Back to top

Долі людські

«…Де нема святої волі, не буде там добра ніколи»

Зимові свята цьогоріч для жителів Тинного стали особливими, оскільки додому повернувся один із юнаків – воїнів АТО.

Сьогодні вельми модно говорити про великий патріотизм, свою любов до України, всіляко демонструвати державну символіку, яка ще 25 років тому вважалася бандитськими забороненими знаками, що прирівнювали до фашистської схоластики. Звісно, це - данина сучасній моді, а дехто на цій проблемі робить звичайний піар. Але є ще й інший бік медалі. І тисячі українських хлопців не на словах, а на ділі стали патріотами України.
Молодий тиннянин Олександр ОМЕЛЬКОВЕЦЬ пішов до лав...

«Можна я називатиму вас мамою?»

У Кричильську сім’ю Ярослава Мельника знають усі. Батько-одинак виховує 9-річну донечку Анастасію, яка має статус дитини-інваліда. Мама дівчинки покинула їх, коли їй ледве виповнилося 7 місяців.

Чоловік не відмовився від доньки, не віддав у Будинок дитини чи на виховання іншим людям. Як умів, ростив донечку, недосипаючи ночей, міняючи повзунки, годуючи, боячись щоразу за її життя, адже народилась крихітка з серйозною патологією верхньої щелепи. Медики одразу прогнозували хірургічне втручання з усунення вродженого дефекту, оперувати ж рекомендували у 8 місяців. Перші тижні життя дівчинки...

Упокой, Господи, душу невинно убієнного…

Не минуло й три місяці, як поховали двадцятилітнього бійця з села Карасин Ярослава Куришка, котрий загинув у боях під Донецьком. Юнак був стрілком 30 окремої механізованої бригади із Новоград-Волинського, де служив контрактником з 2013 року. І ось вдруге минулого тижня Сарненщина ховала земляка, клесівця, якого смертельно поранили під час проведення антитерористичної операції на сході держави.

Сергій Баранов-Орел загинув, захищаючи Донецький аеропорт, розповіла військовий обліковець Клесівської селищної ради Валентина Кухарчук.
Молодий чоловік у мирний час працював у Клесівському кар’...

Сарни завжди згадує з теплотою в серці й добрим словом, ностальгією…

Хто з нас не мріяв коли-небудь побувати в екзотичній місцині бодай добу? Мабуть, усі. А уявіть, що героїня цієї розповіді Світлана ВОРОННА з родиною понад двадцять років живе й насолоджується місцевими колоритами Бразилії! Землячка колись за покликом долі змінила сарненські тихі й тінисті вулички та скверики на такі ж у заокеанській далечині.
Тепер її зір тішать стародавні палаци, екзотична флора й фауна, а в десяти хвилинах ходьби від центру на березі Амазонки можна побачити розташовані на палях, криті пальмовими гілками хатини, де живуть багато індійських родин. Найдивовижніша ж місцина, де...

«Якщо ми не будемо воювати там, вони прийдуть у наші домівки»

У ВПУ № 22 м. Сарни за ініціативи викладача предмета «Захист Вітчизни» й допризовної підготовки Володимира Артюха організували зустріч із учасником АТО Юрієм КАРДАШЕМ - 21-річним хлопцем, жителем села Немовичі.

Учні з цікавістю слухали його розповідь про себе, ставили запитання, ловили кожне слово, боячись пропустити найменшу деталь. Із неприхованою цікавістю розглядали його зовнішність, адже перед ними стояв справжній воїн АТО! Та мені пощастило найбільше, бо розмовляв з ним сам на сам.
Юрій Кардаш – випускник ВПУ-22, за фахом – будівельник. З усмішкою на вустах згадує роки навчання, не...

Війну бачить на власні очі

Російські військовослужбовці, яких затримали на українській території зі зброєю, розповіли, що через пропаганду російських медіа зовсім по-інакшому уявляли ситуацію в Україні.

Про це повідомили під час прес-конференції в управлінні СБУ в Києві, писала «Українська правда». «Ми здивовані тим, що реально побачили на власні очі. Якби не побував тут, то ще й досі, мабуть, вірив би тому, що показують у російських новинах», - сказав один із них, відповідаючи на запитання журналістів про те, чи зустріли росіяни в Україні нацистів.
Боєць другого батальйону територіальної оборони Олександр РАТИЧ,...

Урок мужності

Ще рік тому ніхто з нас не міг і подумати, що непроханою гостею в країні стане війна.

Тепер це жахливе слово щодня в кожного на вустах. Схід України став прикладом винахідливості й героїзму українців. Війна об’єднала й згуртувала нас, адже в зоні АТО - наші близькі, знайомі, друзі. Ніхто з них навіть не підозрював, що їх вважатимуть кращими синами матері–України.

Не здогадувався про це й колишній випускник Стрільської ЗОШ І-ІІІ ступенів Віктор Сергійчук, який прийшов у коротку відпустку із зони АТО. Він поспішив на зустріч у школу з допитливими школярами. Вчорашньому сільському хлопчикові,...

