Долі людські

Кожна людина на цій землі має своє багатство, свій скарб, який і стає сенсом усього життя. Хтось вимірює його кількістю грошей чи нерухомістю, для іншого – це подарований небом талант, що завдяки поєднанню з улюбленою справою підносить на найвищі щаблі в суспільстві, дехто неоціненним надбанням вважає духовне світило людини, а от для жительки с. Корост Оксани КУЛІНКИ справжнім багатством є сорок онуків і тридцять два правнуки, в яких щомиті циркулює і її кров, єднаючи пазлами життя з молодим поколінням.

Точної дати свого народження Оксана Іванівна не пам’ятає. В той час люди були неграмотні,...

25 грудня 1979 року о 15.00 за московським часом перші бойові підрозділи Збройних сил СРСР перетнули державний кордон і ступили на землю Афганістану.

Проте тоді слово «війна» не вживалося. Мовчали газети, радіо, телебачення. Країна зустрічала новий 1980 рік і на календарях щиро усміхався символ Московської олімпіади - ведмедик Міша, запрошуючи в гості спортсменів і туристів з усього світу.
А в оселі радянських людей почали приходити перші похоронки. З далекого Афгану полетіли посланці смерті - «чорні тюльпани», що несли у своєму череві жахливий вантаж за № 200 - цинкові домовини, в яких...

Важкі випробування довелося пройти 18-річним хлопчакам, яких Батьківщина направила на афганську війну.

Варто зазначити, що попервах рішення про службу у військовому контингенті в Афганістані викликало в солдатів та офіцерів велике морально-психологічне піднесення. У ті дні командування одержувало чимало рапортів, в яких військовослужбовці просили направити їх туди. Ніхто не міг
припустити, що миротворча місія перетвориться в кровопролитну десятирічну війну, яка забере життя тисяч наших солдатів і офіцерів. Питання її доцільності по-різному оцінюють сучасники. Але істина в тому, що молоді люди...

Зазвичай звикли, що адреса військова частина такий-то номер притаманна військовикам-чоловікам.

Життя ж бо переконує в іншому. Останнім часом усе більше й більше Збройні сили України поповнюють жінки. Так-так, тендітні, стрункі та сильні духом, витримкою й мужністю, вони відповідально, не гірше чоловіків виконують домінуючу роль, хоч би куди закинули доля, обов’язок, покликання…

Повела мрія
Звичайнісінька, проста й скромна в спілкуванні молода русявка привернула увагу давно. Ольга ще школяркою захопилась у Будинку дітей і молоді фотосправою, любила книги. Згодом влаштувалася інструктором у...

Кінець року приніс християнам віри євангельської, що в селі Немовичі, велику втрату. І не лише їм.

Не одна вдова вмилася сльозами, почувши, що не стало пресвітера Павлика. Плакали діти й жінки, не стримували почуттів і чоловіки. Водії автомобілів, які зупинилися за традицією обабіч, спостерігаючи за незвичною похоронною процесією, що простяглась на кілометри, з подивом запитували: «А кого це хоронять?» І чули у відповідь: «Нашого Павлика».
Хоча йому виповнилось 86, кожен із ніжністю називав його саме так. Християни приїхали попрощатися з ним не тільки з церков населених пунктів району,...

Дівчинка з іменем Варвара була сьомою дитиною в родині, що жила на Полтавщині. Чесно кажучи, ймення їй не дуже подобалось, але набожні батьки назвали її так тому, що народилась у ніч із 16 на 17 грудня.

У дитинстві вона була доброю, усміхненою, безтурботною дівчинкою. Варвара відзначалась працелюбністю, поступливістю й частково нерішучістю. А ще просто марила професією вчителя. Чесно кажучи, з віком характер її змінився мало. Натомість, рідкісне в наш час ім’я володіє хорошим енергетичним потенціалом. Варвара Василівна вміє бути вимогливою, причому не стільки до тих, хто оточує її, скільки до...

З чого почати, як розповісти історію життя жінки, на долю якої випало не одне тяжке випробування?

Нині вона мешкає в Костянтинівці у власній оселі з наймолодшим сином Юрієм і його родиною. В селі її з повагою називають не інакше як Зіновіївна. Пригадує своїх батьків - Поліну Василівну й Зіновія Кириловича, дитинство, й на очі навертаються сльози. В сім’ї вона була середньою донькою. Старшій Марії не виповнилося ще 5, молодшій Вірі - 3 місяці, а їй 3 рочки, коли трагічно загинув батько. Щоб підняти дітей на ноги, мама й сама тяжко трудилася, й привчала до праці малолітніх дітлахів. Разом...

Уже багато десятиліть восени, коли землю вкриває багряне листя, зібрано врожай, а комори й стодоли заповнені збіжжям, в Україні вшановують працівників сільського господарства.

