Опубліковано СН
Не минуло й три місяці, як поховали двадцятилітнього бійця з села Карасин Ярослава Куришка, котрий загинув у боях під Донецьком. Юнак був стрілком 30 окремої механізованої бригади із Новоград-Волинського, де служив контрактником з 2013 року. І ось вдруге минулого тижня Сарненщина ховала земляка, клесівця, якого смертельно поранили під час проведення антитерористичної операції на сході держави.
Сергій Баранов-Орел загинув, захищаючи Донецький аеропорт, розповіла військовий обліковець Клесівської селищної ради Валентина Кухарчук.
Молодий чоловік у мирний час працював у Клесівському кар’єроуправлінні. Саме звідти 2 серпня цьогоріч Сарненський райвійськкомат мобілізував його на службу в 79 Миколаївську окрему аеромобільну бригаду Сухопутних військ Збройних сил України. Згідно з Указом Президента України від 21 липня 2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію» Сергія направили в команду 4673. Адже юнаком відбував строкову службу у військових частинах А-3026, А-2639, що належать до Північного територіального управління військової служби правопорядку, де освоїв фах стрільця та гранатометника. Саме в таких спеціалістах під час третьої хвилі мобілізації була велика необхідність. А в складі 79 бригади ще й став снайпером.
8 листопада під час обстрілу бойовиків у Донецькому аеропорту воїна не стало. За розповідями однополчан, отримавши поранення, самостійно перев’язав ногу й не залишив побратимів і бойову позицію. Якби ж Сергію вчасно надали кваліфіковану медичну допомогу. Якби… Його однокласники, очікуючи, коли тіло Героя доставлять на малу батьківщину, ставили свічечки по дорозі на кладовище, а в день похорон учителі та учні місцевих закладів освіти, жителі населеного пункту від його домівки, де проживав із єдиною ненькою, організували живий коридор із квітів.
Сергій Баранов-Орел декілька років тому втратив батька. На одній вулиці мешкали його дідусь, учасник Великої Вітчизняної війни, і бабуся, яка все життя трудилася медичною сестрою. Чи думали вони колись, що хоронитимуть свого годувальника, єдиного онука? Це важко сприйняти не лише душею, а й розумом.
Вони так гордилися ним, а той клятий постріл ворога всім перевернув життя. Хто знав, що додому Сергій повернеться не для святкування перемоги, а в труні.
Коли болить душа - страшна, пекельна мука, і вгамувати той біль не зможе ніхто. Я розумію горе матері, яка втратила сина, й не доведи, Боже, щоб плакали сивочолі чоловіки, які пережили своїх онуків. У них одне запитання: «За що?»
Справжнього сина України проводжали в останню путь тисячі мешканців селища й населених пунктів району. За особливу мужність і відвагу вояків з Донецького аеропорту, серед яких був Сергій Баранов-Орел зі своїми побратимами, назвали «кіборгами».
По благословінню керуючого єпархією, високопреосвященнішого Анатолія, митрополита Сарненського і Поліського, благочинний Сарненського благочиння протоієрей Олександр Кокора у співслужінні духовенства єпархії очолив чин відспівування загиблого воїна. Заупокійне Богослужіння відбулося у Свято-Благовіщенському храмі Клесова.
Схиливши голови, стояли рідні, однокласники, ті, хто трудився поруч із Сергієм, односельці, військовослужбовці. Усіх поєднала біда, втрата рідними сина, котрий, виконуючи наказ і священний обов’язок, захищав Україну та рідну домівку.
Під вигуки «Слава Україні! Героям Слава!» бійця поховали на місцевому кладовищі.
Упокой, Господи, душу убієнного раба Твого Сергія! Хай сльози по тобі стануть квітами на землі, за яку боровся, сонце осяє луги, сади й безкраї простори ланів. Хай буде майбутнє в тих, хто живе тут сьогодні. Ти ж віддав найцінніше, що мав…
Марія КУЗЬМИЧ.