Долі людські

Жила, працювала, сумувала, боялася, як і всі люди, доки світ ділили два тирани. Того дня поверталася з роботи додому, як завжди, на гостей не чекала. Відчинила двері рідної хати і за столом побачила свого чорнобрового, живого й здорового Івана. Не сила було ні говорити, ні кричати. Лише мовчки притисла руки до серця й тихенько плакала...

Катерина ЧЕРНЯК народилася в селі Берестя Дубровицького району в далекому 1926 році. Рідний край ще був під владою ляхів, тож у школі довелося навчатися польською. На все життя в голові засіли їхні пісні, віршики та окремі фрази.
Дівчина не відразу пішла...

Хоча й мала тавро остарбайтера, та з німецькими хазяями пощастило

Перших українців вивезли на німецькі примусові роботи ще влітку 1939 року. Тоді закарпатців відправляли в Австрію. Наймасовіший вивіз робочої сили в третій рейх розпочався з квітня 1942-ого, й тривав він до остаточного визволення від загарбників у 1945-ому. Відомо, що на людей влаштовували облави, а з окремих населених пунктів забирали всіх мешканців. За саботаж і неявку на збірні пункти карали. Багато громадян перебували в таборах і гетто, трохи легше було тим, хто працював у помістях чи будинках німецьких хазяїв.
Саме про...

11 квітня Віра ЦАРУК-ЛОБАН святкує свій другий день народження. Адже тоді, в далекому 1945-ому, її з мамою визволили американські солдати з фашистського концтабору смерті.

Цього дня друзі й знайомі поспішають до героїчної землячки, аби вклонитися й поспівчувати пережитим мукам, заодно вшанувати людей, які на власні очі бачили справжнє обличчя смерті, хто постраждав від фашизму та продовжує жити вже в мирний час з болем війни, яка завжди нагадуватиме Вірі Петрівні про себе неприхованим знаком на тілі.
Переступивши поріг її квартири, побачили багато гостей, які вітали господиню з сумною та...

У рамках офіційного відкриття громадської організації «Польсько-української дружби» в центральній районній бібліотеці відбулася презентація книги польського поета, письменника, члена Спілки письменників Польщі і просто мандрівника Войцеха Пестки «До побачення в пеклі».

Переклад книги на українську мову здійснив історик, професор Львівського католицького університету Андрій Павлишин. За велінням долі, Кшиштоф Савицький (нині в.о. консула Речі посполитої Польщі в Консульстві м. Луцьк) познайомив автора з перекладачем, і в результаті вийшла унікальна за історичними подіями книга, видана...

Мама
Ганна Касьянюк народилася в Оренбурзькій області. Коли почалася війна, їй ледве виповнилося 17.

Саме закінчила залізничне училище в Оренбурзі, 30 випускників якого відправили на Ташкентську залізничну дорогу. До повноліття дівчина працювала на ваговій, а згодом – черговою по станції. Як військові, йшли за фронтом, розповідає жінка. А воювала вся сім’я. Мама рано померла, в 25-річному віці, коли організовували колгоспи, а двох дітей виховував батько.
У Сарнах, у 1944-ому, частину розформували. Вийшла заміж, народила дві доньки - Ольгу й Тетяну. Так і залишилась у місті назавжди....

Наближається знаменна дата - День визволення України від німецько-фашистських загарбників, яку відзначатимемо 28 жовтня. Шістдесят вісім літ минуло, як цього дня 1944 року радянські війська звільнили від гітлерівської навали останні українські землі.

1225 днів і ночей тривали бої в країні. Двічі пронісся над державою смерч тієї страшної війни – під час оборони та визвольного наступу…
28 жовтня - одна з декількох дат у році, в які урочисто вшановуємо учасників бойових дій, ветеранів, інвалідів і учасників війни. Незмінний ентузіаст, висококваліфікований педагог і насамперед щиросердечна жінка...

В’ячеслав ДЕМЧЕНКО - уродженець села Мізоч Здолбунівського району, але Сарненщина для нього давно вже стала рідною. Тут він — свій.

Адже ще в юності завідував місцевою фільмотекою. Пам’ятають його колеги як інструктора райвиконкому, згодом - відділу пропаганди райкому партії та другого секретаря. Здобувши освіту в Луцькому педагогічному інституті (нині Волинський національний університет імені Лесі Українки) з відзнакою, де був Ленінським стипендіатом, працював учителем історії в Сарненській середній школі № 4. Жителі висловили йому довіру, обравши головою районної ради. Потім став...

бажала мені жителька Сарн Марина УСАЧИК, яка минулого тижня відсвяткувала 90-річний ювілей

Народилась вона в Доротичах у 1922 році в багатодітній сім’ї, де зростали п’ять донечок і три синочки. Тож була зовсім юною, коли німці окупували Сарненщину. Дівчина заховала під стріхою свій комсомольський квиток. Ніби щось відчувала. Разом із сестрою Стефанією забрали її загарбники до Німеччини. Пробувала тікати, але спіймали й знову разом з іншими запхали в переповнений вагон. У чужій країні, у дерев’яних шкарбунах на ногах, минала її молодість. Спала в стайні разом із коровами, яких доїла. Хазяїн...

