Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Вічно живе слово, а з ним незнищенною є й історія. Нам ніколи не вдасться побудувати хороші партнерські відносини з країною без історичної правди. Хоч би яка була розповідь про те, що відбулося, найважливіші в ній правда і пам'ять. Народи можуть єднатися тільки так.
Польща – одна з держав Європейського Союзу, яка найбільше підтримувала Україну під час подій на Майдані та продовжує це робити в протистоянні з російським агресором на сході. Уже не один рік триває плідна дружба між Сарнами та Республікою Польща. Делегації закордонних гостей неодноразово відвідували наш край. Сарни є славним побратимом міст і прикордонної варти Польщі. Питання взаємин українців із ними символічне, бо доля цих держав-сусідів не тільки подібна, але й досить тісно переплітається.
Минулих вихідних поляки знову завітали в місто над Случем. У неділю в костелі Преображення Господнього молилися за загиблими захисниками у війні 1939 року та під час антитерористичної операції на сході України. Якщо торкнутися історичних джерел, то перед Другою світовою війною Сарни були містом військових, які охороняли східні кордони Польщі. Сарненський парафіяльний костел колись був гарнізонним храмом Корпусу охорони пограниччя. Делегація налічувала понад 50 чоловік, серед яких був комендант Надвіслянського відділу Стражи гранічної генерал бригади Ярослав Фрочек. До речі, у своєму виступі він говорив про важливість таких дружніх сусідських відносин, підтримку в час війни. Завітали також комендант Слоско-Малопольського відділу Стражи гранічної, полковник Яцек Гартман, начальник штабу Надбужанського відділу Стражи гранічної, підполковник Звібнєв Голан, консул Республіки Польща з культурних зв’язків у м. Луцьк Кшистоф Савіцький. Святковий молебень очолював ординарій Луцької єпархії Віталій Скомаровський за участю отця Владислава, настоятеля костелу, та інших священнослужителів.
Молитва за померлих у війні в 1939 році – сум і біль представників польської діаспори. Болючі історичні факти навіювали думки всім присутнім у костелі і про нинішню війну на сході України. «Ми молилися за упокій убитих в далекому 1939 році і в новітній Україні. Люди живуть доти, доки їх пам’ятають, і цією спільною молитвою ми показали, що у нашій пам’яті живуть земляки, яких забрали ці жорстокі війни. Ми молились також за мир, щастя, благополуччя України нині і в майбутньому. Тож нехай і надалі Божий храм об’єднує нас, зміцнює нашу віру. Спасибі всім за цю спільну молитву», - промовила міський голова Світлана Усик. Іще одним приємних моментом було вручення нагород, подарунків гостям та землякам.
На богослужінні також були присутні учасники бойових дій у зоні АТО та командир військової частини-0153 Олександр Сварицевич. Це людина, яка пройшла шлях жертовності, відданості військовій справі й народу. Разом з усіма бійцями АТО, з ким довелося бути на війні, командир гідно виконував свої обов’язки. І дуже влучно зауважив, що тепер, коли безпосередньо побачили й відчули, що таке справжня війна, з глибокою повагою ставляться до всіх, хто загинув і борються досі за свої землю, мирне небо над нею.
Україна 22 роки жила в умовах застою, тотальної корупції, розваленої економіки. І весь цей час не бачила війни, хоча її передрікали багато західних експертів відразу після розвалу СРСР. Однак вона переживає її нині, таку незрозумілу, але справжню. І хоч як прикро це визнавати, це ще не кінець. Невідомо, скільки ще загине синів України та проллється материнських сліз. З вірою в перемогу йдуть на війну наші рідні, друзі. З надією на швидкий мир проводжаємо їх зі сльозами на очах. Будьмо впевнені, що війна скоро закінчиться. Молімося, допомагаймо бійцям АТО, підтримуймо один одного в боротьбі з російськими найманцями. По совісті, без наговорів, цинізму й брутальності. Лише так зможемо здолати ворога. Людяність має велику силу. Як молитва, вона зцілює. Кажуть, хто втрачає її, той безславно закінчить своє існування.