Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Наш співрозмовник - люхчанський сільський голова Олександр СОСЮК - особистість компетентна, ерудована, скромна, а поруч із тим - ентузіаст, залюблений у природу та ріднокрай.
Олександр Васильович на цій посаді першу каденцію. У 2010 році мешканці 5 сіл: Люхчі, Глушиці, Обірок, Дубків, Глушицького - обрали його місцевим очільником, віддавши перевагу з-поміж інших претендентів. Така довіра, вважає сільський голова, вимагає насамперед сумлінного виконання обов’язків, великої відповідальності, колективної та системної праці. Лише тоді можливо досягти результатів у роботі. І саме тому сьогодні вже мають чимало здобутків. Попри всі свої професійні зобов’язання, Олександр Сосюк є також хорошим господарем, турботливим татом і надійним чоловіком. Днями сільський голова побував у редакції, тож поговорили про життя-буття.
- Олександре Васильовичу, Україна досі живе подіями Євромайдану, але органи місцевого самоврядування, зокрема в селі, трудяться у звичайному руслі. Над чим працюєте наразі ви?
- З новим роком прийшли й нові проблеми, але приємно радує те, що вже розпочали роботи над вирішенням однієї з найактуальніших, яка болить вже багато років, це, зокрема, реконструкції ліній електропередач у Глушиці. Переважна більшість елекромереж тут давно в аварійному стані, адже, як зауважили старожили, востаннє капітальний ремонт проводили понад 40 років тому, тож за стільки десятиліть, без сумніву, зносились. Виконують реконструкцію фахівці РЦ ПАТ «Рівнеелектро» (директор Юрій Собчук).
- Що ще плануєте зробити в цьому році для громади?
- Задумів багато, однак всі втілити в життя все одно не вдасться - бракує коштів. Та час не стоїть на місці, кожен наступний день приносить і нові можливості. У перспективі - виготовлення генерального плану села Дубки. Є вже чим похвалитися. У 2011 році, скажімо, затвердили новий генеральний план села Люхча, і вже роздали під забудову понад 500 земельних ділянок. Люди зводять індивідуальне житло швидкими темпами. Поруч із цим виникає потреба будівництва нового дитсадка. Проект на такий дошкільний заклад виготовлять цьогоріч, також у планах – освітлення центральних вулиць у Люхчі та Глушиці.
- Сьогодні є актуальною проблема злочинності серед молоді. Що скажете з цього приводу?
- Наші села, зокрема центральна садиба, розташовані поруч із містом, тож бувають інциденти хуліганського та кримінального характеру. Але завдячуючи молодому, ініціативному дільничному інспекторові Дмитру Матюші, який уже два роки обслуговує нашу сільську раду, а також начальнику Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області Павлу Шкодичу, рівень злочинності на наших територіях знизився. А все тому, що регулярно проводять профілактичні заходи з учнями та молоддю щодо запобігання злочинності, здійснюють систематично прийом громадян.
- Як очільник багаточисельної громади, ким пишаєтесь набільше?
- Людьми. У наших селах живуть свідомі громадяни, які знають ціну та шану праці, українській пісні, Батьківщині. Приємно радує, що молодь береже традиції, звичаї, успадковує їх і передає з покоління в покоління. Хочу відзначити учасників фольклорно-аматорського колективу «Троян» (художній керівник Ірина Вагнер), дитячого фольклорного ансамблю «Оберіг» (художній керівник Олена Гаврильчик) і вокального колективу «Молодиці із Глушиці» (художній керівник Олеся Рокунь). Усі – активні учасники районних, обласних, всеукраїнських конкурсів, здобувають перемоги, визнання, прославляючи малу батьківщину. Достойно представляють нашу сільську раду з-поміж інших і гравці футбольної команди «Спартак». Зокрема у 2013 році зайняли в І лізі районного чемпіонату 6 місце. І місцеві волейболісти постійно беруть участь у змаганнях різних рівнів. Не можу не згадати працівників освіти й медицини, які щоденною рутинною працею роблять свій неоціненний вклад у життєдіяльність ради.
- Ваша територія – це 5 населених пунктів, кожен із них має свою родзинку. Поділіться чимось цікавим.
- Ви чули про «Обірковель»? Думаю, знаєте про «Буковель» - відомий і особливо популярний взимку курорт у Карпатах. Але вже багато років гірськолижний спуск є і в селі Обірки, його місцеві жителі назвали «Обірковель». Це висока гора, спускатись із якої взимку на лижах чи санках приїздять уже не лише мешканці Сарн, а й Рівного. З кожним роком він стає все більш популярним, люди проводять тут змістовно своє дозвілля. І це приємно радує. Цілком ймовірно, що успішно розвиватимемо й зелений туризм, адже тут надзвичайно красиво в теплу пору року. Сьогодні вже ласкаво гріє сонечко, але переконаний - ще падатиме сніг, тож приїздіть покататись до нас, запевняю, вам сподобається.
- Дякую, при нагоді обов’язково завітаємо. Олександре Васильовичу, розкажіть нам про свої вподобання.
- Я не шанувальник риболовлі чи полювання, але дуже залюблений у природу. Біля мого будинку росте ліс, де багато дерев різних видів, які самотужки доглядаю. Тут, звичайно, ростуть і гриби. Немає кращого відпочинку, ніж гуляти там, збираючи підберезовики, сироїжки, лисички. Також люблю працювати на землі, всю городину вирощуємо сім’єю самі, постійно.
- І на завершення розкажіть нам про свою родину.
- Разом із дружиною, яка працює в Люхчанській ЗОШ І-ІІІ ст., виховали 3 синів. Старший Володимир закінчив Рівненський коледж РДГУ, середній Сергій - коледж харчової промисловості. Найменший В’ячеслав навчається у ВПУ № 22, здобуває спеціальність будівельника, а паралельно займається боксом. От і цими днями привіз медаль і грамоту за участь в обласних змаганнях, де були задіяні понад 50 учасників. Також маю двох онуків, вони моя найбільша гордість. Бути дідусем – безмежне щастя.
- Дякую, Олександре Васильовичу, за цікаву розповідь, до нових зустрічей.