Опубліковано СН
Найперший сніг упав на землю, завис нечутно на гілках -
і забіліла сосен зелень у неполоханих гайках.
Малюнок Василя СОСЮКА.
Все ніяк не могли дочекатись зими,
Що сиділа без візи десь там, на кордоні,
Білосніжні сувої везла килимів
І тримала морози міцні на припоні.
Та вже мокрий сніжок тихо землю обняв,
Якось так крадькома і немов ненароком.
Вітерець-їжачок першу звістку подав,
Що вітати ми будемо всіх з Новим роком.
З Новим роком! - пісенно у світ полетить,
З Новим роком, моя Україно!
Кожне серце радіє й бентежно тремтить,
І надіється кожна людина.
Тож приходьте, свята, у гостинний наш дім
І приносьте щедрівки й колядки.
Хай щасливо живуть всі у році новім
При здоров’ї, у мирі й достатку.
Скільки треба для щастя у місто й село?
Не захмарні якісь думи-мрії,
Щоб на кожнім столі хліб й до хліба було,
Спокій–затишок в кожній родині.
Щоб ніхто наших мрій, сподівань не забрав
На життєвім шляху та стежинці.
Будьмо завжди разом,
що б нам час не послав,
Пам’ятаймо, що ми – українці!
Є в нас мова своя, і дідів заповіт,
Хліборобський запал і горіння,
І пам’яті вічність, і мрій дивоцвіт,
Невмирущість – козацьке коріння.
Надія СВИЩЕВСЬКА.
Забудь про нього
«Ти забудь про нього», - мені шепче вітер,
«Він тебе не вартий, - шелестить листва, -
Від твого кохання буде все боліти,
Бо його любов – це лише слова.
Він тебе обманює – ти не розумієш,
Він тебе не любить, він тобі чужий.
Про своє кохання ти ще пожалієш,
Так тепер даремно про любов не мрій».
Діана УСИЧ.
Христос родився
Родилося дитя в вертепі.
Минув двадцятий вік тому.
А люд земний його шанує
І поклоняється йому.
То Божий син прийшов на землю!
Про це яскравая зоря
З висот небесних сповістила –
Злякала Ірода-царя.
Вітати першими Дитятко
Прийшли убогі пастушки.
Бо їм з’явився ангел з неба,
Повів їх порухом руки…
Господь зіслав на землю Сина,
Щоб врятувати від гріхів
Усіх людей, що є на світі:
Багатих, бідних, пастухів…
Тому перед Різдвом Христовим
Ті, в кого душі - Божий храм,
Сідають за столи святкові.
Там благодать... і радість там.
Тамара КИРДІЙ.
Падає сніг
Падає сніг. Спить дрімотна земля
Під пухкою периною.
В білій шубі зима
Заховалася десь під ялиною.
У повітрі морозяна свіжість витає,
Лиш сорока кричить, не вмовкає,
Не боїться зими білосніжної,
Не страшні їй морози тріскучії.
В небі зіроньки срібні виблискують,
Прикрашають і сад, і поріг,
Спить земля, заколисана піснею,
Тихо-тихо... Лиш падає сніг.
Олена РОЖКО.
Наші діти
Час приходить, з рідного гнізда
Діти йдуть в дорогу невідому,
А без них одна лиш пустота
Залишилась в батьківському домі.
Нас в житті незгоди не минають,
Матері спокійно рідко сплять.
Діти–птахи з дому відлітають
І не повертаються назад.
Їх чекають тихими ночами,
У буденні і святкові дні.
Наші діти в серці завжди з нами -
Молоді, красиві, чарівні.
Борис ПАВЛИШИН.
Ще мить - і рік піде у вічність
Ще мить - і рік піде у вічність,
Ще мить - і грудень кине нас.
І побажання новорічні
Сердечно вимовити час:
Будьте щасливі, добрії люди,
Нехай вам завжди радісно буде.
Будьте здорові, як чиста вода,
Нехай вас минає усяка біда.
Хай радість з колядою
Приходить у ваш дім,
Гараздів усіляких бажаю вам усім!
Катерина БОРОВИК.
Прийшла зима весела
Новий рік прийшов давно,
Снігу ж досі не було,
А для нього вже пора,
Зачекалась дітвора.
Та настав жаданий час,
Сніг нарешті випав в нас.
Закружляли враз сніжинки,
Підхопили їх ялинки.
Перейняла й дітвора,
В сніжки грати почала.
Бо в міста і села
Прийшла зима весела.
Юлія НІКОЛАЙЧУК.
