Опубліковано СН
Смачно поїсти любить кожен із нас, і, на перший погляд, у приготуванні їжі немає нічого складного, адже безліч жінок щодня роблять це для своїх сімей. Проте фахівці запевняють: між обідом для чотирьох осіб і створенням смачних страв для сотні гостей - велика різниця.
Тому більшості кафе і ресторанів потрібні кухарі, які, щонайменше, мають спеціальну освіту.
Кулінарна справа у Віктора Дячука, який мешкає на Сарненщині понад 20 років, - у крові. Любов до куховарства з дитинства не викликала сумнівів щодо покликання талановитого хлопця. Ще маленьким допомагав мамі Марії Петрівні. Не тільки на фермі, де працювала телятницею, а й на кухні ліпити вареники. «Ти ж тільки дружині не зізнавайся, що вмієш», - чи то серйозно, чи жартома навчала ненька.
Родом Віктор із Березнівського району, села Бронне. Там закінчив восьмирічку, а середню школу – в Полянах. І одразу пішов в армію. Саме в Німеччині, місті Ньютерборг, навчався в школі поварів № 141, а через півроку вже кашоварив у Магдебурзі, куди перевели військову частину за призначенням. Повернувшись після служби додому, юнак трудився слюсарем на ремонтно-тракторному заводі, а потім укладальником на одному з хлібозаводів Рівного. Через політичні процеси в країні (розпад Радянського Союзу) та нестабільне економічне становище повернувся на маленьку батьківщину й влаштувався на кухню місцевого колгоспу.
Так сталося, як часто буває між молодими людьми, що на весіллі познайомився зі Світланою з Сарн. Довго не зустрічалися. Приїхав до неї на день народження, згодом вона до нього, а через рік одружилися. Тепер виховують двх дітей: сина Василя й доньку Марію. Хлопець освоїв фах будівельника в Сарненському ВПУ-22. А дівчина після закінчення Сарненського районного ліцею «Лідер» навчається в столичному Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Майбутній фізик-математик.
Уся родина пишається Віктором Миколайовичем. Та й відвідувачі ресторанних закладів і кафе міста (Harley Davidson, «Лагуна», «Візит»), де він працював, оцінили його талант творення смачних страв. Тепер має великий досвід роботи, а на Великдень виповнилося три роки, як удосконалює кулінарне мистецтво в кафе «Журавлина». Дуже шкодує, що не потрапив сюди раніше. З повагою говорить про талановитого ресторатора Емзарі Цінадзе, який зібрав дружну команду однодумців, що працюють із задоволенням і посмішкою. Серед них і досвідчені, вправні та знаючі кухарі, що трудяться тут із першого дня відкриття закладу: Марія Колядко, Ірина Федорчук, Тамара Трубілко. Позитивна аура кафе, звичайно, не обмежується специфічними деталями. Смачна їжа, якісне обслуговування, форма офіціантів, дизайн посуду й меблів, музика, колір, назви страв - усе гармонійно поєднується між собою. Одно слово, клієнт відчуває, що він потрапив в особливий світ. Емзарі Георгійович приділяє увагу кожній деталі, розповідає Віктор. Наприклад, наголошує, що офіціанти повинні вміти запропонувати великий вибір страв: від гарячих і холодних закусок до десерту. Врахувати, що одні відвідувачі захочуть рибу, інші - м’ясо. Вони мають бути не тільки різноманітними, але й смачними. Головним пріоритетом у виборі нових є сезонні продукти. Частину їх самостійно купують, адже мають обрати саме ті овочі та фрукти, які вважають найкращими. Одним із перших принципів повара в кулінарії є повага до харчів, відповідно й клієнтів, які радо купують і хачапурі, і випічку навіть додому.
Кафе «Журавлина» презентує високу кухню на ресторанній карті Сарненщини. Сюди завжди можна прийти й отримати нові емоції, багато уваги й приємно здивуватися. Працівники дарують гостям настрій у спілкуванні та їжі. Віктор більше любить готувати м’ясні страви, пофантазувати над ними. Подобається йому свинина з чорносливом, білими грибами. А ще млинці з червоною рибою, фруктами, сиром і маком. Назви нових завжди розміщені на першій сторінці меню.