Відпусткою поділився з побратимом

Рівненський батальйон територіальної оборони «Горинь», який мав охороняти стратегічні об’єкти області, ще декілька місяців тому відправили в зону АТО. Серед них і 12 сарненців.

Остання новина про знищення добровольчого батальйону (за повідомленнями терористів, здійснили це вогнем із реактивної системи залпового вогню «Град»), інформував «Преса України», змусила здригнутись усю Рівненщину. Жодної офіційної інформації щодо цього факту не надійшло. Терористи так намагаються посіяти паніку й нагнітають атмосферу страху й безнадії.
До складу батальйону входить декілька рот, які дислокуються в...

«Мамо, я вже вдома, а Богданчик ще там…»

Вражаючу історію про двох приречених, покинутих батьками хлопчиків, яких усиновила сім’я з Сарненщини, почула випадково. Для зустрічі з Дмитром і Русланою СТЕПАНЦЯМИ з Карпилівки довго обирала день.

Ці молоді люди - приватні підприємці, власники мережі торгових закладів на території Карпилівської сільської ради, тому кожен день у них розписаний погодинно. Завітавши нещодавно в село, вдома усіх не застала. Господарі ще зранку поїхали в Рівне в обласний дитячий реабілітаційний центр відвідати маленьку дівчинку Кіру. Її теж хочуть удочерити. Що надихнуло на це? Його величність випадок.
«Не було...

Все витримала, все перемогла

Цій славній жінці в нинішньому році виповнилось 90 років. Пройшовши горнило війни, переживши післявоєнну розруху та голод, часи мізерної зарплати, вічного дефіциту, вона зберегла добру пам’ять, оптимізм, силу волі й бажання жити.

Народилася Ксенія БУРЛАКОВА 9 січня 1924 року у Воронезькій області в селянській родині. Дитинство випало на важкий період, коли родина постійно голодувала. Завжди не вистачало їжі, одягу. Але справжнє лихо прийшло тоді, коли Воронезьку область захопили німці. Сім’я почала ще більше недоїдати, адже всю продукцію відправляли на фронт.
Німці намагалися вигідно...

Якщо не любимо – ми ніхто

Минулого тижня працівники редакції знову побували в гостях у харків’ян, які приїхали в Степань у березні. Якщо тоді в гуртожитку санаторію «Горинь» нас не очікували побачити, а люди вже втомилися від візитів преси та телебачення, то тепер самі запросили на концерт подяки, що відбувся в селі Грушівка на території закладу освіти, в якому поселились прибулі родини.

Під відкритим небом артисти натягнули на каркаси чимале шатро, яке змогло вмістити багато глядачів із Грушівки, Степаня та навколишніх сіл. Серед них переважно молоді люди, малеча та віруючі. Завітали також степанський селищний голова...

Чужих дітей не буває

Мрії. Метелики-барви нашої уяви. Без них життя було б сірим і зовсім нецікавим. І в кожного вони свої.

Хтось із дитинства мріє здобути професію лікаря чи педагога, комусь дуже кортить полетіти в Париж чи Венецію, а хтось у захваті від розкішних автомобілів і мріє заволодіти колекцією раритетних легковиків чи, скажімо, придбати останню модель «Ламборджіні». У хворої людини є тільки одна мрія – бути здоровою, а в сиріт - мати батьків. Так сказала мені юна голубоока сарненка, мама якої давно померла від тяжкої хвороби, а тато залишив їх із братиком напризволяще. Її історія збентежила до сліз, і...

Від вдячних нащадків

Часто тих, хто народився в 1905-1940 рр., називають «втраченим поколінням». Я б назвав його по- іншому - мужнім.

Щороку цих людей стає дедалі менше. Але мені вдалося поспілкуватися з ветеранами Другої світової війни. Серед них Олена МОВЧАН і Михайло КОЗЛЮК. Скажу наперед, досить цікаві особистості, від яких віє приязню, теплом і щирістю. Гарні співрозмовники, мають неабияке почуття гумору. Кожен розказав свою історію. Отож…
Олена Євтухівна народилася 21 липня 1922 року в с. Качаново Гадяцького району Полтавської області в селянській родині. Сім’я була великою – 8 чоловік: мати, батько та...

Про Чорнобиль нагадує запис у військовому квитку

Петро БРУЯКА, хоча й мешкає в Клесові, народився в селі Чемерне. Вже після армії батьки хлопця переїхали в селище, юнак одразу ж влаштувався на роботу. Працював трактористом–машиністом на Клесівському торфобрикетному заводі.

У травні 1987-ого, через рік після аварії на Чорнобильській АЕС, за викликом військкомату, поїхав на ліквідацію наслідків трагедії. Пробув там 6,5 місяця. Трудився в ремонтно–автомобільному батальйоні, який налічував 250 чоловік. Петро Федорович тут куховарив. Жили в 30–кілометровій зоні, але щодня возили продукти й страви в Чорнобиль, який запам’ятався молодому...

Сторінки

Підписатися на RSS - Долі людські