Гумореска

Ми з кумом Володею жили душа в душу, наче рідні брати. Скрізь разом: і в біді, і в радості. Гостювали, бенкетували, то я в нього, то він у мене. Один одному допомагали, не цураючись ніякої праці. А оце днями його наче підмінили.

Мов закляття хто на нього наклав. Як же ж інакше пояснити той прикрий інцидент, що трапився весною. Було в мене десять соток поля, а в кума – тридцять. Земля наша з давніх-давен була поруч. Лише невеличка розора роз’єднувала її. А нещодавно (чи хто йому дурману в їжу підсипав, чи то від великого безробіття, вже й сам не знаю) поклав він око на мій шмат поля. Та не...

Мій сусід Микола Данилович добрий десяток літ грав у лотерею «Товари на шару».

Не щастило, хоч лусни. Сумно було дивитися на екран телевізора, як під час розіграшу хтось вигравав господарське мило чи віника. Сердився Микола Данилович страшенно й довго, а плювався на паскудне невезіння ще довше. Адже кожного тижня, купуючи лотерейний квиток, уявляв, де в нього в домі стоятиме новенький совочок для сміття чи підставка для сковорідки.
Як кажуть, удачу потрібно вхопити за хвіст і тримати її доки не посміхнеться. Та сьогоднішньої неділі не тільки посміхнулась Миколі Даниловичу, а й навіть...