Опубліковано СН
Сказати, що економіко-правовому ліцею «Лідер» пофортунило з керівником Тамарою Колоїз – нічого не сказати… Словами не передати того неповторного приємного відчуття, що вщерть переповнює і вчителів-колег, і ліцеїстів, і їх батьків, і кожного, кому пощастило спілкуватися з цією чудовою жінкою, неординарною особистістю. Непідробна щирість, такт, уважність, вміння вислухати й зрозуміти, а головне, знайти й прийняти правильне рішення, - підкорюють, викликають глибоку симпатію. Завжди оперативно, розсудливо оцінює ситуацію, знаходить вихід, причому мало не з математичною точністю. Інакше Тамара Колоїз і не зробить, а секрет полягає в тому, що за фахом вона математик. Звідси закономірність успіхів у всіх справах і починаннях керівника, який до найменших дрібниць подумки все зважить, прорахує, ніби геометричну теорему доведе.
Здавалось би, на перший погляд математика - сухий предмет, цифри, як бджолиний вулик. Та для неї це своєрідна віддушина. Вона залюблена в цифрове царство ще зі шкільних років, відколи предмет почала викладати Ірина Самойлик, яка, на жаль, уже відійшла у вічність. Та колишня учениця з такою любов’ю згадує її як людину, педагога, що мимоволі заслухаєшся. Ото, напевно, на тих уроках у Тамари забрунькувалися людяність, щирість, чуйність, помножені на відповідальність. А може, й з родини. Найстарша з-поміж сестер і брата завжди відчувала за них відпові-дальність. Батьки знали: Тамара – надійна опора й підтримка для молодших як удома, так і в школі. Тому були спокійними: «Справжня господиня росте». Дехто навіть і зараз каже, «що то Тамара їх на ноги поставила».
Після закінчення міської СШ № 1 ім. Т.Г. Шевченка (нині НВК «Школа-колегіум») поїхала в Рівне, подала документи на фізмат Рівненського педінституту ім. Мануїльського (нині Державний гуманітарний університет). І поповнила студентські ряди вузу. Проте на останньому курсі довелося перейти на заочне навчання, бо вийшла заміж. І тут проявила самостійність і розсудливість - треба ж дати дорогу молодшим сестричкам.
Влаштувалася старшою піонервожатою в Тріскинську восьмирічку. Зі школярами одразу знайшла спільну мову, бо любила дітвору. Організовувала разом з класоводами концерти, конкурси, спортивні змагання. Коли дізналася, що в Цепцевицькій школі звільнилося місце вчителя математики, попросилася. Хай на один навчальний рік, але так хотіла себе випробувати. І відчула, що може працювати самостійно: вдається зацікавити вихованців предметом, навчити логічно мислити. Це додало сил і впевненості. А тут ще й пощастило перейти на роботу в райцентр. Адже в родині Колоїзів підростали дві донечки, що, зрозуміло, вимагали більше часу. Тож Тамара з радістю пішла працювати в СПТУ-21 (професійний сільськогосподарський ліцей).
Вроджений педагогічний такт, підтримуваний вимогливістю, нестандартний підхід до подачі матеріалу, його закріплення захоплювали майбутніх механізаторів. Тамара Гнатівна вміла врахувати їх індивідуальні можливості, розумовий потенціал з тим, щоб максимально використати кожну хвилину уроку, зацікавити, досягти бажаного результату. Про авторитет серед колег свідчило те, що Тамарі Колоїз довірили очолити профком навчального закладу. Еталоном порядності для неї послужив директор училища Олексій Захожий. Їх тандем вдало вирізнявся з-поміж аналогічних навчальних закладів області, до сарненців їхали за досвідом, ставили в приклад. Справжніми натхненниками зарекомендували себе Марія Крот, Наталія Печинська.
З легким щемом прощалася з колективом, коли відгукнулася на запрошення дирекції СШ № 5, а після реорганізації пропрацювала в закладі до 2001 року. Вже з неабияким досвідом, своєрідним почерком побудови занять викладача математики ставили в приклад, її вихованці виборювали призові місця на районних та обласних олімпіадах. Гарні стосунки склалися і з колегами та директором Тамарою Шепель, яка підтримувала творчі пошуки вчителя математики. Тренінги, круглі столи й інші форми та методи охоче переймали предметники району. Школа настільки захопила, що не могла без галасливої дітвори, улюбленого предмета, шкільного дзвоника. Перевірила: умовили було працювати в РДА, однак 1 вересня повернулася в гімназію до своїх вихованців.
