Зрада – роздоріжжя – безвихідь
Опубліковано СН
Крізь білі жалюзі районної лікарні пробивались сліпучі промені сонця. Усі підвели погляди до вікна, де хмарки наввипередки, ніби граючись, бігли одна поперед одної. Земля після вчорашнього дощу стала чорною та важкою. Ледве дихаючи, вона тихо грілась під теплим сонечком. Веселі горобці пронизували повітряне море й безмежним галасом привертали до себе увагу. Всі спостерігали, що відбувається за вікном палати. Лише Микола сидів на краю ліжка, обпершись спиною об стіну. Ранок перевернув усе з ніг на голову.
Його серце наповнилось чимось живим, свіжим, душа бігала по тілу, щоки зарум’янились і...
Новини:
