Опубліковано СН
Чесно кажучи, не збирався порушувати тему. Якось у круговерті щоденних клопотів нібито й не до того. Але, перебуваючи в черговій відпустці, мав змогу ближче поспілкуватися з жителями вул. Драгоманова, що в райцентрі і на якій проживаю, та навколишніх Фрунзе, Леонтовича, Короленка, Княгині Ольги, Космонавтів. Майже всі вони в один голос скаржаться на підтоплення присадибних ділянок, житлових і підсобних приміщень. Дійсно, підтоплення окремих вулиць міста в останні роки є серйозною проблемою і завдає значних збитків, матеріальної, моральної шкоди жителям. Після кожного сильного дощу нанівець зводиться праця людей, руйнуються будинки, погіршується екологія, бо в застійних дощових водах, яким нікуди діватися, розмножуються кровососні комахи, гниють рештки врожаю, рослинність, а городи перетворюються в жаб’ячі розплідники.
Але давайте повернемось до історії Сарн. Місто розбудовувалось навколо залізничного вузла, відвойовуючи в природи метр за метром непрохідні болота та дрімучі ліси. Потрібно було багато кмітливості, щоб на болотах, торфовищах будувати житло, а біля нього вести підсобне господарство, обробляти городи, садити садки. І це нашим попередникам вдавалося. Підґрунтям служили тяжка праця та винахідливість. Будинки зводили на дубових палях, а вздовж забудованих вулиць прокладали осушувальні канави, сліди яких збереглися й донині, підтримували їх у робочому стані силою громади та під контролем місцевої влади. Старше покоління сарненців пам’ятає, як у повоєнні роки проводили меліоративні роботи з осушення боліт. Здебільшого вручну, часто у вихідний день, розчищали вже існуючі та викопували нові канави. До цього залучали всі без винятку колективи організацій і установ району та міста. А запитайте в старших людей, у пам’яті яких ще збереглися польські часи. Боронь Боже самовільно було розпочати будь-які роботи на меліоративній канаві. Штраф значний, а то й кримінал були гарантованими.
А що маємо тепер? Незважаючи на те, що Сарни з кожним днем, роком стає сучасним європейським містечком, мусимо констатувати факт підтоплення значної частини райцентру, навіть після невеликих дощів. Хто ж винен у цьому? Давайте, шановний читачу, пройдемося вулицями. Колишні меліоративні канави, які рятували місто від підтоплення, здебільшого не функціонують. Вони або засипані, або ж на них, перекривши стік води, зведені гаражі чи інші добудови. Багато громадян вважають за моду на городі, де протікала вода в канаві, вирити глибоку яму, назвавши її ставком чи копанкою, і почати розводити там рибу, не маючи про це елементарного поняття. Крім кумкання жаб, нічого більше не мають. І все це робиться без відома місцевої влади та погодження відповідних структур. Коли ж затоплюються городи, будинки - починається звинувачування всіх, і влади в першу чергу, тільки не самих себе. А чи не краще було б усім миром навести лад на вулицях, розчистивши стічні канави, знести самовільні добудови, відновити рух стічних вод. Звичайно, це непросто, адже багато земельних ділянок стали приватною власністю, а через ці ділянки проходять канави. Тому не так просто сьогодні наводити порядок з осушування. А якщо взяти до уваги ментальність окремих громадян - затопило мене, хай затопить сусіда, то це взагалі стає неможливим.
Разом з тим є надія, що міська рада не залишить багатьох жителів наодинці з підтопленням. Особисто знаю, що міськрада вирішує питання попередження підтоплень багатьох вулиць, зокрема замовила відповідний проект плану. Ось тільки все впирається в кошти. З цього приводу хотілося б почути роз’яснення фахівців міської ради, в якій стадії перебуває вирішення цього питання, і чи буде воно вирішеним взагалі.
А поки готують план, давайте, шановні жителі міста й населених пунктів, що потерпають від підтоплення, наводити лад у своїх обійстях. Мабуть, дивлячись на те, що було зроблено старшим поколінням, потрібно низько вклонитися, дивлячись уперед – засукати рукави.
Ігор ЗАПУХЛЯК,
депутат районної ради, заступник голови постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села.