Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Історія, якою хочу розпочати свою розповідь, взята з книги «Таємниця червоних рибок» Бруно Ферреро: «Один майстер із мулярів багато літ працював у великій будівельній компанії. Аж ось отримав замовлення побудувати розкішну віллу – за власним проектом і на свій смак.
Дістав змогу вибрати для неї найкраще місце та не думати про кошти. Тож до праці взявся негайно. Але спершу, зловживаючи виявленою до нього безмежною довірою, вирішив використати старі будівельні матеріали. Окрім того, залучив до справи менш кваліфікованих робітників, аби в такий нечесний спосіб заощадити для себе якнайбільше грошей.
Коли ж дім звели, під час урочистої церемонії, влаштованої з цієї нагоди, майстер-будівельник вручив керівникові компанії ключі від нього. Однак директор відразу ж повернув їх.
- Ця будівля, - сказав він усміхаючись, - є подяка тобі за сумлінну працю як данина нашої поваги і шани. Твої дні – то цеглини, з яких ти будуєш житло свого майбуття…»
Кожна людина народжується для добра, аби залишити після себе слід на Землі, у серцях інших. Хтось саджає сади, зводить будинки, творить музику, а майстер виробничого навчання І категорії будівельників Сарненського ВПУ-22 Олена Дудинець завжди продовжує себе у своїх учнях. Майже 20 років трудиться на педагогічній ниві, нагороджена значком «Відмінник освіти України» та дипломом Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна» з присвоєнням титулу «Лауреат рейтингу». Навіть з першої зустрічі легко помітити: ця жінка самореалізувалася як фахівець, а це дуже важлива складова великого й всеохоплюючого поняття – щастя.
Неординарна особистість пройшла шлях від учениці училища до майстра виробничого навчання. Справжня майстриня й автор цілої низки дизайнерських та архітектурних ідей народилася в Сарнах. Змалку життя дівчинки склалося так, що нею опікувалася бабуся Зінаїда. Саме їй завдячує своєю працелюбністю й ґречним ставленням до людей, які майстерно створюють власними руками захоплюючі архітектурні споруди. Тож після 8 класу стала ученицею Сарненського ПТУ № 22, аби здобути професію будівельника.
Здібну студентку не могли не помітити в професійному закладі. За відмінні успіхи в навчанні й активну життєву позицію її неодноразово нагороджували грамотами. Також була призером змагань у конкурсах із фахової майстерності не тільки в рідній альма-матер, а й серед учнів навчальних закладів профтехосвіти Рівненщини.
Навчання продовжила в Харківському індустріально-педагогічному технікумі, після закінчення якого повернулася майстром у ВПУ-22. Спочатку вагалася, але наставник і директор закладу Володимир Городнюк, який особисто проводить співбесіди з кожним, хто поповнює ряди викладацького колективу, сказав: «Іди, Олено, впевнено, сміливо й рішуче, долаючи перешкоди й негаразди».
Олена Гнатівна, якій притаманні класичні риси вчителя: професійна компетентність, педагогічна майстерність, творчий неспокій, принциповість і вимогливість, чесність і демократичність - у своїй діяльності керується словами Жан-Жака Руссо: «У серце ввійде лиш те, що йде від серця». А ще твердо переконана, що творчість притаманна всім людям, а особливо дітям. На уроках у кожному учневі прагне пробудити бажання творити, пізнавати нове, осмислювати його. Вона бачить перед собою не просто клас, а кожного в ньому, його можливості, спонукає мислити, поважає особистість, бо глибоко й безпомилково розуміє психологію дитини.
Звідси і постійний неспокій, пошук методів і прийомів, що дали б бажаний результат. І він є. Так, її учні – неодноразові переможці конкурсів фахової майстерності з професії штукатур серед учнів профтехосвіти Рівненщини. Також у всеукраїнських вихованці Олени Дудинець одержали нелегкі перемоги. Олександр Михаревич зайняв І місце (2004 рік), Анатолій Гамза став стипендіатом Президента України (ІІІ місце, 2006 рік).
Кожна зустріч з Оленою Гнатівною розкриває нові грані її характеру. Її учням поталанило: вони мають можливість спілкуватися з цікавою, неординарною особистістю, інтереси якої не обмежуються тільки будівельною справою. Молода жінка захоплюється поезією та малюванням.
Колектив, в якому працюєш, для багатьох із нас стає другою сім’єю. А іноді ці поняття об’єднуються: загальними стають не тільки радощі та проблеми, але ще й робота. Родина Олени Гнатівни та Василя Степановича Дудинців народилася в стінах училища. Чоловік теж передає свої знання, досвід і секрети майстерності учням ВПУ-22. Разом виховують сина Сергія, якому є з кого брати приклад.
Учні ж Олени Дудинець з нетерпінням чекають уроку улюбленого педагога. Дітям не лише цікаво, тут вони одержують чимало корисної інформації. Тож ще ніхто не пошкодував, що здобував фах у ВПУ-22, а професіонали, які співпрацюють із відомими німецькими фірмами «Хенкель-Баутехнік (Україна)» та «Knauf», ознайомлять із досвідом роботи колективу навчального закладу з новітніми технологіями.
Нещодавно працівники районного центру зайнятості озвучили батькам випускників список професій, аби вони могли орієнтувати своїх чад. Коли ж порилася в Інтернеті, з’ясувилася, що в топ-десятці першими, звичайно, стоять програмісти - цим нікого не здивувати. А ось третіми в списку є інженери-будівельники. Будуються в нас майже за будь-якої економічної погоди. І хороший інженер знадобиться завжди. А дороги, мости? Одно слово, будівельники - серед найдефіцитнішиих фахівців. За даними Фонду соціологічних досліджень, серед молодих людей, які свідомо відмовилися від отримання вищої освіти й зупинилися на простій робітничіїй професії, найбільшою увагою та популярністю користується будівельник. Багато представників сучасного покоління думають, що в будівництві простіше відкрити власну справу.
Марія КУЗЬМИЧ.