Діорами та малюнки Василя Калюшика

Роботи художника-оформлювача Василя Калюшика не треба виставляти, бо їх щодня бачать сотні глядачів, учнів шкіл і особливо Сарненського професійного аграрного ліцею, де трудиться майстром виробничого навчання. За три десятиліття творчості він створив чимало декоративних картин, діорам історичних подій, чудово оформив навчальні кабінети.

Інтерес до малювання у Василя Петровича пробудився в ранньому дитинстві. Виходець із сільської трудової сім’ї, хлопчик ще в початкових класах своїми малюнками продемонстрував неабиякий хист майбутнього художника. Батько за порадою вчительки всіляко підтримував захоплення і хотів, щоб син уже після четвертого класу навчався в школі для художньо обдарованих дітей у неблизькому Дніпропетровську. Однак не вийшло туди поїхати. Утім, бажання відтворити красу навколишнього світу на папері з роками не згасло. І після школи, коли продовжив здобувати освіту в проф- техучилищі, а особливо на дійсній строковій службі з 1978 року, парубок у вільну хвилину малював, як Тарас Шевченко. От тільки на відміну від Кобзаря йому всіляко сприяли в цьому всі, з ким зводила доля. Більше того, художній хист радянського солдата став у нагоді під час оформлення Ленінських кімнат й інших приміщень із символами СРСР і навіть у нехитрому побуті військовослужбовців.- Саме в армії почав працювати художником-оформлювачем і з кожним місяцем удосконалював свої навички, - згадує Василь Петрович. – Після демобілізації повернувся в рідний край і став трудитись за цим фахом постійно.
Прагнення професійно зростати привело юнака в Московський університет мистецтв, куди й поступив у кінці 70-х років на заочне відділення. Буваючи в столиці, під час сесій мав змогу відвідувати знамениту Третьяковську галерею, численні вернісажі сучасних художників і вивчати оформлення виставкових залів, салонів урочистих подій тощо. Університетський диплом отримав чверть століття тому - в 1983-у.
Враження, привезені з білокам’яної, копітка робота над завданнями викладачів вузу відкладались у душі та пам’яті досвідом, що відчувався в кожній новій роботі. Працював художником-оформлювачем у комунгоспі, а з червня 1985 року перейшов у професійно-технічне училище № 21, нині Сарненський професійний аграрний ліцей.
- Багато малював у ті роки, бо тоді ПТУ № 21 займало нові великі корпуси, де тепер розміщений педагогічний коледж, - каже художник. – Адже наочна агітація, ілюстрації до історичних подій, пам’ятних дат були одним з пріоритетів виховної роботи з майбутніми механізаторами. А діорами «Штурм Зимового палацу», «Операція «Сарненський хрест» й інші саме там і створив. Доводилось виконувати різні художні роботи, навіть у районній газеті «Будівник комунізму» заголовні літери малювати. Понад двадцять років працюю в Сарненському професійному аграрному ліцеї, з них 13 – майстром виробничого навчання. Однак при потребі берусь і за художні роботи. Не шукаю заробітку, а попросять – мовляв, треба – малюю, оформляю, підбираю сюжети для робіт, близькі душі українця дорослого та малого.
Дійсно, милує око та нагадує рідну домівку в селі красива композиція на всю стіну в кабінеті української літератури «Садок вишневий коло хати». У просторій їдальні - великі зображення фруктів, українки з хлібом-сіллю. І приміщення в гуртожитку ліцею прикрашає низка робіт Василя Калюшика. У творчості самодіяльного митця радянської епохи були й портрети тодішніх лідерів держав. Багато малюнків роздавав друзям, учням свого гуртка, як вияв поваги чи добрих почуттів.
З розвитком сучасних технологій, зокрема комп’ютерного дизайну, професія художника-оформлювача стає не такою затребуваною, як колись. Однак у розмаїтті мистецьких жанрів її представники завжди були в гущі народу, на видноті достоїнств і недоліків картин, пропагуючи своєю творчістю головні ідеї державної політики, духовності й естетики.