Вісім років віддала учням цього навчального закладу і сумувала, працюючи в новоствореному економіко-правовому ліцеї. Та хвиля новацій «Лідера» захопила настільки, що невдовзі перейнялася новими проблемами. А тут ще запропонували очолити педагогічний колектив. Що й говорити - розгубилася. Її з півслова зрозуміла Алла Гавдьо. Знайшла такі переконання, що сумніви мало-помалу розвіялися. Тамара Гнатівна відчула, що в ліцеї зібрався колектив однодумців. Тут працюють чуйні, добрі наставники. Кожен з них добре усвідомлює, що особистим досвідом, прикладом, знаннями, на українських народних традиціях можна виховати духовно багату особистість. Нестандартна організація навчально-виховного процесу, копітка підготовка кожного заняття, масового заходу допомагають досягти поставленої мети: допомогти юні якомога більше поглибити знання з обраного фаху.
«Лідер» і справді в числі кращих серед закладів шкільного типу області, держави. Випускники щороку поповнюють вузи України, успішно працюють. Як ось Анатолій Бортнік, Ірина Бахно, Альона Мичка та багато інших. А до ліцею приїжджають колеги–освітяни, творчі групи вчитися, переймати досвід, науково-практичні конференції на рівні держави вже стали традиційними й місцева влада може показати, як працює депутат районної ради Тамара Колоїз. Звичайно, це не без допомоги відділу освіти РДА на чолі з Людмилою Макрицею, яка підтримує ініціативу та пошуки навчального закладу, спостерігаючи, як його очільник не зупиняється на досягнутому, впевнено йде у завтра й веде за собою обдарованих, талановитих і також невтомних у навчанні й праці юнаків і дівчат. А зобов’язує до постійної інтелектуальної діяльності високе звання за-служеного вчителя України. Як член творчої групи української асоціації директорів закладів нового типу побувала зокрема в Москві, Пушкіно Росії, де були вражені доробком українських колег.
А вдома, у Сарнах, невпрогорт справ. Торік ліцеїстам вручили ключі від сучасного житлового гуртожитку, над будівництвом й облаштуванням якого старанно попрацював колектив ТзОВ «Укрполь», де керівником, до слова, молодша сестра Тамари Ніна Ткаленко. Товариство відкрило цех з виготовлення меблів, де робітники працюють на італійському обладнанні, й перша їх продукція поповнила кімнати гуртожитку. На часі спортивний зал. З таким колективом Тамара Колоїз, як кажуть, гори зверне. Славиться ж бо музеєм вишиваної ікони, а якою популярністю серед молоді користуються студії «Фієста», «Мельпомена»… Зрештою, хіба про все можна розповісти, коли кожен день висуває нові проблеми? Ось і підступна хвороба випускниці Маргарити, на діагностику якої потрібна досить солідна сума. До складчини колективу ліцею долучилися навчальні заклади міста.
Ювілей директора, як у краплині води, віддзеркалив багатогранне життя неординарної особистості. Як депутат районної ради від «Нашої України», до фракції якої входить, до речі, її вихованець Андрій Мичка, докладає зусиль, аби внесок однопартійців у пожвавлення та вдосконалення навчально-виховного процесу учнівської юні в районі був на рівні вимог сьогодення.
Скрізь встигає керівник. А коли поцікавилась, кому завдячує педагогічною кар’єрою, плідною роботою, визнанням й авторитетом, з радістю відповіла: «Родині й колективу, в якому працюю. Без них не уявляю свого життя». А ще долю цієї прекрасної жінки, дбайливої матері, господині скрашують онуки, яких батькам подарували дві улюблені дочки. Коли мама-бабуся переступає поріг ошатного будинку, що по вулиці Чкалова в райцентрі, вони обсідають горобцями й щось щебечуть до пізнього вечора. І відходять, здається, денні клопоти, проблеми. Однак рано-вранці Тамара Колоїз звично поспішає, як сама жартує, до другого свого дому - ліцею, де разом з колегами, юнаками та дівчатами розпочинає новий день звичайного, буденного, але такого принадного життя.
Раїса БРИЧКОВА.