Опубліковано СН
Нескінченна низка повідомлень і подій, що нині навалюються на пересічного українця, нагадує фронтові зведення: грабують, мітингують, б’ються, плачуть і сміються, провокують і дезінформують. У величезному об’ємі інформаційних потоків важко виокремити щось єдиновірне й суттєве, але прагнути до цього треба. Саме з метою уточнення певних фактів і спростування чуток подаємо інтерв’ю з активістом, лідером майданівського руху на Сарненщині, сотником «Поліської Січі» Романом ЗАХАРЧУКОМ.
- Романе Миколайовичу, «Поліську Січ» співставляють із «Правим сектором». Чи це одне й те саме? І взагалі, розкажіть детальніше про ваше угрупування.
- Ні, нічого спільного між нами немає. Існує лише «порозуміння на словах». Ми один одного знаємо, спілкуємось, але працюємо окремо. Узагалі, історично на Сарненщині «Поліська Січ» діє ще з 1940 року*. У різні часи це формування виконувало різні завдання, але завжди це була справедлива народна міліція, яка, передовсім захищала права й свободи чесних, простих людей. Зараз сотником є я, а до того координатором був Володимир Пастушок (псевдо – Пісня), який нині очолює 35 сотню Народної Гвардії. Усі члени «Поліської Січі» проходять жорсткий відбір із залученням правоохоронних органів, тобто до нас не потраплять бандити або люди з темним минулим. Позаяк у теперішній час з’являється багато самозванців, які ідентифікують себе членами «Січі», але нічого спільного з нами не мають. До них хочу звернутись жорстко: скупаємо у священних водах Случа!
Ще хочу сказати, що тісно співпрацюємо з силовиками, аби дії були в рамках закону, на території північних районів Рівненщини: Сарненського, Дубровицького, Зарічненського, Володимирецького, Рокитнівського, Березнівського та Костопільського. Майже всі представники «Поліської Січі» брали участь у визвольних змаганнях останніх часів, їх більшість була в м. Київ з 18 по 22 лютого 2014 року.
Що стосується «Правого сектора», то його на Поліссі немає! За винятком міста Кузнецовськ. З ними зараз ведемо переговори.
- І все ж таки, пане Романе, з приводу діяльності «Поліської Січі»: чи є у ваших вчинках прояви радикалізму або інші гострі дії щодо певних категорій населення?
- Ні! Ми навпаки намагаємося стабілізувати ситуацію в краї, перейти виключно в правове русло, аби життя на Поліссі було звично мирним. До прикладу: випадок, який приписують нашим активістам, – підпал і викрадення документів у центральній районній поліклініці. Насправді наші люди допомогли локалізувати подію і сприяли правоохоронним органам у виконанні їх обов’язків. Що стосується документації, то вона нам не потрібна, адже й без неї знаємо чимало фактів злодіянь корумпованих лікарів із розповідей людей, і про все це згодом розповімо громаді й доведемо в суді. Тобто діємо виключно в правовому полі, і якщо в когось є певні підозри або скарги щодо членів «Січі», прошу повідомляти за телефонами гарячої лінії: (066)1193155, (068)0247778, (093)8331446.
Максимум протиправності в наших діях - це такі випадки: вилучили 70 літрів технічного спирту на одній «точці» й вилили його на землю, на іншій – 200 літрів самогону. За це готові понести повну відповідальність, передбачену чинним законодавством.
- Один із прикладів вашої співпраці з правоохоронцями – затримання п’яних кермувальників. Остання операція відбувалась у с. Цепцевичі. Розкажіть про неї детальніше.
- Перш за все, хочу сказати, що це було в рамках закону: спільне відпрацювання активістами «Поліської Січі» з співробітниками ДАІ, згідно з дорожньою картою. Єдине, що змінювали в процесі, – дату проведення таких рейдів, аби потенційні порушники не знали заздалегідь, що будемо саме там і саме тоді. Чесно кажучи, здивувала поведінка молодих парубків у с. Тріскині, які грубо обзивали й відверто нехтували зауваженнями працівників ДАІ. Більше того, зібравшись докупи (приблизно 30 чоловік), були готові перекинути службовий автомобіль. І саме тоді виступили активісти «Січі», які, окрім чисельності, традиційно продемонстрували чіткість і злагодженість у власних діях, аби дезорієнтувати нахабних молодиків. У підсумку, після гучних дебатів, без будь-яких бійок, до відповідальності притягнули найактивніших зухвальців, склавши протоколи адмінправопорушень, а в одного вилучили мотоцикл (хлопець напідпитку втікав від міліціонерів без будь-яких документів). Загалом в останні дні вилучено й доставлено на штрафмайданчик сім транспортних засобів.
Пізніше спілкувались із лідерами релігійних громад с. Цепцевичі, які говорили про безвідповідальність і безконтрольність молоді. Мовляв, на них не можна вплинути. Але ми – «Поліська Січ» - знаємо, що можна і як саме. Для цього залучатимемо авторитетних людей у кожному населеному пункті й вживатимемо необхідних дієвих заходів.
