Опубліковано СН
Коли розквітають яскраві квіти й дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приніс на поріг Одринківської ЗОШ І-ІІ ст. свято останнього дзвоника. Воно радісне й водночас сумне.
Радісне, бо закінчився навчальний рік, а попереду чудові літні канікули. Сумне, бо дзвоник востаннє пролунав для випускників дев’ятого класу навчального закладу. Тепер у них інша життєва стежина.
Шкільні роки – це найсвітліша, найбезтурботніша пора. Іншої такої не буде, бо життя дасть кожному свої уроки, в нього свої закони, круті віражі, пороги, через які не кожному переступити й не кожному здолати. А школа – це той час, коли все легко й можливо. Ще тільки нещодавно їх зустрів шкільний поріг – маленьких, наляканих новим і невідомим, а вже ось вони – випускники, стоять на цьому ж порозі: дорослі, гарні, веселі й трохи сумні через розлуку з альма-матер.
Урочисту лінійку під звуки Гімну України директор закладу Ольга Чиж оголосила відкритою та побажала випускникам в дорогу життя взяти спогад про рідну школу, щоб вона залишилася тим промінчиком любові й добра, з яким завжди будуть поруч отчий дім, ніжна мамина колискова, солов’їна рідна мова, батькова мудрість і вчителеве слово. Хвилиною мовчання пом’янули героїв Небесної сотні й загиблих у зоні АТО.
Кожен учитель дорогий випускникам по-своєму, але, мабуть, ріднішої за першу вчительку немає. Марія Мельник дев’ять років тому зустріла та провела в Країну знань своїх вихованців, аби щедро засіяти перші зернятка мудрості. До слова також запросили й класного керівника Жанну Климець, а від імені батьків випускників до присутніх на святі звернулася Наталія Пілат, подякувала педагогам за турботу про їхніх дітей і щиру науку.
Кульмінацією свята в Одринках став особливий дзвінок, не схожий на жоден інший, що звучав у цьому навчальному році. Це останні срібні трелі для випускників, які подали дев’ятикласник Віталій Климець й учениця першого класу Інна Покотило, аби доля вихованців ЗОШ була чистою й величною, а на життєвому шляху зустрічалося багато добрих людей.
Василь ТИТЕЧКО.