Гданськ подібний до Полісся: лісами, водними просторами та… покладами бурштину

«Відправляючи дітей на спортивні змагання в Польщу, ви робите великі інвестиції в їх майбутнє», - такими напутніми словами зустрів міський голова Леонтій Ніколайчук батьків юних спортсменів, що вирушали разом з тренерами до сусідньої держави.

Того погожого осіннього дня біля приміщення міськради було багатолюдно, і не лише через те, що на сесійному засіданні депутати міської громади вирішували вкрай важливі питання, а й тому, що саме звідси попрямували молоді представники міста й району демонструвати свої вміння та навички в міжнародних спортивних змаганнях у рамках договору про співпрацю, підписаного минулого року сарненським міським головою та бурмістром Нового Двору Гданського Тадеушем Студзінським.
Понад півсотенна делегація, яку очолювали керуючий справами міськвиконкому Віктор Бахно та безпосередній організатор поїздки, головний спеціаліст міськвиконкому по роботі з молоддю та спорту Віктор Хомич, вирушила в двадцятигодинну подорож до місця призначення – бази відпочинку на березі Балтійського моря під назвою «Вело Рібек».
Більшість учасників уперше перетинали кордон, отож відчули незручності під час проходження митного контролю: раз-по-раз потрібно було діставати документи для оформлення всіх візових тонкощів, чекати в довжелезному транспортному потоці, виймати особисті валізи для огляду. Багато хто не розумів, чому для в’їзду в близьку історично й географічно державу потрібно так багато?..
І от, нарешті, приїхали! Після швидкого розселення в комфортабельному пансіонаті, за декілька десятків метрів від морського берега, де три дні жили юні земляки разом із тренерами та керівниками групи, усіх запросили на смачний і корисний сніданок. А потім – поїздка в портове місто Гданськ.
Словами неможливо передати красу, що відкрилась сарненцям, їх емоції, що насамперед стосувались чистоти та порядку. У туристичному центрі Гданська, де зазвичай розпочинають ознайомчі екскурсії, усіх гостей - а це спортивні команди України, Німеччини, Чехії та Росії - запросили на борт старовинного корабля, що створює атмосферу романтичного середньовіччя. На ньому розповідали про історію та знакові події в житті краю.
Уперше це місто згадується в літописі 997 року, пов’язаному з місією святого Адальберта (Войцеха) до Прусії. Проте, за даними археологічних розкопок, поселення тут існувало вже в п’ятому столітті. 14 листопада 1308 року Гданськ був захоплений лицарями Тевтонського ордена й приєднаний до Прусії під назвою Данциг. З 1361-го стає одним з найважливіших членів ганзейського союзу. У 1466 році після закінчення Тринадцятирічної війни Тевтонського ордена з Польщею, під час якої німці потерпіли поразку, приєднався до Польщі зі звичним ім’ям. Проте місто отримало від короля Казимира широкі привілеї, завдяки яким його залежність фактично виявилася номінальною: самостійно обирали посадових осіб, вели майже незалежну зовнішню політику, мали власну грошову одиницю. У 1793-ому, внаслідок розділу Польщі, Гданськ дістався Прусії і знову називався Данцигом, у 1807 оголошений французами вольним містом, але після руйнівної облоги в 1813 став частиною Прусії. Статус вольного міста знову повернувся після Першої світової війни: Гданськ за Версальським мирним договором (1919) перебував під управлінням Ліги Націй. У 1939 році Німеччина зажадала повернути місто, а також надати дороги в обхід коридору Данцигського для зв’язку зі Східною Прусією. Відмова Польщі стала формальним приводом для початку Другої світової війни 1 вересня 1939 року. У завершальній її стадії від бомбардувань і штурму радянськими військами міс-то було зруйноване вщент. Після війни, за рішенням Потс- дамської конференції, східну Прусію ліквідували. Її південну частину, у тому числі й Гданськ, передали Польщі. Уже в кінці сорокових років, незважаючи на значні економічні труднощі, почали відновлення старого міста. Цей процес не завершений досі, хоча велику частину робіт виконали. Невідновленими залишаються руїни зернових комор на островах Складів та Олов’янка.
Після захоплюючої прогулянки на борту корабля гостям показали будівництво нового футбольного комплексу, який разом з іншими найбільшими полями України та Польщі зустрічатиме Євро-2012. Величезною кількістю різноманітних вражень і позитивних емоцій завершився перший день поїздки.
І от найвідповідальніша частина – спортивні змагання. У шкільному спортзалі невеликого міста Новий Двір Гданський вишикувались усі команди. Їх привітав бурмістр Тадеуш Студзінський. Першими серед українців у двобій вступили волейболістки. Й одразу перемогли представниць німецької делегації у двох партіях. Далі, щоправда, наші юнки зазнавали поразок і в загальному заліку посіли третє місце. «Бронзу» отримали також сарненські футболістки та баскетболісти. А от футбольна команда хлопців у чотирьох іграх слабшою була лише раз. Програвши чемпіонам баталій із Чехії, юнаки стали другими. Оцінюючи власну гру, казали: «Результат є, але сподівались на більше».
Нагородженням і обговоренням змагань завершився другий день перебування в Польщі. Наступного ранку земляки пішли на берег Балтійського моря. Адже цей край по-дібний до нашого, багатий лісами, водними просторами та покладами бурштину, шматочки якого під тиском морської води подекуди виходять на берег. Відшукавши по де-кілька золотавих камінців, члени делегації продовжили участь у запланованій програмі, наступним етапом якої був переїзд до Будинку культури міста Новий Двір Гданський, де молодь п’яти країн змагалась у спритності («Веселі старти»). Пізніше – урочистий концерт із піснями й танцями чеської делегації та господарів. Продемонструвала свої вокальні здібності на місцевій сцені й землячка Аня Хомич. Закінчився святковий день виступом місцевого рок-гурту та дискотекою.
Свої думки про змагання, делегацію з України висловлювали й представники інших держав-учасниць. Усі вони наголошували на щирості та душевній теплоті, що випромінюють представники найбільшої в Європі, але, на жаль, не достатньо розвиненої країни. Знайшлись і «малі українці». Зокрема тренер чеської команди розповів, що його бабуся - корінна житомирянка. Одно слово, спільного було багато…
По дорозі додому спортсмени не оминули гданський супермаркет, щоб придбати продукти й гостинці рідним. Тут порівнювали асортимент і ціни з рідними торговими залами й дійшли висновку, що «в наших супермаркетах також є все, і більшість товарів дешевша, але в їхніх якісніша…».
Про євроінтеграцію вже давно говорять політики найвищих ешелонів української влади, до речі, це саме їх справа, а нам лишається тільки погоджуватись з їхнім рішенням або ж ні. Що стосується спортивних змагань і поїздки до Польщі сарненської молоді, то потрібно однозначно пристати на думку наших наступників: «Потрібно частіше бувати в інших країнах не лише для того, аби випробовувати свої спортивні здібності, а й щоб учитись краще жити, так, як у країнах Євросоюзу».
Скептики кажуть, що міська влада використовує бюджетні кошти для таких поїздок передовсім на власну користь. Але навіть молодь упевнено відповість, що 14 тис. грн., які виділили з міського кошторису, – це лише маленька частина. Основний же фінансовий вклад – Польщі та Євросоюзу. То хіба ж наше майбутнє дорожче сусідам?..

Юрій Прозапас.