба. І тепер інколи продаю гриби та лісові ягоди. Адже підготував до друку й третю книжку гумору, поезій і прози, а щоб її видати, потрібні кошти. Маю вже й прихильників серед читачів. Тож ліс виручає.
У знайомій місцині назбирав гарненьких і чистеньких маслюків: «…Заховались маслючки під соснові колючки…». У народі кажуть: зима все поїсть. Цілком згоден із цією мудрістю. Та час уже додому. Хто багато хапає, той здоров’я не має. Дорогою зустрів сусідку Ганну Ярмощук із чоловіком Миколою Кириловичем. Хоч і тримають величеньке господарство, але Ганна Павлівна ще встигає грибів і ягід у лісі назбирати. Одно слово, хазяйські люди, є з кого брати приклад. Щасти Вам, Павлівно!
Гарний теперечки видався день: грибний, сонячний. Авжеж, надворі ж бабине літо.
Володимир ТУШИЧ

Новини: 

Схожі матеріали

Недарма в народі кажуть: міцний, як дуб, здоровий, як дуб. Адже в давній символіці пращурів він постає символом-оберегом, знаком молодого та дужого...
У кожному регіоні України місцеве населення часто стає свідком явищ, природа яких залишається незрозумілою навіть для високоосвічених людей (...
Їх можна побачити й почути скрізь: у парках, скверах, садах, лісах, на полях, біля водойм, у містах і селах. Птахи — це пісня і політ, вони...

Останніми днями Полісся наче перетворилося на зону тропіків. Сонце ще зранку немилосердно розігріває повітря. Учора працівники Сарненської...

Ви не знаєте, як провести романтичну зустріч, освідчитися чи зустріти кохання? Унікальний тунель любові, створений природою, допоможе вам набратися...