Благодіяння з вдячності Богу

«Господи, що я можу зробити для тебе?». Щоранку ще не зовсім стара, але вже сивочола жінка читала цю молитву, а потім ішла допомагати хворим, самотнім, знедоленим…

У благодійності бачила сенс свого життя. Бути милосердним до чужої біди, людей тисячоліттями навчає Ісус через Святе Письмо: «Дай кожному, хто тебе просить. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, переповнену дадуть вам. Якою-бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк.6,30-38). Іван Золотоустий говорив: «Милостиня — цариця чеснот, швидко підносить людей у небесні зводи, вона — найкраща заступниця. Високий політ у милостині: вона розтинає повітря, проходить місяць, зноситься понад промінням сонця, досягає самих небес. Але й там вона не зупиняється, навпаки, переходить і небо, обходить і збори ангелів, хори архангелів і всі вищі сили, і стає перед самим царським престолом. Дай хліб і візьми рай. Дай мале та візьми велике. Дай смертне і візьми безсмертне. Дай тлінне й візьми нетлінне». Аби достеменно зрозуміти, що таке милосердя й милостиня, потрібно більше читати духовну літературу. А щоб стати милосердним, - присвятити себе служінню Богу й допомагати нужденним. Саме так зробила християнка Віра Цуман – засновниця благодійної організації «Будинок милосердя» для людей похилого віку й обездолених верств населення, що функціонує на теренах Сарненщини з 2003 року. Сьогодні це благословенний Господом куточок, в якому живуть старі й недужі люди, одинокі, інваліди, сироти, невиліковно хворі – ті, кому потрібна допомога, і кому просто більше немає куди йти.
Очевидне стало явним тільки-но переступила поріг «Будинку милосердя»: служити тут без Божої благодаті неможливо. Те, що побачила за вхідними дверима цієї соціальної установи, підштовхнуло переосмислити власні вчинки, переоцінити життя, вкотре повчитися служінню людям з тяжкими долями. Деякі епізоди від зустрічі з його жителями досі болем випікають душу. Надто сповнені стражданнями, які, на щастя, вже в минулому. Не помилюся, якщо скажу, що життя цих людей в «Будинку милосердя» - рай на землі, у порівнянні з тим, що бачили поза його стінами. Неможливо усвідомити ту страшну реальність деяких його стареньких мешканок. Є, звичайно, різні історії. Деяких літніх людей рідні й близькі люблять і відвідують постійно, а потрапили вони сюди через те, що вдома ще є тяжкохворі діти або внуки, скажімо, з онкологічними захворюваннями, тому догледіти всіх рідним просто несила. Інша справа, коли чуєш, що в «Будинку милосердя» є бабусі, які мають 6 або 9 діток, тоді стає зрозуміло: в цьому випадку воістину притаманна байдужість близьких. Колись кожна з цих жінок ревно дбала про своїх діточок, недосипаючи ночей, віддаючи роки життя тяжкій праці на благо своїх доньок і синів, і хоч би яка стомлена була, знаходила час, сили й терпіння на кожного з них. «Не суди та несудимий будеш», - промайнуло в голові, поки міркувала над цією проблемою. Та все ж прикро, що забувають діти істину просту: «Рай у батьків під ногами», і заповідь Господню: «Бережи батька і матір своїх, і добре тобі буде, і довго житимеш ти на землі». І куди страшніше, коли старенькі зазнають тілесного й морального насилля від дітей, і часто-густо причиною цього, скажімо, є боротьба за житло, а батьки для дітей стають зайвими. Після жахливих розповідей про те, що в «Будинку милосердя» перебували на постійному проживанні 3 старенькі, яких рідні сини ґвалтували, узагалі забракло слів. «Прости їм Господи, бо не знають, що роблять вони», - подумала в емоціях.
У кожної мешканки «Будинку милосердя» – своя гірка історія життя. А проживає тут нині 30 громадян, 16 з яких прикуті до ліжка. Опікуються ними 13 працівників. Літніх і знедолених тут лікують насамперед турботою, любов’ю, щирістю, нескінченною молитвою, та поруч із цим тут панує висока дисципліна та зразковий порядок. Більшість із цих людей пережили тяжкі випробовування, що забрали сили, віру в краще, і дотепер вони з острахом озираються назад і дякують Господу, що мають нині спокійне життя, а поруч приємних і турботливих людей. А жіночки, які працюють тут, – привітні й людяні сестри милосердя, яким притаманні терпеливість, мудрість, шана й любов. Дякую Господу за зустріч і з Вірою Цуман. Уроки християнських цінностей і звичайної людяності, яким мала можливість вкотре повчитися в розмові з цією незвичайною людиною, назавжди закарбуються в пам’яті.