У день свята Воздвиження Христова, коли листя кружляє в осіннім танку, а дерева в багрянім вбранні, на обійсті Марини ПУПКО зібралися діти, рідні та друзі, аби привітати зі славним 100-літнім ювілеєм.

Рецепт довголіття ювілярки простий: із молитвою встає вранці та з нею ж лягає спочивати. Завдяки їй у родині завжди шанують і святкують релігійні свята. Отже, переживши багато випробувань і викликів долі, вистояла, підняла на ноги дітей. Певно, тому Всевишній наділив бабусю такими рясними літами, аби пораділа дітьми, внуками, правнуками.
Народилася ювілярка в колишньому селі Сарни й прожила...

Тут не залишилось жодного єврея, як і синагоги та ще 4-х єврейських молитовних будинків, які були у 1885 році. У Бережниці Дубровицького району цим людям колись належали оселі, лавки, земля.

Їхні нащадки не робили спроб і ніколи не вимагатимуть повернення втраченого майна. Натомість, бентежить інше. Ніхто не пише історії єврейського народу, поселення, в якому за переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2 тис. 964 осіб. З них 775 — православної віри, а 2 тис. 160 — іудейської. Зруйновані часом мацеви (єврейський надгробок у формі вертикальної кам’яної плити, інколи металевої чи дерев’...

Два літніх чоловіки сиділи навпроти й з теплотою згадували молоді роки, коли вони, ще до війни, жили в Сарнах. Один із них громадянин Польщі Василь Некрашевич. Другий - Георгій Палій, який довгий час був благочинним у нашому місті.

Про нього з теплотою відгукуються жителі Сарн за добрі й благочестиві справи. У 30 роки цих двох людей пов'язували тісні товариські стосунки. Їх товаришем також був лікар Микола Тощевіков.
Коли восени 1939 року Василя Некрашевича заарештували працівники НКВС, то дочку Тамару взяв на утримання його товариш, отець Георгій. У той час це був дійсно сміливий вчинок,...

Такі гарні обоє: молоді, щасливі, сповнені сонцедайним почуттям взаємної любові, віри у світле і радісне майбутнє. Адже їх переповнює ще одне невимовне та довгождане бажання – якнайшвидше відбудувати сплюндровану ворогом рідну землю й вибороти волю.

Більше того, Радянська Армія, в складі якої й вони йшли різними кровопролитними фронтовими шляхами, звільняла поневолені коричневою чумою народи Європи. Чимало військовиків дійшли до фашистського лігвища. На рейхстазі замайорів прапор Перемоги! Доля закинула Олену й Григорія Мовчанів у 1946-ому в Німеччину. На згадку сфотографувалися в м. Готті. А...

З метою сприяння патріотичному вихованню молоді ще в 1999 році в державі встановили свято захисника Вітчизни, яке відзначаємо 23 лютого. В усі часи оберігати рідну землю - справа честі та гідності мужніх, справжніх патріотів, обов’язок кожного громадянина. Й нині країна відзначає День захисника Вітчизни, який із часів Радянської Армії перетворився на всенародний чоловічий день.

У нього славні традиції, за ним стоїть сама історія, сповнена героїки подвигів, яскравих вчинків. Ця дата символізує любов і повагу українців до своїх оборонців і визволителів, які показали приклади вірності й...

Коли колишні колеги по трикотажному цеху зустрічають Любу Усову, маму 11 дітей, то часто запитують: «Тобі не важко? Це ж треба не лише всім дати лад, а й нагодувати»

. З усміхом відповідає, що діти – її щастя. Сама народилася в Довгому в багатодітній родині. Десятий клас закінчила в Цепцевицькій середній школі. Разом з іншими дівчатами поїхала на заробітки, де й зустріла свого Миколу. Хлопець приїхав у відрядження зі Ставропольського краю. Побачив Любу, і вже не міг її забути. Через півроку зимою відгуляли весілля.
Чоловіки й жінки відрізняються один від одного. Вони не гірші і не кращі, а...

«Що про нас писати? – запитав Олександр Поцікайло. – Я - не майстер лозоплетіння і дружина – не вишивальниця».
Перше знайомство з цепцевицькою родиною відбулося по телефону. На прохання сина Ростислава («Мамо, подзвони до Марії Кузьмич, може вона мені підкаже, куди поїхати, щоб стати здоровим!»), Сусанна зателефонувала до редакції. Сталося це після того, як Ростик прочитав у «Сарненських новинах» статтю «На Кубі добре, а в Тинному краще» (від 26 липня 2011 р.). І от минуло півроку. Сьогодні хочу познайомити вас із цією родиною.

Сусанна народилася в селі Висове на Сарненщині. Була єдиною...