Опубліковано Анатолій Кардаш
Якось їхали у відрядження до Карасина й неподалік села, у лісі, побачили чимало згризених стовбурів дерев. Хто міг таке натворити, що відомо про цих шкідників – запитали в районного мисливство знавця Вадима ЧЕРНЯКА. Ось що той повідомив.
- Конусоподібні пеньки згризених стовбурів дерев, зі слідами широких різців, окоровані гілки, нори, хатки тощо – робота річкового бобра. Це звірі з родини гризунів вагою до 32 кг, які живуть сім’ями та ведуть нічний спосіб життя. Заселяють бобри річки, озера, ставки, меліоративні канави, різного роду штучні й природні водойми, за наявності на берегах деревної та чагарникової рослинності переважно м’яколистяних порід (осика, верба, верболіз).
На початку минулого століття внаслідок неконтрольованого промислу, заготівлі та поставки на світовий хутровий аукціон шкір цього звіра, бобри на території Полісся зникли. Тварини були взяті під сувору охорону. Тоді й з’явилась знаменита російська приказка «Убить бобра - не видать добра». Вперше дослідив та описав поселення бобрів на півночі Волинської губернії понад сто років тому відомий російський учений зоолог, мисливствознавець Л.П. Сабанєєв.
У кінці 50-х років минулого століття з Воронезького заповідника привезли й випустили в річки Случ і Льву в Березнівському та Рокитнівському районах бобрів для реакліматизації. У наших краях вони прижились, а з часом ареал розширився на все Полісся. Через декілька літ наукова зоологічна експедиція на чолі з доктором біологічних наук, професором, моїм наставником К.А. Татаріновим, виявила поселення цих гризунів на берегах Горині в урочищі «Дуби» біля села Велюнь, та Льви неподалік села Переброди сусіднього Дубровицького району.
За наявності високих берегів бобер перевагу надає норам, які риє сам, при їх відсутності - будує хатки. Боброва хатка - це конусоподібна будівля з гілок, невеликих шматків стовбурів дерев, ретельно промазаних багнюкою та рештками трав’яної болотної рослинності. Тут звір відпочиває, зимує, а також виводить потомство. Дослідження показали, що при 20-градусному морозі температура всередині хатки становить 5 градусів тепла. В кінці травня - на початку червня у бобрів з’являється потомство. Кількість новонароджених у середньому становить 3-4 особини. Як і всі ссавці, малята спочатку харчуються материнським молоком. Соски в самки розміщені у верхній частині тулуба, отож, перебуваючи на воді, може годувати малят. На проточних канавах, де низький рівень води, бобри влаштувують загати-греблі. Харчуються ці тварини корою та гілками м’яколистяних порід дерев і чагарників, заселяють лише ті водойми, де є кормова база.
Для того, щоб дістатись до звалених дерев і транспортувати заготовлений корм, іноді гризуни проривають невеликі канали. Бобри дуже організовані, працелюбні й обережні. У спорудженні греблі, хатки, добуванні корму бере участь уся сім’я. У разі небезпеки тварина, яка першою її відчула, робить веслоподібним хвостом удар по поверхні. Це означає сигнал тривоги й усі члени сім’ї миттєво зникають. На зиму бобри запасають собі їжу, яку складають під водою, і тому в цю пору року на поверхні показуються дуже рідко. При високій їх щільності влаштовують цілий каскад гребель, у цьому випадку настає значне підтоплення території з негативними наслідками. Тож доводиться відловлювати тварин із подальшим переселенням.
Полювання на бобрів заборонено. За незаконне добування або їх знищення законодавством передбачений розмір відшкодування збитків у сумі 2600 грн. Природним ворогом є вовк. Бобер стає легкою здобиччю для хижака, особливо влітку під час обміління канав і водойм, а також, коли тварина перебуває на суші, щоб добути корм. За останніми даними обліку, чисельність бобрів у Сарненському районі збільшилась. В угіддях, де фактична щільність перевищує оптимальну, плануватимемо заходи з відлову й переселення тварин.