Опубліковано Анатолій Кардаш
Фото Василя Сосюка.
вирішують у Чудлі нагальні питання благоустрою
- Село будується, розвивається, насамперед завдяки небайдужим до громадських справ людям, – каже чудельський сільський голова Володимир Жук. – Місцевий бюджет невеликий, тому в зробленому за останній час благоустрої населеного пункту вагома частка безкорисливої допомоги сільського активу, зокрема депутатів сільради.
Економісту за фахом Володимиру Жуку односельці майже чотири роки тому вперше довірили очолити громаду, однак йому є про що звітувати. Та й чудляни на власні очі бачать позитивні зрушення в рідному селі. Йдемо вулицею новобудов, де відведено під спорудження осель 54 ділянки. Першу чергу добротних будинків уже заселили. Сільський голова веде до обійстя Василя Яковця, єгеря Страшевського мисливського господарства. Він один з організаторів спорудження лінії електропередач до вулиці Садовій, особисто збирав кошти на добру справу. А встановлювали бетонні опори ЛЕП робітники ПМК-81. Молодий чоловік не приховує задоволення:
- Десять днів, як маємо світло, трифазний струм. П’ять років чекали цього часу. Громадою збирали кошти на будівництво: від кожної хати по декілька тисяч гривень. Недешево обійшлося, зате тепер відчуваємо благо цивілізації.
Володимир Жук додає, що нова ЛЕП перебуває на балансі сільради, із місцевого бюджету на її прокладання пішло понад 15 тис. грн. Ще 9,5 тисячі отримали з районного. Планувалось більше, але хоч би половину видали з наміченого. Адже на черзі будівництво на паралельній вулиці, де має вирости сорок нових господарств і, що важливо, буде продовжена лінія електропередач. Грунтову дорогу до новоселів теж підремонтують. В основному тут живуть молоді сім’ї. Днями переїжджає зі старої в нову хату найстарший хазяїн Василь Жук, йому немає ще й п’ятдесяти років.
Відрадно, що село росте, збільшується народжуваність. Дитячий садок, який відновив свою роботу під час головування Володимир Жука, заповнений, його треба розширювати ще на одну групу малюків. Громадою подбали про нову огорожу навколо кладовища. Щоправда, ковані залізні ворота на вході викрали безсовісні злодії, і досі їх не знайшли. У планах - заасфальтувати центральну площу села, для чого завезли 120 тонн щебеню. Проте на асфальтне покриття поки коштів не вистачає, очікують надходження до сільського бюджету податку на транспортні засоби.
У Чудлі в нинішньому році створили відділ пожежної охорони, його бійці ведуть цілодобове чергування. Уже встигли відзначитись на гасінні вогняної біди як у селі, так і в сусідньому Кам’яне-Случанському. Неодноразово виїжджали на ліквідацію вогнищ загоряння в лісові масиви Страшевського та Клесівського лісництв. Пожежній команді придбали нові спецкостюми, мотопомпу, що дозволяє ефективно боротись з вогнем.
Ще одну наболілу проблему розв’язали з допомогою депутата сільської ради трьох скликань Валерія Антонюка: зберегли понтонний міст через Случ. Щороку, наприкінці зими, льодохід потужною кригою зривав переправу. Міст, наче пліт, плив униз по річці. Сільський голова згадує, були випадки, коли здавалося, що понтони понесуться за течією в Сарни. Саме завдяки вчасній допомозі Валерія Антонюка не допустили цього. Він власною вантажівкою з краном-лебідкою, зачепивши тросом міст, уміло притягнув і встановив його на попереднє місце. Неодноразово Валерій Максимович підсобляв і в інших турботах з благоустрою села. Фахівець він досвідчений: тридцять років працював водієм, згодом механіком у ВАТ «АТП-15640». В автопідприємства викупив стару вантажівку, капітально відремонтував. Нині вже третій рік займається підприємницькою діяльністю - постачає будівельні матеріали односельцям.
Не стоять осторонь громадських справ й інші депутати. Сільський голова з вдячністю каже про Петра Хомича, який довгий час очолював батьківський комітет у місцевій середній школі, він зразковий батько, має найбільшу в селі сім’ю. І тракторист СГПП «Нове життя» Юрій Кардаш - теж з тих активістів, на кого можна розраховувати у вирішенні питань благоустрою. На сесіях сільради вони й інші обранці громади ведуть конструктивну ділову розмову про потрібне, а не займаються з’ясуванням політичних стосунків. Адже турбота у всіх спільна – зробити село кращим, бо це їх батьківщина, частинка великої незалежної держави.