Ці люди мають золоті руки, люблять землю, вирощують хліб, дбають про те, щоб у кожного на столі були натуральні продукти вітчизняного виробництва, а не російський чи білоруський імпорт. Таким трудівникам потрібно дякувати за працю, цінувати їх. Тільки подумайте, за рік доярка надоює 80-90 тонн молока. А яку важливу роботу виконують свинарки, телятниці, комбайнери, трактористи… Їх натруджені руки ніколи не мають...

Про Євдокію Ситнік, очевидицю голодомору, яка проживає в Сарнах, розповіла завідувачка Сарненським історико-етнографічним музеєм Раїса Тишкевич.

Народилася Євдокія Антонівна в березні 1921 року в селі Протасівка Смілянського району, що на Сумщині. Її батько, Антон Варфоломійович, у 1917 році служив у Сарнах. Тут познайомився з мамою, Степанидою Іванівною. Вони одружилися й поїхали жити на його батьківщину. В сім’ї, окрім Євдокії, росло ще двоє дітей - старша Мотрона й наймолодший брат Антон. Мама працювала в колгоспі. За трудодень тоді давали 100 грамів зерна. Батько в 1926-1928 роках їздив...

Хто вивчав географію у школі, добре знає, що лише на екваторі весь час тривалість дня дорівнює ночі - по 12 годин.

При цьому Сонце проходить небом від точки сходу до точки заходу через зеніт лише у днуни весняного й осіннього рівнодень. Саме по той бік екватора у 18 окремому вертолітному загоні Збройних сил України виконував миротворчу місію в Демократичній Республіці Конго наш земляк Сергій ГАЛАЩУК. Рідні не бачили його з 30 листопада минулого року по 10 серпня нинішнього. Дожидали батьки, Любов Дмитрівна й Михайло Михайлович, у яких окрім двох дочок, Сергій – єдиний син. З нетерпінням...

Час невблаганний, поступово священна пам’ять про лихоліття Другої світової війни та героїв, які не шкодували життя, аби повернути мир і спокій на рідну землю, може стертися, зникнути.

І хоч уже скоро минає сім десятиліть, як край очистився від німецько-фашистської навали, але й досі щемить серце, коли бачиш людей, яким війна нанесла незворотного болю й страждань. Це ті, хто пройшов через німецькі концтабори. За розпорядженням Президента України Віктора Януковича від 25 червня ц.р. у вересні відзначаємо Міжнародний день пам’яті жертв фашизму. Адже величезна кількість людей різних...

У Біблії написано, що не буває джерела одночасно з солодкою і гіркою водою. Однак іноді повсякденне життя спростовує це твердження.

Адже дітям, які залишилися без батьківського піклування, краще жити в родинах, особливо в оточенні братів і сестер. Тут можна пригорнутися до привітної й турботливої мами. Бо хіба виховательки в інтернаті, як би вона не намагалася, вистачить на всіх?
Хтось може заперечити, пригадавши два трагічні випадки, що сталися не так давно в сімейних дитячих будинках. Перший на Дніпропетровщині, де батько, узявши на виховання 7 прийомних дітей, зарізав дружину та її доньку...

Є така традиція в Україні – нагороджувати 100-літніх ювілярів спеціальними грамотами Президента України Віктора Януковича.

Минулого вівторка особисте привітання глави держави зачитав начальник управління праці та соціального захисту населення РДА Валерій Сапожко мешканці села Калинівка Олені БУРКО. Також вручив іменинниці квіти та подарунки. До поздоровлень приєдналась і степанський селищний голова Марія Гоч.
Всі разом уклонилися життєвій мудрості та багатому досвіду Олени Іванівни, незламності перед воєнними лихоліттями та труднощами післявоєнної відбудови. Сердечно подякували за...

Більше 70 років вона мовчала про свою молодість. Бо боялася говорити. 86-річну зв’язкову УПА Оксенію Рощик у 1944 заслали до Караганди. Комунікувати з жінкою надзвичайно складно через стан здоров’я, часткову втрату слуху та зору. Цей матеріал – лиш фрагмент сповіді самотньої жінки, яку 10 років називали «номером 501».

Україно, рідна ненько,
Як я тебе покохала,
Я для тебе, рідний краю,
Все, що мала, то віддала...
Віддала волю, віддала долю,
Віддала літа молоді,
Як на те буде потреба,
То й життя віддам тобі.
Такими віршованими рядками починає свою розповідь мешканка Білятич Оксенія Рощик. Жінка...

У травні відома рівненська краєзнавиця Ірина ЛУКАШЕВИЧ відсвяткувала 90-ліття. Напередодні дня народження Ірина Всеволодівна запросила на гостину давню знайому Валентину Немоловську та Валентину Александрович, яка довгий час бажала познайомитися з видатною жінкою.

Були приємно вражені тільки зайшовши у двір: зелень, квіти й ошатний дім. Переступивши поріг, ніби поринули в ще більш приємну атмосферу квартири. Тільки стіни в картинах доньки, художника за фахом і покликанням, чого варті. Та й кожна річ, здається, наповнена своєрідною історією. Нас зустріла миловидна жінка з щирою посмішкою. І...