Осінь
Листячко дубове,
Листячко кленове
Жовкне і спадає
Тихо із гілок.
Вітер позіхає,
В жмуток їх згортає
Попід білу хату
Та на моріжок.
Айстри похилились,
Ніби потомились,
Сонечка немає,
Спатоньки пора.
А красольки в’ялі
До землі припали,
Наче під листочком
Вогник догоря.
Аня СУХАНОВА.
Щоб засвітити знов свічу надії
Він дозволу ні в кого не питає,
Чи йти йому у гості, чи не йти.
До всіх сміливо двері відчиняє,
Щоб свято й подарунки принести,
Щоб засвітити знов свічу надії,
Сльозу змахнути чарівним крилом,
Посіяти у серці світлі мрії,
Торкнутись душ віршованим рядком.
Його найбільше діти виглядають,
І хочеться, щоб так було повік.
Дорослим повсякчас надокучають:
«Ну де? Коли прийде вже Новий рік?».
І він приходить, як приходять друзі,
Враз всі проблеми тануть, наче сніг.
Ще донедавна серце нило в тузі,
Та вже відлига стала на поріг.
Із побажаннями й Різдвом Христовим
Наповниться цілющим світлом світ,
Сім’я збереться за столом святковим…
Удачі всім, надії й довгих літ!
Тетяна КОРНІЙЧУК.
У рік Бика
Ось і в історію спливає
Рік скандаліста Пацюка.
До нас із вами прибуває
Рік трудоголіка Бика.
І хто в новому році, друзі,
Та й попрацює від душі,
Його оцінять по заслузі,
Тож буде мати бариші.
Не терпить Бик людей ледачих
І любить точність у житті.
Він дуже стриманий, терплячий,
Та зіб’є тих, хто на путі.
Бо любить владу і порядок,
Спокійний, звичний буття плин.
Він не романтик, дба про статок
Сім’ї як добрий сім’янин.
Ще має він таку властивість:
Відвертість в людях визива,
Уперта, сильна особистість,
Самотній й гнівний він бува.
В цей рік не буде катаклізму.
Трудімся щиро день за днем
І криза нам не буде грізна,
Якщо посієм, то й пожнем.
Здоров’я, щастя побажати
Всім вам я хочу у цей день,
За гідну працю – гідну плату,
Щоби не гірше, як в людей!
Борис ПРУНЬ.
Сніжинка
Я б хотіла сніжинкою стати,
Мерехтливою, золотистою,
І на вії твої осідати,
Щоб упасти сльозою чистою.
Я б хотіла сніжинкою стати,
Коли місяць на небі сяє,
І додому тебе проводжати,
Бо дорогу цю добре знаю.
Я б хотіла сніжинкою стати,
Не холодною, а гарячою,
І чарівні вуста цілувати,
Які вдень і вночі
чомусь бачу я.
Я б хотіла…
Тетяна РАДЬКО.
Спасибі, Боженьку,
за Слово
Не збагнути, чому рушник долі мого народу помережений міцним непередбачуваним ланцюгом випробувань. Боженьку, змилуйся, мов Слово. Бо тільки у Твоєму Слові наша сила, терпіння, сходження на достойний п’єдестал. Мов нам Своє Слово. Обнімімо й полюбімо один одного, ближнього. Новоріччя на порозі, тріпочуть зоряні вогні, ми руки подаймо, не пошкодуймо й хвильку на своїй життєвій дорозі, бо спалахує багаття любові, окрилене нашим бажанням. Новоріччя несе в майбутнє, дає нам сили, нас чує світ – сильний наш український рід. Спасибі, Боженьку, за Слово.
* * *
Неземну красу не описати. Заметіль, здається, розсипає не сніжинки, а намистинки, зрошені долу. Ті краплини землиця спрагло п’є, вітер зриває з уст - і мчать вони в запорошену даль. Гасне печаль. І день на день, і рік на рік не схожі – і ми, перехожі. Зима не розлуку ворожить, а колискову, коли з дванадцятим ударом курантів народжується біла казка бентежних мрій, коли віхола гарцює, сідлаючи сизі перелоги не притрушеної снігом ріллі.
* * *
Сніжинка на долоні – тиша на вустах, завмерлі кроки. Сніжинка на долоні, що зірка на небосхилі. Вбирається земля у новорічні вогні кольорові. Зриває розхристаний вітер слова, цілуючи сніжинки з тремтячих уст.
