Опубліковано Василь Сосюк
Багатьом відома картина російського художника Василя Перова «Мисливці на привалі», на якій молодий мисливець з цікавістю слухає розповіді досвідченого. Але як поводитися в природі, щоб не завдати шкоди ні їй, ні собі?
Деякі поради й повчальні історії повідав спеціаліст лісового й мисливського господарства, таксидерміст Сергій Ковш.
За роки навчання та роботи йому довелося побувати в далекосхідній тайзі, що в Росії, та в багатьох чудових куточках України. «Природа, - каже Сергій Сергійович, – беззахисна, як мала дитина».
Поки на дворі зима, треба підтримувати птахів, розвішуючи годівнички. У лісових господарствах у холодну пору року підгодовують диких кіз, оленів, кабанів. Дуже скоро попливуть у небі ключі перелітних птахів, озвуться їх щебетом ліси й парки. І щоб не пошкодити гнізда, старі дерева зрізати треба взимку. Адже з настанням тепла там зів’ють гнізда співочі птахи (солов’ї, шпаки, горобці) і хижі (сови, яструби, часом соколи). У шпаківнях і синичниках, розвішених до прильоту пернатих, згодом поселяться шпаки, дрозди, синички, плиски, зяблики, мухоловки і, звичайно ж, горобці. Нині людина, особливо міська, погано орієнтується у світі птахів. Через що гине багато крилатих друзів. Скажімо, вороною називають увесь пташиний рід з чорним оперенням. А тим часом серед тих є граки, які приносять користь, поїдаючи личинки комах. Сірі ворони й сороки – навпаки, пошкоджують гнізда, можуть вкрасти курчат. Багато грішимо на шуліку. Існує два види: червоний і чорний, занесений до Червоної книги. Останній більш поширений на Поліссі, живе в густих лісах і домашнє птаство не чіпає. Цим видом полювання шкодять людям яструби-тетерев’ятники та перепелятники. Сильний хижак у мисливських угіддях і лунь болотний, який поїдає мишей та інших шкідників полів.
Чому в містах останніми роками роз-плодилося багато сірих ворон, граків, сорок? Це свідчить про їх засміченість. Птахи виступають у ролі санітарів, харчуючись відходами органічного походження, створеними людьми. На жаль, homo sapiens ставиться до навколишнього світу по-варварськи, за що й отримує погіршення екологічної ситуації. Природа сама регулює чисельність птахів і звірів, дисгармонію в цей світ вносить лише людина.
Скажімо, мисливці часто стріляють лунів і канюків, вважаючи їх шкідниками. А частина з них занесена до Червоної книги. Звичайно, розібратися у видах хижих птахів можуть лише спеціалісти, але це не означає, що треба нищити все підряд.
Неодноразово до таксидерміста Сергія Ковша приносили птахів, що загинули на лініях електропередач чи після зіткнення з автомобілем. Гинуть під колесами і їжаки, збираючи на асфальті жуків…
Давайте уважно поспостерігаємо за навколишнім світом. Проїхавши лісовою дорогою, зупиняємося біля болотистої місцевості. Пересідаємо в човен і поволі пливемо озером, що заростає, перетворюючись у болото. Ось на гнізді «мертво» сидить дика качка. Помітити її важко. Птах підпускає до себе дуже близько, але в останню мить рятується, різко вилітаючи, через що може пошкодити яйцекладку. Це одразу бачать хижаки й злітаються поласувати яйцями. Загине потомство і тоді, якщо качка довго не повертається до гнізда й воно переохолодиться. Спеціаліст радить не наближатися до гнізда, не брати до рук яйця чи пташенят. Помітивши серед лісу чи лугу маля козулі, кабана, лося, не думайте, що воно загубилося, та не намагайтеся допомогти. Їхні батьки обов’язково десь поряд. Взявши до рук маленьке живе створіння, ви залишите людський запах, який відлякує дорослих тварин, і малеча може загинути. Хіба що звірятко чи пташка поранені. Лише тоді, взявши на себе відповідальність за їх подальшу долю, треба полікувати його у ветеринара та й поселити, скажімо, у шкільному зоологічному куточку.
Не можна чіпати дитинчат диких тварин ще й тому, що батьки, захищаючи їх, можуть завдати людині шкоди. Лосиха, скажі-мо, копне ногою. Дикий кабан теж кинеться на вас. В жодному разі не втікайте: наздожене й покалічить. Треба (радять спеціалісти) підпустити тварину найближче і тоді відійти на декілька кроків убік. У кабана так званий прямий зір і тому він пробіжить повз вас. Для прикладу Сергій Ковш розповів про випадок в одному з мисливських господарств Саратова, що в Росії. Взимку на полюванні поранили дикого кабана. Наступного дня один з мисливців пішов по сліду шукати звіра. Розлючена тварина побігла на нього. Чоловік вистрілив з рушниці, але не відійшов убік, і вепр в останні миті життя завдав йому смертельної рани…
Інша історія відбулася в тайзі на Камчатці. Людина з рушницею поранила ведмедя. Той, піднявшись, пішов на свого кривдника. Сміливець підпустив його ближче й завершив свою справу. Але якщо ви зіткнулися з клишоногим сам на сам, збираючи разом малину, не втікайте, бо робите з себе жертву й звір обов’язково нападе. Кажуть, треба стояти на місці - і бурий піде від вас. Мисливці неодноразово забирали вовченят. Дорослі вовки ніколи не нападали в цей час на людину. Якщо ж трапиться зустріти на своєму шляху сіроманця, захищайтеся, добре коли є вогонь, у крайньому разі… розмовою.
Завершуючи розповідь, Сергій Ковш ще раз нагадав, що природу треба берегти, намагаючись мінімально втручатися в її життя, щоб і прийдешні покоління мали змогу помилуватися метеликом на квітці, лелекою в небі чи підгледіти, як у рожевому тумані красень олень зустрічає схід сонця.