Опубліковано СН
Фото Василя Сосюка.
Єгипет – країна давніх, екзотичних традицій і обрядів. І багатьом туристам, які туди їдуть, цікаво ознайомитись не тільки з всесвітньо відомими пам’ятками історії, але й національною кухнею, побутом, характером місцевих жителів. А як араби почуваються в Україні, на сарненській землі? Саме про це випала нагода поговорити з єгиптянином Ель Хаггаг Абдул Махмуд Омаром. Рідні називають його простіше – Бакар.
- А чим Ви займаєтесь? Чи маєте хобі?
- Я працював у Хургаді рятувальником. Дуже люблю море, воду, можу пірнати без маски на глибину 35 метрів. Це і є мої професія й одночасно хобі.
- Кажуть, у Єгипті великі сім’ї, а чоловікові дозволяється мати не одну дружину...
- У нашій країні сім’ї надається особливе значення. І ви праві: вони дуже великі. При народженні дитини більше чекають хлопчика. А чоловік може мати 4 дружини. Розлучення дають тільки в тому випадку, коли вона хвора, не спроможна народити дітей чи зрадила йому. Будь-яку іншу причину не розглядають. Якщо ж вдається розлучитись, то діти до 14 років живуть з мамою, потім ідуть до батька. До речі, у Єгипті дозволено одружуватись навіть двоюрідним братам і сестрам, але обов’язково вони повинні надати довідку від лікаря про те, що в них будуть здорові діти.
- Ви бажаєте мати ще дружину?
- Ні, більше брати жінок не буду. У нашій родині у всіх по одній.
- Розкажіть, як у вас відзначають весілля?
- Якщо хлопець хоче одружитись, він повинен купити будинок або квартиру, який оглядають гості. А ще зробити подарунок для своєї майбутньої дружини (здебільшого ювелірні вироби) й отримати згоду батьків. Перед весіллям укладають контракт, де вписують, що приніс чоловік і що жінка. А при розлученні кожен забирає своє, навіть подарунки.
Обряд одруження проходить 4 дні на спеціальному майданчику біля дому. Гості сідають на землю: з одного боку чоловіки, з іншого - жінки. На свято запрошують музикантів. Хто хоче привітати наречених, підходить до мікрофона, називає своє ім’я й кладе гроші. Скільки подарували - записують. Крім грошей, також традиційно приносять чай і цукор. Пізніше молодята його продають. Дарують у середньому 25 тисяч фунтів, що відповідає приблизно такій же сумі в гривнях. До речі, на похорон також ідуть з цукром і чаєм. На весіллі танцювати дозволено тільки чоловікам.
- Відомо, що єгиптяни дуже релігійний народ.
- Так, це правда. У нас просто не розуміють, як можна бути невіруючим. Дев’ять десятих населення – мусульмани, всі інші – християни (копти). Подеколи люди різних релігій живуть в одній сім’ї. Обряди їх з часом стали дуже схожими. Наприклад, єгиптяни святково відзначають сьомий день життя новонародженого. Коли оплакують померлих, б’ють себе долонями по щоках і в перші дні трауру приймають співчуття під сауном - дерев’яним навісом перед будинком. Обов’язково зустрічаємо Шам-Єль-Нессін - «весняний вітерець».
- А як у вас одягаються?
- Традиційний чоловічий одяг (феллахов) – довга, до п’яток, сорочка з бавовняної тканини синього чи білого кольорів (галабея), яку вдягають поверх коротких штанів. Головний убір – лебда. Жіночий складається з довгої чорної сукні з вільними рукавами й чорної хустки на голові, якою прикривають нижню частину обличчя при зустрічі з чоловіком. Накидка (хіджаб) здавна захищала лице від сонця й пилу. Але її носіння не зводиться тільки до зручності, а й обумовлено традиціями ісламських громадян. Вважається, що жінці, яка носить накидку, простіше знайти чоловіка з серйозними намірами, адже хіджаб є символом скромності. Проте так одягаються все менше. Люди в традиційному вбранні зустрічаються в міських кварталах, де проживають бідні.
- На ставлення до туристів впливають такі суворі традиції?
- Незважаючи на суворі ісламські традиції, Єгипет – доброзичлива країна, тут завжди раді гостям. Але їх потрібно поважати. Оголені плечі й короткі спідниці в жінок можливі на території готелю, але не дуже доречні для вуличних прогулянок. Справжні мусульмани не вживають алкогольних напоїв, але не заперечують, коли це роблять інші. Не прийнято фотографувати місцевих жителів без їх дозволу, критикувати іслам, їсти й палити на вулиці.
Наталія ДЕМЧУК.