Опубліковано СН
Зима-витівниця в новорічну ніч на сюрпризи не скупиться.
Нині забаглося влаштувати поєдинок сніжинок. Котра з них найвродливіша, найкмітливіша, найвитриваліша… Най-най-…
Повинні не піддаватися примхам зловісних хурделиць, протистояти звабам хитруна-вітрища, що настирливо зове за собою невідомо куди, скупим променям сонечка… А вперто, з посмішкою йти до своєї меті. Що ще там вимагає головна зимова законодавиця, спробуй, взнай!
Не кожна конкурсантка сміливо й упевнено перейшла випробувальний іспит, а наймолодша поспіша-таки до фінішу: засяяла таким неймовірно веселковим яскравим блискавичним розмаїттям, що вітер-пустун не стримався від захоплення й підкинув крижану зірочку на самісіньку верхівку найвищої в лісі ялинки! Саме в цю мить куранти вибивали дванадцять ударів: Здрастуй, Новий рік!
* * *
Новорічна ніч. Новорічні дива роздає на галявині чарівниця Зима. Кришталеві, казкової краси чари заповнює іскристим чудодійним напоєм. За першим ковтком відчувається сила козацька, за другим – молода снага, третім – нестримна жага любові…
Правда? Не поспішаймо. Смакуймо. Чаркуймо. Жартуймо. Зимову казку притримаймо ще на хвильку: новорічна ніч пливе на сріблястій колісниці, запряженій молодим красенем-місяцем…
Вслухаймося в незвичний дзвін святкових чар, що в унісон серцю прагне влитись. Як не веселитись? Така дивовижна мить. Кожна сніжинка, здається, від подиху звуків і собі дзвенить.
* * *
Троянда на морозі… У чоловічих руках… Не любить її він, не любить. Навіть поглядом не голубить… Хіба взяв би з собою, хай і в новорічну ніч, у зимову дорогу, забуваючи про квіткові тривоги?
Печальні подихи королеви квітів ледь-ледь зігріває лиш скрипучий целофан. Та й то пронизливий вітер несамовито колошматить папір, тормосить зів’ялі, вже уражені морозом листочки, потьмянілі пелюстки красуні-квітки і ще нерозцвітлий рожевий пуп’янок…
Згасає краса… На морозі… У холодних чоловічих руках… Ах…
Раїса БРИЧКОВА.