Долі людські

Криваві події, що сталися під Верховною Радою 31 серпня, сколихнули не тільки країну, а весь світ.

Того, ще одного чорного для України дня, під час заворушень під стінами парламенту загинули троє солдатів строкової служби – Олександр Костина, Дмитро Сластиков, Ігор Дебрін, 140 їх побратимів отримали як легкі, так і важкі поранення. Смерть знайшла бійців Національної гвардії в самому серці держави – мирному Києві, й викликала шок не тільки в українців. Мирний протест проти змін до Конституції під будівлею парламенту в якийсь момент перестав бути мирним. Натовп, без сумніву, кимось...

Руслан ПЕНТИЛО з Костянтинівки повернувся додому зі сходу в 30-денну відпустку через поранення в обидві ноги й руку.

27 червня воїна 5 роти 2 батальйону Житомирської 95 окремої аеромобільної бригади накрило мінометним вогнем. Спочатку лікувався в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. Мечникова. Попри свій багаторічний досвід, головний лікар закладу охорони здоров’я продовжує дивуватися, як із такими пораненнями бійці, які потрапляють до них, не тільки виживають, але й на власних ногах виходять з лікарні, обходячись без сторонньої допомоги. Медичні працівники кажуть, що...

повернусь додому і продовжу справу свого життя»

Антона ДЕМИДОВИЧА нещодавно перевели з передової лінії зони АТО в Сарненську військову частину А-0153, де й нестиме далі службу, передаватиме військово-службовцям свій досвід із ремонту бойової техніки. Антон Петрович народився, виріс і працював у м. Красний Луч Луганської області. Місто є одним із найбільших центрів вугільної промисловості поблизу Луганська. Нині це окупована територія так званої ЛНР. Там залишила не лише рідна домівка, а й друзі. Рідні виїхали в Білорусь і з Антоном не спілкуються вже майже рік, вважаючи його зрадником, який...

Німці, хоч як прикро це констатувати, дуже часто сприймають українців, які потрапляють на постійне місце проживання в Німеччину, як росіян.

Раніше переважна більшість західних європейців ними вважала всіх, хто мешкав за кордонами Польщі. Це стосується середнього прошарку німецького суспільства. Запитують, чим відрізняємося від них. Доводиться пояснювати, що в нас інша мова, навіть місяці в календарі по-іншому називаються. Війна між Росією та Україною ще більше ускладнила незрозумілу ситуацію щодо культурної, історичної та політичної належності східноєвропейських країн. Нині ж українці...

Навіть без форми в ньому можна було легко розпізнати військового: молодий, стрункий, широкоплечий, сильний, коротко підстрижений, говорить мало, переважно обірваними реченнями… Найбільше вражають очі, наповнені болем пережитих спогадів, водночас добрі та спокійні.

Максим ПАЛІЄВЕЦЬ, попередньо підписавши рапорт на вихідні, маршруткою з Чернігова приїхав у Сарни, щоб зустрітися особисто з людьми, які підтримали і без зайвих слів чи запитань робили все можливе, щоб зберегти хоча б одне життя, ще раз подякувати їм.
- Максиме, свого часу Ви стали комендантом м. Дебальцеве. Що входило у Ваші обов...

поранених медик із Тутович Олег Ткач

«Скаржитися на неприємну річ – подвоїти зло; сміятися з неї – знищити його». Ці слова давньокитайського філософа Конфуція якнайповніше характеризують фельдшера Тутовицької амбулаторії загальної практики сімейної медицини Олега ТКАЧА, який уже рік служить у зоні АТО.
Звісно, там не до сміху, проте природний оптимізм і прищеплене батьками ставлення до інших допомагають не лише стійко переносити труднощі, а й заряджати надією поранених. Адже свого часу навчався в Рівненському медичному коледжі за спеціальністю лікувальна справа, здобув професію фельдшера, а...

Ганна ДЕЙНЕКА – найстарша жителька села Яринівка. Доля не надто пестила бабусю: зростала в селянській сім’ї, пережила лихоліття Другої світової війни, затим втратила чоловіка, весь цей час працювала на найважчих роботах у колгоспі та самотужки виховувала двох синів.

У її спогадах, воєнний і повоєнний періоди були найважчими. Та хоч як тяжко було, Ганна Григорівна не переставала любити життя. Нині жінка не виглядає на свої роки - на обличчі обмаль зморщок, багато усміхається, жваво жестикулює, досі цікавиться подіями, що відбувається в Україні, рідному селі. Вісточки їй приносять онуки, сини...

У 2004 році в родині Лідії та Самійла Кухарчуків народилася дівчинка, яку назвали Лілею. Вона підростала, час минав, подружжя хотіло б ще дітей, але Бог так і не посилав.