Розповідаючи про життя благодійної організації, засновниця провела нас кімнатами, де живуть її підопічні, з якими безпосередньо познайомилася. Насправді, тут присутня Божа любов. Віра Василівна, розповідаючи про буденні справи, багато говорила про меценатів, без яких так потужно функціонувати благодійна організація не змогла б. Минулий рік для України був надзвичайно тяжким. Криза охопили всі сфери життєдіяльності. Нелегко було підприємцям малого та середнього бізнесу. Але попри всі зміни в державі, війну й труднощі на валютному ринку, благодійники залишилися чуйними та милосердними до чужої біди, ближніх, підтримували посильно й «Будинок милосердя». Кожен у свій спосіб: підприємці допомагали будматеріалами різних видів, робили суттєві знижки, християни віри євангельської з різних куточків району й області формували будівельні групи й допомагали в будівництві даху, підсобного приміщення. Крім того, люди жертвували меблі, тверде паливо, консервацію, овочі, фрукти, зернові культури тощо. Віра Василівна з часу заснування і до нині веде облік всіх благодійних внесків, в якому окрім таких пунктів, як допомога будматеріалами, твердим паливом, є й інші, дещо незвичайні, скажімо, 3 відеречка меду, які, до речі, два роки поспіль невідома людина жертвує, залишаючи їх просто на обійсті «Будинку милосердя», бажаючи не називатись хто і звідки. Інший благодійник в такий спосіб залишив відро чорниць. Такі пожертви – прояв вищої людської гуманності, милосердя й благородства. У тяжкі часи, Віра Василівна переглядає ще зошит людських пожертв і зміцнюється духовно, бо розуміє Божу милість і любов до цих людей.
Хтось підтримує «Будинок милосердя» один раз, інші йдуть поруч впродовж років. Небайдужі люди допомагають стареньким і хворим, які нічим вже не зможуть їм віддячити. Підтримують матеріально й фінансово, багато людей просто молитвою й добрим словом. Без сторонньої допомоги, зауважила Віра Василівна, не могли б створити ті умови, в яких проживають нині ці знедоленні літні люди. Засновниця Будинку милосердя щиро дякує підприємцям, церквам ХВЄ, всім небайдужим громадянам, які допомагали й нині підтримують їх фінансово й матеріально. Така вагома підтримка небайдужих людей свідчить про те, що про Будинок милосердя знають у районі й області, і всі християни намагаються чимось зарадити. Отож Віра Василівна щиро благословляє всіх меценатів і добродійників ім’ям Ісуса Христа, бажає миру, любові, та злагоди всім вашим сім’ям.
Головна нагорода за діла милосердя, дорогі благодійники, буде вам від Господа. Про це Він уже повідомив у Святому Письмі: «Син Чоловічий має прийти у славі Отця свого з ангелами своїми і тоді віддасть кожному згідно з його ділами» (Мт. 16,27). А до тих, що за життя робили добрі діла, Він на страшному суді заявить: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти, мав спрагу, і ви мене напоїли, чужинцем був, і ви мене прийняли, нагий, і ви мене одягли, хворий, і ви навідались до мене, у тюрмі був, і ви прийшли до мене» (Мт. 25,34-36).
Ще Марк Твен писав: «Доброта – мова, яку можуть почути глухі й побачити сліпі». У цих словах вся суть милосердя. Молімося, щоб Господь щедро благословляв всіх благодійників, які вже роблять добрі справи, й надалі відкривав серця й долоні шляхетних людей, які своїми пожертвами допомагатимуть нужденним з «Будинку милосердя» й іншим людям, кому вкрай потрібна допомога. У Біблії є дуже хороші рядки, які засвідчують те, що дає благодійництво при земному житті людині: «І будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби, як полудень стане, і буде Господь завжди тебе провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцнює, і ти станеш немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають». Ісаї 58:10-11. Допомагайте нужденним від щирого серця, і Господь дасть вам набагато більше.