Кулінарні поради від Віктора Дячука
Попросила Віктора Миколайовича поділитися професійним досвідом, який у нього чималий, і дати поради тим, хто обрав професію кухаря.
- Справжній повар зобов’язаний уміти готувати супи, м’ясні страви, гарніри, салати й багато інших. Кожна повинна виходити не лише смачною, але й красивою. Отже, треба навчитися її оформляти. Крім того, потрібно знати особливості фізіології людини та правила поєднання продуктів. А ще варто запам’ятати їх строки зберігання та обробки, вміти розраховувати кількість калорій й відрізняти якісні продукти від зіпсованих. Загалом професія вимагає, щоб людина мала знання в різних сферах. Окрім технології приготування їжі, знатися на хімії, образотворчому мистецтві, дизайні. Але навіть володіючи необхідними рисами й маючи за плечима солідний досвід, майстер постійно вчиться, адже є цікаві рецепти з кухонь інших країн, які ще потрібно відкрити співвітчизникам.
- Тобто, пане Вікторе, бажання та здатність удосконалюватися - не останні риси серед тих, що властиві справжньому кухарю?
- Так, і ще він має бути талановитим, адже, не маючи покликання до кулінарії, можна приготувати страву, яку в рот не візьмеш, навіть якщо не відступати ні на крок від рецепту. Окрім того, тому, хто вибрав для себе цю спеціальність, не зашкодять багата фантазія, любов до творчості й винахідливість. Готувати строго за інструкцією, звичайно, здорово, проте майстерний куховар завжди прагне поліпшити страву або навіть створити нову, зробити її незвичайною. Важливо не переборщити, проявити смак.
- Чи правда, що на повний шлунок неможливо по справжньому його відчути?
- Кухарем не станеш, не маючи кулінарного смаку. Такій людині дорога на кухню зачинена. А взагалі хороший повар - голодний. Так що є правило: кухар не їсть, поки не приготує обід. Про це більшість сьогодні вже забули, а даремно. Звичайно, він має бути акуратним, охайним, і при цьому швидко працювати, щоб не змушувати гостей довго чекати. Серед інших достоїнств варто також назвати спостережливість і терпіння. Є іще одна відмінна риса професіонала: кухар від Бога ніколи не дозволить собі палити, бо тютюн приглушує нюх і смакове сприйняття. Необхідні також хороший зір, інтуїція та пам’ять, адже треба не забувати рецепти й визначати міру готовності продуктів. Як бачите, кулінарія - справжнє мистецтво.
- На Вашу думку, ця професія більше чоловіча чи жіноча?
- У минулі століття на кухні працювали виключно чоловіки, а потім у цю сферу, що стала раптом непрестижною, прийшли жінки. Знаючи, як нелегко буває кухареві, розумієш: без любові до фаху довго не протриматися. Недаремно на підприємствах громадського харчування така велика плинність кадрів, особливо серед молоді, яка спочатку не усвідомлює, наскільки складна ця робота. Але якщо людина впорається з першими труднощами, то вже ні на що її не проміняє.
- Пане Вікторе, у світовій мережі часто презентують різноманітні дієти для схуднення, список найкорисніших топ-продуктів тощо. Є щось, без чого не обходитеся щодня?
- Кава. Люблю сало, солоні огірки, салати. До речі, також час від часу дотримую дієти, аби бути у формі.
- Що побажаєте читачам «Сарненських новин»?
- Перш за все скажу, що дуже люблю вашу газету, бо вона цікава. Щойно прийде вівторок, виглядаю, коли листоноша принесе. А в четвер чекаю гороскоп, який, до речі, справджується, як і погода. Щодо кухні, то раджу керуватись принципами свіжості продуктів, мінімалізму, відмовитися від складного. А головне - додайте у ваші страви любов. Тоді у вас все вийде.
Марія КУЗЬМИЧ.