Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Так підтримує життя серця кардіостимулятор у грудях Олександра Воробйова, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Коли піднімались сходами до помешкання Олександра Васильовича, не були впевненні, що він дома. «З приходом тепла може бути на городі», - завбачливо говорили сусіди, які добре знають чоловіка. Пощастило, двері відчинив Олександр, запросив до охайної оселі. Не так давно, у свій день народження, померла дружина. Його підтримують два сини й донька Світлана, яка працює в Клесівській ЗОШ І-ІІ ступенів учителем початкової школи. Але другої половини, надійного тилу й опори, йому дуже не вистачає.
Як гостинний господар, Олександр Васильович почав показувати старі фото - найприємніші згадки про відпочинок на озері Сомине. Поцікавилась, чи не має світлин часів перебування в Чорнобилі. «Ні, там не фотографували», - відповів. Видно було, що в ліквідатора не виникало особливого бажання згадувати минуле, пов’язане з Чорнобильською аварією. Молодшало обличчя, з’являлись живі вогники в очах, коли заводив мову про службу в Заполяр’ї: шість років стояв за штурвалом. Як би не намагалась повернути розмову в інше русло, знову повертались до служби на флоті на 600-тонному судні, яке розтинало океан, як плуг свіжу землю. До північного сяйва, яке чомусь тягнулось з Карелії, а зовсім не з півночі.
- Коли почув, що «бахнув» Чорнобиль, не повірив, що таке може статися в мирний час. Поїхав туди напередодні Дня Перемоги, дома залишилися дружина й діти. Те, що побачив, жахало. Закриті колодязі, бродячі коти й собаки, яких покинули господарі. Жили в наметах на базі відпочинку Київської кіностудії імені Довженка, – згадує Олександр Воробйов. – У Києві було лише два токарі, які могли працювати на японських верстатах. Хотіли охолодити блоки. Я був бурильником у складі організації «СУ-77». Шахтарі з Донбасу прокладали траншеї вручну.
Олександра, як майстра своєї справи, запрошували на Кіровоградщину на видобуток урану, не погодився. «Знаєте, - промовив замріяно, - де б не перебував, завжди, як магнітом, тягнуло додому. Бо ніде не ростуть такі яблуні, ніде так не цвітуть вишні й черешні…». Незважаючи на різного роду проблеми щоденного життя (а Олександр Васильович ні на що й не скаржився), працює на городі, має невеличке господарство – чотири кози й кури - і не думає здаватись.
Дивлюсь по телевізору «Розкішне життя». У когось прекрасний пентхауз, хтось придбав рояль за 40 тисяч доларів чи ексклюзивне вбрання для свого собаки… У Олександра Воробйова, який проживає в селі Пугач, - друга чорнобильська категорія, ІІІ група інвалідності й доплата 147 гривень на харчування, як ліквідатору. А ще – значок учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який медики не дозволяють носити на грудях. Щоб не збити ритм серця, яке б’ється з допомогою кардіостимулятора.
Марія КУЗЬМИЧ.