Одного разу Ліля запропонувала батькові: «А може, з дитячого будинку візьмемо?». «Ти глядітимеш?», - поцікавився в доньки, а сам задумався. Незабаром звернувся в службу у справах дітей районної державної адміністрації до В’ячеслава Бондарця, згодом особисто поїхав у реабілітаційний центр, що в Кривому Розі Дніпропетровської області, за 6-річною дівчинкою Анастасією.
У подібних закладах кажуть, що українці до всиновлення...

Населений пункт Іванівка, де мешкає майже півтисячі жителів, розташований на території Костянтинівської сільської ради, якій підпорядковане також село Орлівка. Цікавим є той факт, що з початку 90-х років в Іванівці існує волейбольна традиція.

Її започаткували батьки дітей, які нині давній звичай продовжують. Молодь віддає перевагу здоровому способу життя, щонеділі проводить свій вільний час за улюбленою грою на волейбольному майданчику біля автошляху Київ–Ковель. Приходять сюди і старші любителі гри. Одні із задоволенням спостерігають за гравцями, інші самі змагаються за перемогу.
І...

Спогади учасника УПА Антона СВАРИЦЕВИЧА

Антон Никонович народився в селі Ремчиці в сім'ї селянина. Закінчив один клас початкової школи за часів панування Польщі. Батьки мали власне господарство. Мама померла, коли йому було дев'ять місяців, а батько одружився вдруге.
У родині жили двоє рідних братів і сестра та троє дітей мачухи. У 1942 році середнього брата забрали на роботу в Німеччину, а його дружина була вагітною, тож залишилася в батьків. У 1944-ому батько помер, а діти жили з дідом.
1944 р. Антона Никоновича, як робочу силу, забрали представники органів радянської влади: 15 днів...

Валерія ПОЛІНА мобілізували в зону антитерористичної операції ще 6 жовтня минулоріч.

Головний сержант взводу 128 гірськопіхотної бригади юнаком служив у ракетних військах стратегічного призначення. Спочатку пройшов підготовку на Ужгородському полігоні, упродовж серпня з побратимами перебував у Полтавській області, а в жовтні прибув у зону АТО. Постійно базувалися в Дебальцевому, де спершу панував відносний спокій. Масові ж обстріли розпочалися з 4 грудня.
Як пригадує боєць, спочатку було моторошно від кожної кулеметної черги та вибуху, що чулися навіть за декілька кілометрів. Та згодом...

Їх називають «кіборгами» або ж «термінаторами». Захисники донецького аеропорту – герої сучасної України. Рішучі. Сильні. Хоробрі.

Обороняючи важливий об’єкт стратегічного значення, вони розуміли, що серед мільйонів куль чи осколків може бути одна їхня, тобто та, від якої загинуть. Але незламні, вони сміливо брали до рук зброю та йшли у бій з проросійськими найманцями й терористами. Впродовж декількох місяців увага всього світу була прикута до захисників летовища. Зустріч із кіборгами – честь, адже ці люди стали символами надзвичайної витримки та мужності. Нещодавно в Сарненський РДА...

Минулого четверга в редакцію районної газети «Сарненські новини» завітали бійцяі 2 окремого мотопіхотного батальйону 30 окремої механізованої бригади (колишня «Горинь»).

Микола ШКІЛЬНЮК, Олександр ХОМИЧ, Олександр РАТИЧ, Андрій ПРИГАРСЬКИЙ повернулися ненадовго додому у відпустку. Найстарший із них, Микола Іванович, - у Дубровицю, решта - у Сарни. Близькі та рідні очікували зустрічі з ними понад 8 місяців. Солдати разом пройшли бойове злагодження на полігоні, а згодом найважчі бої, виривалися з оточення під Луганськом. «Гради», «Смерчі» й зелені коридори в них залишилися позаду. Принаймні...

Микола АРТЮШОК із Глушиці – палкий патріот своєї Батьківщини. Він поважає традиції, свята, звичаї України. Цікавиться її розвитком, перемогами та невдачами. Завжди вболіває за рідну країну та її щасливе майбутнє. Тому й вірив у перемогу народу під час Майдану.

Більше того, коли призвали в ряди Збройних сил України для участі в АТО, попри проблеми зі здоров’ям, прийняв сміливе рішення і, як свідомий громадянин, поповнив лави бійців, ставши захисником і творцем нової України. Мужній воїн гідно пройшов випробування на хоробрість і патріотизм. Приїхавши на декілька днів у відпустку, поділився...

Жіноча доля примхлива, то приголубить успіхами, то ураганом бід спопелить плани на життя, мрії. Вона ставить на коліна сильних. Чому?

Мабуть, щоб інші бачили, як відважно вони підіймаються, долаючи труднощі, одягаючи душу в вуаль надій і віри. У природі таких не існує, звичайні люди стають сильними, пройшовши через тяжкі випробовування. А ще таких жінок доля вчить вірити в диво. І в їх житті воно трапляється навіть тоді, коли надія вже така маленька, як у небі зірочка. Ріта ЖУК із Чудля – мама двох прекрасних донечок. Старша Христинка ходить у старшу групу ДНЗ «Казка», а молодшій Веронічці...