Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Благодійний проект «Промінець надії», що успішно стартував і діяв на Сарненщині понад місяць, днями завершується. Він спрямований на підтримку сім’ї Ярослава Мельника з Кричильська.
Головною героїнею є його 9-річна донечка Анастасія, яку чоловік виховує самотужки з 7-місячного віку. Мама покинула її напризволяще. Настя народилась з вадами верхньої щелепи, перенесла в ранньому дитинстві серйозну операцію в головній клініці України – «Охматдит». Нині навчається в 3 класі місцевої школи, живе з татом у 84-річної бабусі, яка прикута до ліжка. Через випробовування долі й тяжкі життєві перипетії, сім’я опинилАся в надзвичайно складних життєвих обставинах. Бідність, злидні й зневіра стали їхніми супутниками. Щоб допомогти цим людям, за покликом серця й підтримки друзів, започаткувала благодійний проект. Перш за все, розповіла про родину в районному часописі та соцмережі «Однокласники». Впродовж місяця небайдужі люди не тільки із Сарненщини, а й з інших куточків України, зарубіжжя дарували Насті та її рідним часточку своєї доброти, любові, тепла. Так, зібрали на потреби Мельників 10250 грн., на які придбали нові меблі: ліжко, шафу, стіл письмовий, вітальню та кухню. Посильну фінансову лепту внесли підприємці Ольга Стельмах, Вадим Телетьон, Микола Губеня. Приватні підприємці з Немович Вадим Пацьола та Юрій Мичка купили пральну машину «Indezit», а Ольга Ф. - на зиму дівчинці теплі пуховик і шапку. Долучились працівники ТЦ «Льонок», які за власні кошти придбали Насті одяг: колготки, кофти, штани, нижню білизну, шкарпетки тощо. Кричильське лісництво виділило тверде паливо для обігріву оселі. Жителька Сарн Світлана Галушко подарувала сучасні ліжко-крісло, праску, плед. А ще люди несли нові та б\в постіль, посуд, іграшки, канцелярське приладдя, а також продукти харчування й солодощі для дівчинки.
Дякую волонтерам, які клопотали про допомогу й безпосередньо брали участь у відвезенні всіх цих речей, поточному ремонті кімнат, зокрема Ользі, Розі, Ірині, Тетяні, Інні, Вірі, Ярославу, Павлу, Андрію й іншим небайдужим громадянам. Сьогодні цей проект має ще одну назву «Врятоване дитинство Анастасії Мельник». Дякую всім, хто підтримав мене в його реалізації, нехай милосердний Господь поверне вам сторицею. Розпочинаючи його, розуміла, що наша допомога для цієї дівчинки не змінить світ, але він обов’язково полегшить життя дитині. Ще Мати Тереза говорила, що на землі Ісус проявляється в сироті, хворому, одинокому. І, як на мене, то найменше, чим можемо послужити Йому, це допомогти людям цих категорій. І сам Він говорив: «Коли поможете одному із братів моїх менших, - ви Мені зробили» (Мт. 25.40). Ми повинні пам’ятати, що в Бога немає інших рук, щоб допомагати, окрім наших. Зрештою, допомога нужденним не робить нас святими, вона робить нас нормальними.
Поки ти відчуваєш біль – ти живий, поки ти відчуваєш чужий біль – ти людина. Я мрію, щоб ці слова стали дороговказом у житті всім людям. Ми радіємо, коли є хороша робота, дім, автомобіль. Віддаємо роки життя на придбання цього всього. А коли настане день, що попрощаєшся з земним життям, Бог не запитає, в якому ти будинку жив, Він запитає скількох людей ти в ньому прихистив, не запитає, в який одяг зодягався і чим харчувався, а запитає, чи поділився ти цим з нужденним, не питатиме ким працював, а запитає скільком людям допоміг? Спішіть залишити на землі свій слід любові, доброти, порядності. Ніколи не забуду слова однієї мудрої й доброї людини, яка дуже допомогла мені в житті: «Якщо колись зустрінеш хворого чи самотнього, або ж сироту, якій потрібна буде допомога й ти матимеш можливість її надати, допоможи». Цими словами чоловік передав мені прохання Ісуса: «Іди і ти роби так само» (Євангеліє від Луки 10:37). Працювати в ім’я Бога – щастя. Це був особливий проект. Дякую Тобі, Господи.