Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
У 1973 році в мальовничому чудовому селі Кричильськ у родині Андрія та Пелагеї Шульгатих народилася шоста дитина. Вона була ясна, як сонечко, і світла, як день. За що отримала ймення Світлана.
Батьків її шанували як щирих, відвертих, добрих і роботящих людей, розповідає Світлана. Тато працював у сільській майстерні, стельмашні, як її називали, столяром. Умів робити з дерева все: вікна, двері, стільці, підлогу, столи… Ще в 11-літньому віці, згадують його сестри, змайстрував жорна, якими згодом мололи зерно на хліб.
Мама впродовж 30 років працювала листоношею в селі. Односельці називали її чуйною, порядною й відповідальною жінкою. Скільки газет, листів і журналів пройшло через тендітні руки. Люди ділилися з нею секретами, бо знали, що Палажка не розкаже їх нікому. До кожного двору протоптала стежину. І зараз, зустрічаючи односельців, дівчина чує про неньку, якої вже немає півтора року, багато хороших слів. Донині зберігає, як пам’ять, мамині вишиванки, рушники, скатертини, наволочки. Справжня майстриня знаходила час і для рукоділля. Навіть за день до смерті вишивала доріжку.
Світлана ж мріяла про вчительську професію. Дуже любить дітей, навчатися й спілкуватися з людьми. Так склалася доля, що після закінчення школи до вузу не вступила, а вийшла заміж у сусідні Одринки. Як любив жартувати її класний керівник Леонід Куліш-Зіньків, «за граніцу». Багато хто з хлопців мріяв про таку дружину. І пожартує, й гарна на вроду, й дома господиня. Вибрала Віктора Чижа. Понад 20 років Віктор Омелянович працює лісничим Кузьмівського лісництва. Подарувала йому кохана дружина троє дітей – дві доньки та сина. Але навіть після їхнього народження продовжувала вчитися вдома. Закінчила курси англійської мови Європейської школи кореспондентського навчання для вищого рівня. Купувала книги, касети. Старшій Марійці вже 18, закінчила Сарненське ВПУ-22, за фахом бухгалтер. Катруся – учениця Сарненської ЗОШ І-ІІ ступенів - економіко-правового ліцею «Лідер». Сашко - шестикласник місцевого навчального закладу. Діти – помічники в сім’ї, її опора. І всі пишаються своєю мамою Світланою, яка у 2001-ому вступила до Рівненського державного гуманітарного університету на факультет української філології (за спеціальністю українська мова та література, англійська мова, світова література).
Зараз Світлана Андріївна в Одринківській ЗОШ І-ІІ ступенів навчає дітей рідній мові та літературі, виконує обов’язки заступника директора.
Молода вчителька дуже любить співати, декламувати гумор і поезію. А ще пише вірші й життєві історії, які залюбки слухають її колеги й односельці. Вона – активна учасниця фольклорного ансамблю «Райдуга», брала участь і в районних конкурсах. Зокрема, читців-декламаторів, присвяченого пам’яті письменника-гумориста, земляка Леоніда-Куліша, де зайняла 3 місце. Цьогоріч на такому ж поетичному змаганні в Кричильську Світлану Чиж нагородили грамотою райдержадміністрації. Пробує себе й у ролі тамади на весіллях.
Сільському педагогу роботи вистачає (родина тримає підсобне господарство). Але Світлана Андріївна цікавиться всім новим, розвиває, як каже про себе, інтелект, вивчає Біблію. А ще випікає пироги та хліб. І своїм життєвим кредо вважає слова: «Завжди пам’ятай, хто ти й звідки, якого роду. Й роби добро – тобі віддячать тим же».
Знаю, що кожен, хто обирає педагогічний фах, бере на себе відповідальність за тих, кого вчить і виховує, разом з тим відповідає й за самого себе, професійну підготовку, право носити таке високе й почесне звання. В умовах суперечливого сьогодення все це здається непросто. Та радує, що, незважаючи ні на що, одна з моїх перших учениць Світлана Чиж, професійний обов’язок виконує гідно, завжди була й залишається головним світочем у житті дитини, даруючи їй тепло свого серця та скарби знань.
Марія КУЗЬМИЧ.