Незбагненна захмеліла земля. Прагне з усіх сил втриматися за павутинку снігу, розпростертого попід ногами. Не розкидаймося словами. Забілілі сніги на скронях, журавлині ключі. Скільки не зови – заметіль не чує. Сніжинка приземлилась на долоні, піднесла до вуст – сльозинки на щоках солоні-солоні.
Раїса БРИЧКОВА.
Наречена проклала лижню
Ще декілька годин – і настане Новий рік. Тож ми з Антоном мусили поспішати. Бо везли новорічний подарунок для нашої кращої бригади, яку не те що в ра-йоні, а й області добре знають і поважають. А за тим презентом їздили в місто. Відрядили нас дирекція і місцевком. Купили все, що назамовляли - і мерщій машиною додому. Аж тут несподівано пішов сніг. Лапатий, пухнастий, кружляє, ніби в казці. Навколо миттєво забіліло. От тільки, як на зло, легковик буксує, вперто не бажає рухатись вперед. І раптом заглух двигун. От тобі на! Самі розумієте, нервуємось посеред дороги. Як-ніяк, а з нами подарунок – від імені дирекції та місцевкому. І в цю мить помітили: осторонь шляху, в синій імлі, вогниками світяться вікна. Подумали, можливо, хтось звідти допоможе нам? Коли наблизились, то почули музику. А ближче підійшли – шибки вікон видзвонюють: «Гірко! Гірко!». Тільки переступили поріг – нам повнісінькі келихи подають. А ми теж «Гірко!» з усіма кричимо. Перехилили з апетитом, але ж ще до Стрільська якимсь чином треба дістатись.
- А звідки ж ви, козаки, будете? – питає гучно вусань у вишитій сорочці.
- Їхали козаки з міста, та зламався наш візок, - почав говорити Антон. І тільки-но повідомили про свою біду, почули:
- Юрку, - радісно мовила наречена, - хочеться, щоб усі були такі щасливі, як я з тобою! Правда ж?!
- Мусить бути, як ти накажеш, кохана! – весело відповідає молодий.
- Якої вам, хлопці, допомоги треба? – хтось питає.
- Та ми ж, - несміливо усміхнувся Антон, - хотіли весільну подорож запропонувати. – Ось, – і на вікно кивнув, - гарно як…
Ну й фантазер Антон! Весільна подорож! А наречена вже й у долоні заплескала. Юрко їй на плечі кожушок накинув, усі на вулицю вийшли. А наш драндулет – ну хоч бери і плач – не заводиться. У нареченої, бачу, й справді на очах сльозинки.
- Не сумуй, Снігуронько! – втішає її Антон, а сам плечем на капот авто налягає. - Поїдеш у ве-сільну подорож.
Усі гуртом затягли автомобіль на подвір’я.
– Тепер, – весело вигукнув Антон, – тримайте!
І полетіли з машини лижі з палицями - 20 пар! Батьки, свати, гості – усі регочуть! Відтак на лижі стають. Отой вусань, розчервонілий чи то від морозу, чи від чогось іншого, командує:
- Усі стартуємо на Стрільськ!
Ох як стрімко рвонула наречена зі старту!
- За-че-кай! – нервово кричить Юрко навздогін. – Ще не одружились, а вже мене кидаєш!
А дівчину мов вітер підхопив. Летить лебедицею по свіжо-білому пуху, як Снігуронька. За ними підперезаний вишитим рушником вусань, батьки молодих, а слідом свати й гості – усі біжать на нових лижах. У хвості весільного лижного кросу ми з Антоном активно підтримуємо з обох боків бабусю, яка ніяк не бажає відставати від колективу й собі стала на лижі, і, хтозна, можливо, вперше у своєму житті?
Коли запорошена пухнастим снігом наречена вбігла до осяяного Будинку культури, пролунав перший новорічний удар годинника.
- Снігуронька! – захоплено й радісно закричали присутні.- Дід Мороз! – жваво й гостинного зустріли підперезаного рушником захеканого вусаня.
Біля ялинки кращу бригаду вітав з Новим роком сам директор. Снігурка вручила бригадиру новенькі лижі, на яких щойно прибула. І такі ж подарунки отримали всі члени бригади.
- З Новим роком! З новим щастям! – на радісній ноті лунало в залі. Гриміла весела музика, усі кружляли в танку. Снігуронька танцювала з Юрком, який нарешті її наздогнав. Вусань подав руку бабусі.
- За нові здобутки в праці! – проголосив тост директор. – За нові рекорди в спорті!
У цю мить годинник пробив рівно дванадцять. Настав Новий рік – рік сподівання й віри на кращі часи.
Василь ЗІНЕВИЧ.