З вірою в Господа

«Небесных воинств, архистратиже, молим тя присно мы недостойнии…». Щонеділі й на свята під час літургії в храмі села Тутовичі звучить цей тропар, адже церква посвячена на честь святого архістратига Михаїла. З історичних джерел відомо, що цій святині 364 роки. Таких архітектурних пам’яток на Поліссі одиниці.

Про події, пов’язані з її багатовіковою історією, дізнатись не поталанило, позаяк настоятель храму отець Володимир, з яким спілкувались декілька годин, служить тут лише півроку. До цього був священиком у Карасині, там богослужіння здійснювали в пристосованій будівлі, що невдовзі згоріла. Отож, священнослужитель спільно з мешканцями села й спонсорами розпочали будівництво нової церкви, яку звели вже за 2 роки. Правити службу в ній протоієрею Володимиру ще не доводилось, бо владика Анатолій делегував у Тутовичі. Тут на нього чекав скромний, але гарно впорядкований, дбайливо, за можливостями тамтешньої громади відроджений ізсередини старовинний дерев'яний храм, що потребував термінової реконструкції. Про виконання ремонтних робіт за кошти парафіян годі було й говорити, адже святиня, де впродовж століть проводили лише поточні ремонти, потребувала значних капіталовкладень. Отож довелось залучати меценатів. І от через короткий проміжок часу за сприяння уродженця Тутович, а нині мешканця Москви, власника фірми «Карат», зрештою, людини багатої та щедрої душі Володимира Корсуна, цю благородну справу все-таки розпочали.
- За останні півроку провели значний обсяг робіт, - розповідає отець Володимир, ласкаво запрошуючи до вже реконструйованого храму. - Передусім привели в належний стан покрівлю, що довгий час протікала. Володимир Корсун завчасно придбав і доставив усі необхідні будівельні матеріали, винайняв бригаду спеціалістів. Охоче допомагали й парафіяни, які навідувались до храму за велінням серця. Серед них голова новоствореної парафіяльної ради Валентин Троцьковець.
І не дивно, адже отець Володимир простий у спілкуванні й за час, що служить у Тутовичах, зумів прищепити любов до Всевишнього багатьом. А коли людина приймає в серце Господа, то не цурається церкви. У ній встановили нові пластикові вікна, де необхідно замінили дерев’яні бруси, зовні святиню оббили сайдингом. Ці зміни відразу помітили, крім того, в очі впали красиво оздоблені хоругви, з любов’ю вишиті рушники, живі ароматні квіти. Не менш цікава й сама споруда, адже будували її понад три століття тому з брусся, яке, хоч і не скрізь, але добре збереглось. До слова, коли будівельники замінювали пошкоджене, деінде відчували навіть запах живиці. Розписана церква в колишньому стилі. Є тут і декілька старовинних ікон. Найдавнішим – майже 150 років, хоч і відреставровані, проте вражають неординарною манерою написання.
– Щедрі тут люди, - наголошує батюшка. – Дарують у храм ікони, часто передають їх мешканці віддалених населених пунктів. Церковне начиння потребує поповнення, нещодавно сільський голова Галина Савчик подарувала підсвічник, таким чином дала добрий приклад іншим.
Є чим пишатися отцю Володимиру, адже в церкві діють два хори. Перший створили давно, тому й співають у ньому люди старшого покоління. З часом одні учасники відходять, натомість приходять інші. Ось уже понад 30 років керує ним Серафим Бичковський, якого в окрузі добре знають і шанують. Зі світлою, доброю посмішкою зустріла нас керівник молодого хору Катерина Гамза, яка є професіоналом своєї справи. Бо закінчила регентське духовне училище. Жінка зазначила, що хор був і раніше, але з певних причин часто розпадався. Проте відтоді, як у храмі служить отець Володимир, діє регулярно, можливо тому, що священик надав його відродженню особливого значення, придбав для хористів необхідну літературу, а тутешній майстер виробів з дерева Володимир Сергійчук подарував меблі. Учасники молодого хору активно відвідують церкву, бо знають, що їх спів подобається людям, а значить, і Богу.
Про те, що недільна школа наставляє та виховує дитячі душі, отець Володимир зрозумів давно. Тому й вступив в Українську Ужгородську Богословську академію, яку нещодавно закінчив, а відтак отримав право викладати в навчальних закладах Боже слово. Перші заняття проведе вже після різдвяних свят. До цієї миті готується заздалегідь, адже дітям так багато необхідно розповісти про Господа - Спасителя наших душ. Радо очікує отець Володимир на ще одне урочисте дійство, що відбудеться 7 лютого. У цей день православні християни вшановують ікону «Утамуй мої печалі». У Тутовичах відбудеться також висвячення храму після реконструкції. Сподіваються парафіяни, що завітає на празник і меценат, гордість села Володимир Корсун, якого з радістю чекатимуть, щоб подякувати за доброчинність. А цей день вважатимуть другим престольним празником.
Розповідав отець Володимир про храм з іскрою в очах, бо завдяки людям, які мають Бога в серцях, святиня не стоятиме пусткою. Принагідно повідав і про плани на майбутнє: необхідно замовити й встановити нові вхідні храмові врата. Священик надіється, що коли буде віра в Господа, все заплановане обов’язково втілять у життя і тут завжди лунатиме церковний дзвін – євангельський заклик до людської совісті. У його благовісті є дивна сила, яка глибоко проникає в людські серця, навертає до Господа.