Опубліковано СН
Не пара
Сергію було майже 30, коли прийняв для себе досить виважене рішення.
Не можна сказати, що був обділений жіночою увагою, але серце обрало Олену. У неї була дитина від громадянина Німеччини. Можливо, дівчина сподівалась, що той колись повернеться неї, тож на пропозицію Сергія відповіла згодою, але на приживання в громадянському шлюбі. Спочатку все йшло добре. Згодом Олена і Сергій вирішили мати власну дитину. Хлопець вдень і ночі опікувався своєю коханою, виконував усі її забаганки. Почуття настільки затьмарили йому розум, що не звернув уваги, коли Олена вперше підняла на нього руку. Прозріння настало пізніше, коли, дочекавшись бажаної дитини, кохана жінка повідомила, що відмовляється від новонародженої, а сама повертається до свого німця.
Сергій був у розпачі. Його не залишали думки про Катерину – так він уже назвав свою дівчинку. – Тільки б не встигли її передати до будинку немовляти чи деінде. Але правда і доля були на його боці – з пологового будинку Катерину забрав повноцінний батько. Допомагали, як кажуть, усім світом: і лікарі, і родичі, і друзі. Останні не раз говорили Сергію: «Може, вже пора й про себе подумати?». З того часу минуло майже шість років. Підростала Катя. Мама так і не поцікавилась жодного разу нею. А за Сергієм закріпився статус батька-одинака. Та він вирішив спробувати. Зайшов на сайт знайомств в Україні, перечитав анкети, написав Ірині. Нічого не приховував, розмістивши на своїй сторінці власні фото з донькою. За короткий час обмінялись номерами телефонів і домовились зустрітись через декілька днів…
Коли Ірина дісталася до незнайомого їй райцентру, густі сутінки сповили місто. На зупинці її ніхто не чекав. Жінка, з якою Ірина познайомилась в автобусі, запропонувала свою допомогу. Але, чемно подякувавши, відмовилась. Соромно було зізнатись, що не знає ні назви вулиці, ні прізвища чоловіка, до якого приїхала. Зателефонувала до нього. Сергій вибачився, сказав, що в нього виникли проблеми і попросив іти по дорозі, пообіцявши вийти назустріч. Настрій у дівчини був зіпсований, але вирішила не відступати. Сергій зустрів її майже біля будинку, в якому знімав двокімнатну квартиру, сказав, що донечка в бабусі. Розмовляли до півночі. Ірина ж зробила для себе висновок: є на сайті знайомств реальні нормальні чоловіки. Одним з них був Сергій – порядний, вихований, інтелігентний, ерудований. Звернула увагу на його бібліотеку, серед яких переважали книги В. Сухомлинського, А. Макаренка та «Православная энциклопедия папы». Чесно кажучи, ніколи не зустрічала батька, який би так серйозно ставився до виховання своєї дитини. Але випадок Сергія був особливим – він – тато-одинак…
Прокинулась Ірина від смачного запаху, який пробивався через прочинені двері кухні. Сергій готував сніданок. Після якого довго умовляв Ірину не їхати зранку, а залишитись ще, до вечора. Вона знала те, що вдосвіта Сергій має йти на роботу, відчувала, що любов до своєї дівчинки Катерини заполонила все його серце і єство і навряд чи залишила місце ще для когось. Ірині важко було говорити, але вона тихо сказала: «Вибач мені. Справа не в тобі. Я не залишусь і не повернусь. Ти заслуговуєш на щастя». Закрила за собою двері і майже побігла сходами донизу, намагаючись підборами заглушити стук свого серця, яке несамовито кричало від болю.
Марія КУЗЬМИЧ.