Опубліковано СН
Автор фото Ростислав ЖУРАВЧАК.
Коротшає ніч, а день усе помітніше прибуває, природа поволі пробуджується від зимового спокою. Сонячне проміння лагідно гріє руки й обличчя. Воно зовсім не таке, як узимку, а густе, золотаве. З кожним днем усе вище піднімається над землею. Посвітлішали фарби неба - стало тепер блакитнішим.
Перші чудові квіти після тривалої зими тішать нас своєю красою, їм не страшні ані сніг, ані злі морози. Первоцвіти – безцінний дар, прикраса лісів! До примхливої природи вони дуже добре пристосувались. Але в них є інший ворог, від якого важко врятуватися, – це ми з вами. Прогулянка до лісу ранньої весни – просто спокуса. Руки так і тягнуться до квітів… Мало хто може втриматися, щоб не принести весняний букет додому чи навіть заробити на ньому гроші. Причиною такої споживацької поведінки є брак екологічної культури та низька свідомість людей. Збираючи і продаючи первоцвіти, губимо їх, купуючи - допомагаємо знищувати.
Зникнення будь-якого виду рослин є великою естетичною втратою для всього світу. Це можна, ймовірно, порівняти з руйнуванням витвору мистецтва скульптора чи художника, з тією лише різницею, що на відміну від творів, створених людиною, еволюція одного виду є процесом, який триває багато мільйонів років і ніколи не може повторитися. Саме в цьому його велична цінність.
На території Рівненського природного заповідника, котрий займає територію чотирьох адміністративних районів області (Володимирецький, Дубровицький, Сарненський та Рокитнівський), зростають такі їх види, як сон розкритий, зірочки жовті (на фото), пшінка весняна, анемона дібровна, анемона жовтецева, конвалія звичайна, медунка темна, фіалка польова, ряст та інші.
Кажуть, що краса беззахисна. Може, у цьому криється причина різкого зменшення ареалу первоцвітів у багатьох місцевостях й оселення їх на сторінках Червоної книги України? Чи потрібна природі саме така любов? А ми її не питаємо, коли заради скороминущої втіхи, а здебільшого наживи, зникають цілі галявини тепер уже рідкісних рослин. Це ж не єдиний спосіб наблизитися до природи. Та, на жаль, появу провісників весни спостерігаємо на вулицях і ринках міст, де продають зірвані, а часто викопані разом із цибулинами квітів. Масове знищення ранньовесняних рослин із метою продажу призводить до зменшення їх кількості в природі, а згодом і до повного зникнення. Адже перші весняні квіти найуразливіші. Зазвичай вони мають дуже короткий період вегетації. Важко собі уявити, що вже в січні починається підсніжний розвиток ранньовесняних ефемероїдів – багаторічну цибулясту квіткову рослину. За декілька тижнів тендітний паросток повинен прорости, розквітнути, запасти в собі певну кількість поживних речовин, аби потім на 10-11 місяців сховатися під землею. Якщо ж зірвати її, вона ввійде в фазу спокою не підготовленою і до наступної весни може навіть загинути. До того ж, без квітки не сформується насіння. Отже порушиться процес розмноження.
Тільки усвідомлення більшістю населення великої моральної відповідальності за збереження всього живого на Землі, любов до природи будуть надійною запорукою охорони рідкісних і зникаючих видів. Збережімо кожен подих весни видовим різноманіттям, аби наші нащадки мали можливість милуватися й передавати з покоління в покоління отримане у спадок.
Хочеться вірити, що усвідомлення кожного з нас відповідальності за збереження навколишнього природного середовища, довкілля буде доброю гарантією уникнення тих непорозумінь, що допускали винищувачі природи в попередні роки.
Юлія ПОЗНІК,
фахівець із екологічної освіти Рівненського природного заповідника.