Back to top

Долі людські

Зрада – роздоріжжя – безвихідь

Крізь білі жалюзі районної лікарні пробивались сліпучі промені сонця. Усі підвели погляди до вікна, де хмарки наввипередки, ніби граючись, бігли одна поперед одної. Земля після вчорашнього дощу стала чорною та важкою. Ледве дихаючи, вона тихо грілась під теплим сонечком. Веселі горобці пронизували повітряне море й безмежним галасом привертали до себе увагу. Всі спостерігали, що відбувається за вікном палати. Лише Микола сидів на краю ліжка, обпершись спиною об стіну. Ранок перевернув усе з ніг на голову.

Його серце наповнилось чимось живим, свіжим, душа бігала по тілу, щоки зарум’янились і...

Соловейки-близнюки

soloveyki.jpg

Cімдесятирічні близнючки Галина КОСТЕЦЬКА та Єлизавета Кузьмич з Любикович цьогорічної Трійці пройшлися селом, співаючи тільки народні пісні. Вони тримають у серці цю традицію ще з дитинства. Де тільки жінок вітри часу не носили: і до Москви, і до Києва. Однак на цьому лише міцніли і присвятили своє життя пісні, праці, мистецтву, дітям, онукам і вишиванню.

Коли зайшов до їхньої ошатної, привітної господи, зразу ж пригостили смачним свіжоспеченим хлібом, що духмянів біля печі. Галина Костецька каже: «Сьогодні опів на четверту встала, щоб спекти. І ні крихти не томлюся. Аж глянь, допоки сонце...

Сторінки

Підписатися на RSS - Долі людські