Опубліковано СН
Сонце хилилося до заходу, а Галину не полишало бентежне почуття. Сьогодні в доньки випускний вечір і жінка вирішила, що Настуся буде на ньому з батьком, про якого весь час розпитувала.
Адресу Олексія знала, тож написала листа, в якому повідомила, що Настя його дитина. Боялася навіть собі зізнатися, що так вчинила не заради неї, а й сама хотіла через багато років зустрітися з ним. Одягла найкраще плаття, причепурилася, декілька разів виходила на зупинку. Вірила й не вірила, що він озоветься.
Олексій приїхав останнім автобусом. Галина впізнала його одразу. Він теж не забув її, посміхнувся. Сказав: «Веди до доньки. Серцем відчував, що в тебе моя дитина, хоч це й заперечувала. Галино, я б не одружився на іншій, якби знав, що маю доньку. Ти мовчала стільки років, і лише тепер сказала правду». Жінці не було чого сказати на свій захист.
Коли прийшли до будинку, Олексій побачив Настю. Серце забилося, як спійманий птах: це ж вона, його донечка. Як же їй про це сказати, і чи зрозуміє вона його? На поміч прийшла Галина: «Доню, це Олексій, твій батько. Ти його ні в чому не звинувачуй. Це я не сказала тобі правду. Сьогодні на випускному будеш з ним, і не заперечуй». Олексій не наважився підійти до доньки. Він не міг звикнутися з думкою, що вона в нього є.
На випускному Галина була поруч з батьком. На них дивилися зі здивуванням, але ніхто нічого не запитував. Він декілька разів запросив доньку на танець, але не наважився сказати їй хоч слово. Галина ж вдосталь наговорилася з ним. Згадали, як познайомилися. Тоді з подругами пішла купатися. Плавала погано, але хотіла похизуватися перед хлопцем, який приїхав до друга. Коли стала тонути, він її врятував. Так і познайомилися. Олексій часто приїжджав, та Галина сміялася, коли приносив їй ромашки й цілий вечір гадав: «Любить, не любить». Коли відчула, що вагітна, сказала: «Нам не потрібно зустрічатися. У мене є інший». І сама не могла зрозуміти, навіщо так жорстоко вчинила. Олексій писав, намагався зустрітися, але вона мовчала. Дізнавшись, що одружився, зрозуміла, що кохає його. Після довгої мовчанки запитав: «Галино, скажи, ти ніколи не кохала мене? А я й до цього часу не можу тебе забути».
- Прошу, не тривож мого серця. Тисячу разів пошкодувала, що так вчинила з тобою, донькою. Тільки зараз маєш сім’ю і я тобі не потрібна, - відповіла, нахиливши голову...
- Буду допомагати доньці. І не заперечуй. Ти багато дурниць наробила у своєму житті, - сказав наостанок Олексій.
Вранці Галина провела його на зупинку. Перед від’їздом зайшов у кімнату до доньки, вона спала. Не наважився її будити. Поцілував і поклав біля неї ромашки. На зупинці, коли підійшов автобус, обійняв Галину й теж поцілував, залишивши в серці смуток. Вона повільно пішла додому, ковтаючи сльози. На докір: «Мамо, чому ти мене не розбудила? Я ж навіть не попрощалася з батьком», пригорнула доньку й попросила: «Пробач мені, завинила перед тобою. А батько дуже радий, що в нього є ти. Він приїжджатиме часто».
Галина довго не могла заспокоїтись. Зірвала декілька ромашок, почала шепотіти: «Любить, не любить…». Пелюстки вкривали землю, вириваючи з серця печаль і смуток.
Валентина ПАВЛУШКО.