Узагальнюючи, скажу, що наші дії багатьом не подобаються, бо не дозволяють безчинствувати й порушувати закон тим, хто це звик робити. Але для нас головне – не покарати, а запобігти правопорушенню. Скажімо, 8 Березня могли б дочекатись пізньої години й зупинити велику кількість нетверезих водіїв. Натомість заздалегідь проводили профілактичні бесіди, які дали результат: за всю ніч, принаймні в місті Сарни, не було зафіксовано жодного випадку керування напідпитку (а ми контролювали саме виїзди з розважальних закладів, барів, ресторанів). І ще зауважу, що активісти «Поліської Січі» проти хабарів, і ніколи їх не братимуть. Ми за власний кошт заправляємо власні авто, витрачаємо власний час, і все це робимо свідомо, бо маємо можливість і, головне, бажання докорінно змінити застарілу систему в державі.
- Романе Миколайовичу, а як ставитесь до нелегального видобутку бурштину й незаконної заготівлі лісу?
- Негативно, бо це незаконно! Що стосується бурштину, то я проти того, щоб його добували нелегально, але обома руками за те, щоб перевести в правове русло. Бурштин – це спільне багатство нашої землі. Причому власниками є всі ми і наші діти, а значить, користь від його видобутку повинна йти не у великі кишені старателів, а на благо територіальних громад. Звичайно, я не проти того, щоб чоловік із лопатою, який не має роботи, заробив якусь копійку, щоб прогодувати власну сім’ю, але проти помп, що приносять шалені прибутки лише обраним і завдають непоправної шкоди довкіллю: розорюються землі, висихають водойми, руйнуються ліси. При цьому жоден власник помпи, заробивши мільйони, не подумав про те, як відновити території після таких «старань». До мене вже підходили й пропонували «касу», яку раніше віддавали чиновникам, що «кришували» незаконний бурштин. Пропонували, аби «Січ» узяла його під власний контроль. Натомість, повторюю: помпи не працюватимуть доти, аж доки це дозволить робити закон, а звідси – наповнення місцевих бюджетів, розвиток інфраструктури – чого, власне, й бажаємо. Якщо ж будуть знаходитись «старатливі сміливці», то їх швидко локалізовуватимемо й впливатимемо в рамках чинного законодавства. Тож укотре звертаюсь до пересічних мешканців Полісся з проханням інформувати нас про подібні дії за телефонами гарячої лінії.
Те ж саме скажу про ліс: не можна його вирубувати за власним бажанням, не відновлюючи й не турбуючись про порядок у зелених насадженнях. Знову ж таки, нічого не маю проти тих людей, котрі збирають сухостій на дрова. Вони і тепло в домівки приносять і, до того ж, очищають ліс, проводячи, певною мірою, санітарну очистку. Але, розглядаючи ці дві теми, потрібно визнати, що корупція починається зверху. Якщо хтось не буде організовувати або дозволяти вивезення бурштину й лісу за кордон чи незаконну скупку його на місцях, то і злочини припиняться самі собою. Саме над цим зараз і працюємо.
- Зі зміною центральної влади прийшли зміни й на місцях. Чого очікувати на Поліссі? Чи не буде тут «гоніння за відьмами» й тотального звільнення працівників чи керівників лише за їх політичне або ідеологічне забарвлення?
- Однозначно – ні! Ми вже маємо досвід невиправданих звільнень у 2005 році. В той же час переконані, що всі члени Партії регіонів, які залишаються в рядах цієї злочинної політичної сили, повинні розділити відповідальність за скоєні злочини. Але цим будуть займатися правоохоронні органи. Для нас важливо, щоб людина на будь-якій посаді відповідала професійним вимогам, була чесною та некорумпованою. Що стосується нових призначень, то запевняю, що кожна кандидатура пройде через ретельний огляд люстраційного комітету – це новий орган, до якого ввійдуть правоохоронці й громадськість. Кожного керівника рано чи пізно будемо вивчати на предмет будь-яких зловживань, але, повторюю, не потрібно боятись тим, хто не робив нічого протизаконного.
- У країні оголошено мілітаризацію та часткову мобілізацію. Яка Ваша роль у цьому процесі?
- Усі члени «Поліської Січі» є добровольцями, які вже виявили своє бажання стояти на сторожі безпеки рідного краю. Тобто фактично ми вже мобілізовані. Днями спілкувався з представниками оперативного командування «Північ». У розмові наполягав і наполягатиму далі, що мешканці Полісся повинні обороняти власні кордони – Рівненської області. Дійшли домовленості, згідно з якою діятиме окремий батальйон «Поліської Січі» й оборонятиме він саме північні кордони. Тобто ті військовозобов’язані, які вступлять до лав «Січі», служитимуть на теренах Полісся, якщо, звичайно, самі не захочуть змінити дислокацію. Роботи й тут достатньо, тому нам потрібні добровольці.
Окремо хотів би звернутися до заробітчан, які дочекалися сезону й хочуть їхати в Москву. Не їдьте! Там вас вже не чекають. Зафіксовані випадки масової депортації українців із території РФ. Є декілька поодиноких випадків, коли «западенців» жорстоко побили й відправили додому. Крім того, за умов мілітаризації не потрібно втікати від військового зобов’язання – це буде розцінено як злочин, а якщо не хочете воювати – вас ніхто не примушуватиме.
- Дякую, Романе Миколайовичу, за змістовну розмову. Читачам нагадаю, що відповідав на запитання сотник «Поліської Січі» Роман Захарчук.
* Загальним числом у 1942 році народна міліція «Поліської Січі» перевищувала 10000 вояків, не ізольованих район від району, а охоплених монолітною організацією і підпорядкованих наказам: неофіційно — Головної Команди «Поліської Січі УПА», а офіційно — Окружної Команди Міліції в Сарнах.
Спілкувався Юрій ПРОЗАПАС.