Опубліковано Зоя Тимцунік
Роботу рятувальника можна порівняти хіба що з професією медика – і ж відповідальність, прагнення врятувати, відданість обов’язку, вірність клятві.
А що насправді там, за фасадом високого покликання?.. Саме це запитання поставила начальнику Сарненського райвідділу територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Рівненській області Сергію Мосійчуку незадовго до професійного свята.
- Сергію Павловичу, то як воно – врятувати людину? Певно, героями почуваєтеся?..
- Повірте, насправді все далеко не так райдужно. Насамперед це місцями кропітка, а подеколи – виснажлива робота, що вимагає миттєвих, а головне – правильних рішень, адже від них нерідко залежить життя людини, за яке несемо відповідальність.
Ось, скажімо, у понеділок, 10 вересня, у телефонному режимі надійшло повідомлення від охоронця урочища «Гребний канал» про те, що на перилі моста через річку Случ на автодорозі «Київ-Ковель» стоїть дівчина й погрожує вчинити самогубство. На місце неординарної пригоди негайно направили перше відділення пожежної частини на чолі з капітаном служби цивільного захисту Олександром Шахном. Тим часом викликали карету швидкої допомоги й слідчо-оперативну групу райвідділу міліції.
…Дівчина, вчепившись за бетонну основу мосту, звисала над водою й нікого не підпускала до себе, загрожуючи відпустити руки. Проте через кілька хвилин не втрималася й таки впала в річку. Олександр Шахно та прапорщик Дмитро Ляшко витягли самогубцю з води та передали працівникам лікарні.
Ким виявилася потерпіла? Ученицею загальноосвітньої школи району. Нині вона в травматологічному відділенні Сарненської ЦРЛ з діагнозом забій шийного грудного відділу хребта.
- Але ж рятуєте не лише самогубців? Із будь-ким може трапитися нещасний випадок…
- Дійсно, від нещасного випадку ніхто не застрахований. Наприклад, у липні сталося таке. Жителька райцентру повідомила, що по вул. Толстого, 29 у колодязь упала людина. Відділення в складі чотирьох чоловік: Олега Кір’яха, Андрія Наливайка, Ігоря Дорожка, Олександра Лабунського – за лічені хвилини прибуло за цією адресою. Рятувальники зняли з колодязя верхню кришку з барабаном для піднімання відра. Відтак Олександр Лабунський (в апараті захисту органів дихання) спустився у 8-метрову криницю. За допомогою рятувальної мотузки та трьохколінної драбини з неї витягли Любов О., 1936 р.н. На щастя, пенсіонерка перебувала в задовільному стані й подальшої госпіталізації не потребувала.
- З води Ви людей витягаєте. А чи доводилося знімати з висоти?
- Всякого доводилося. Приміром, отримали повідомлення, що людину помітили згори залізничного мосту через річку Случ. Справді, коли приїхали на 306 кілометр перегону Страшеве-Сарни, на висоті 15 метрів, на верхній фермі мосту, майор служби цивільного захисту Орест Павлюк виявив в шоковому стані потерпілого, з розбитим обличчям. Звісна річ, самостійно він пересуватися не міг, отож спускали його по стаціонарній металевій драбині, використавши рятувальну мотузку. Медики діагностували у Василя Д., 1975 р.н., черепно-мозкову травму, струс головного мозку, переохолодження.
Ось такі вони, будні рятувальника. Як бачите, далекі від романтики й фанфар. Але це наш обов’язок – рятувати людей. Отож зі шпальт районного часопису вітаю з професійним святом усіх причетних до цієї благородної місії. Особлива вдячність начальнику караулу Миколі Мінчуку, командирам відділень Сергію Кревському, Дмитру Ляшку, пожежним-рятувальникам Івану Неруді та Віталію Жакуну, яким притаманний високий професіоналізм.
- Успіхів вам у нелегкій, але вкрай потрібній суспільству роботі.