Опубліковано СН
На Сарненщині мешкає понад 30 сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Але це лише ті, з якими спілкуються соціальні працівники. Звичайно, їх значно більше, бо не всі звертаються за допомогою. Тому створюємо Банк даних сімей, які опинились у складних життєвих обставинах. Саме цьому питанню надали особливу увагу під час засідання дорадчого органу при заступнику голови райдержадміністрації Тетяні Сухарєвій.
Директор районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Катерина Головей зазначила, що сім’ї, які потребують підтримки працівників Центру, найчастіше ті, в яких виникають проблеми з вживанням алкоголю, наркотичних засобів і насильством. Їх називають кризовими. Зазначу, що згідно з тлумаченням до таких сімей належать ті, які опинилися в складних життєвих обставинах і не можуть подолати їх самостійно без сторонньої допомоги. Як правило, основними причинами виникнення в них проблем є соціально–психологічний стан і низькі матеріальні статки. І як вихід, більшість вдаються до радикальних дій, що супроводжуються народженням дитини, яка страждатиме від злиднів, бо гроші, які отримають батьки, підуть на задоволення егоїстичних, абсолютно бездуховних потреб.
Спеціаліст служби в справах дітей Тетяна Білотіл озвучила наказ Міністерств праці та соціальної полі-тики, охорони здоров’я та в справах сім’ї, молоді й спорту № 200/196/1481 від 14.04.2008 року «Про порядок обміну інформацією про припинення виплати допомоги при народженні дитини батькам (опікунам, усиновителям), прийомним батькам і батькам-вихователям», в одному з пунктів якого зазначено, що органи опіки та піклування (за поданням відповідних структурних підрозділів),адміністрація дитячого закладу (будинку дитини) впродовж трьох робочих днів від часу одержання відомостей про нецільове використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача без позбавлення його батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; перебування отримувача допомоги в місцях позбавлення волі за рішенням суду; смерті дитини або отримувача допомоги; виникнення інших обставин повідомляють про це орган праці та соціального захисту населення, який призначив допомогу при народженні дитини, саме він приймає рішення щодо припинення її виплати. Діти, які виховуються в таких сім’ях, залишаються сам на сам із жорстоким світом дорослих. Тож рідною домівкою їм стає вулиця, яка вчить жити й виживати.
Ось вони – діти вулиці: вільні, замурзані та з дорослими очима, сповненими якогось невимовного смутку, й у той же час шалених іскорок ненависті чи надії. Вони такі ж повноправні члени суспільства, просто їм чомусь не пощастило в цьому житті: вже змалку зазнали неприємностей і побачили занадто багато бруду, щоб бути звичайними дітлахами – ніжними, наївними та милими. У деяких з них взагалі немає ні власної домівки, ані близьких людей, а дехто втікає з рідних стін, бо дитяче серце, хоч і дещо огрубіле, просто не отримує такого жаданого тепла, затишку й турботи від найближчих у світі людей. А ті, хто народили та подарували своїм чадам цей дивовижний і такий жорстокий світ, більше ні на що не здатні. Не тільки тому, що з об’єктивних причин не мають змоги поставити дітей на ноги, а ще й переважно через те, що, затуркані своїм неблагополучним життям, упевнено крокують у безодню, міцно тримаючи в руках чарку оковитої або ж шприц. На жаль, дитяча бездоглядність – не просто негативне соціальне явище. Сьогодні це гостра й страшна проблема всього суспільства.
Бездоглядність можна розглядати як насіння, з якого проростають жебрацтво, бродяжництво, дитяча наркоманія, злочинність. Причому діти не тільки стають жертвою злочинів, але й самі вчиняють протиправні діяння. Про це неможливо говорити спо-кійно, до цього не можна бути байдужими. Тому, як підсумок обговорення наболілої теми, Тетяна Сухарєва зауважила, що є гостра необхідність у тому, шоб кожен спеціаліст місцевої ради на місцях не залишав поза увагою жодну сім’ю, яка потребує нашої з вами допомоги.